Завдання – оцифрувати культуру

В Україні існує понад 175 тисяч об’єктів культурної спадщини. Багато з них досі не внесені у реєстр. Найбільше включено до реєстру пам’яток Києва. Ідеться не лише про пам’ятки архітектури і містобудування, історії, монументальні, а й про пам’ятки ландшафтного мистецтва, архітектурні ансамблі тощо. Поки все працює в ручному режимі, але з 2017 року ведеться робота зі створення електронного формату. Цього тижня в Міністерстві культури України заявили, що запускається пілотний проект електронного реєстру.

При цьому фахівці нагадують, що культурна спадщина — це економічний потенціал, який потрібно правильно використати. Адже там, де є пам’ятки культури, розвивається місто, село, інфраструктура.

«175 тисяч — це мало, у нас є багато об’єктів культурної спадщини, ми багато чого не визнаємо таким, бо в нас усе зарегульовано. У переліку виявлених пам’яток — 36 тисяч об’єктів. Але зараз він «став» і не рухається ні в один, ні інший бік», — зазначила Юлія НЕЧИПОРЕНКО, заступниця начальника управління охорони культурної спадщини Міністерства культури.

Експерти вважають, що роботу прискорить взаємодія між органами охорони культурної спадщини і Мінкультури — лише так можна створити інфраструктуру даних.

«Міністерство культури поставило амбітне завдання — пройти за кілька років шлях, який Європа поступово досліджувала і торувала в останні мінімум 20 років, — акцентує Владислав ПІОРО, голова правління громадської організації «Український центр розвитку культурної спадщини». — Ми сьогодні орієнтуємося на загальноєвропейські стандарти, щоб увійти в загальноєвропейську інфраструктуру. Ми не будемо вигадувати велосипед, адже за кілька десятиліть там створені дуже гарні практики. Ми збільшуємо кількість суб’єктів, які повідомлятимуть про об’єкти, що заслуговують на увагу. Ініціативу може висловити будь-хто. Макет інструменту вже готовий — запрошуємо його протестувати. Далі включається ціла низка сценаріїв — і верифікація, і первинний облік, і постійний облік, і постійні моніторинги, чого не було раніше».

Фахівці наголошують, що головне в цій роботі — інформаційна складова, популяризація культурної спадщини у будь-яких формах.