Життя в постійній тривозі

Експозицію демонструють у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові (проспект Свободи, 15). У показі –  30 світлин про повсякдення людей на сході України, в зоні конфлікту – у так званій сірій, або буферній зоні, яка є нечіткою та умовною межею між щоденною війною і нетривким миром. 

«Ми хотіли показати реальність в тій частині України, котру ми не дуже добре бачимо і не часто бачимо, – сказав на відкритті виставки президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» Андрій Васькович. – У сірій зоні люди живуть під щоденним тиском війни, під обстрілами… І живуть у невизначеності. Сіра зона також є парадигмою стану людини у невизначених часах. Я хочу подякувати всім, до долучився до організації цієї виставки. Бо на цих світлинах ми бачимо не депресивних людей, а таких, котрі не втрачають надію. Вони вірять, що війна закінчиться і знову з'явиться можливість жити нормальним життям».

Автори знімків  – працівники МБФ «Карітас» Валентин Бебік, Геннадій Якубов та Ірина Перкова. Фотографували під час роботи – надання допомоги людям, що потерпіли унаслідок збройного конфлікту на сході України.

…Донецька і Луганськ області. Населені пункти Тошківка, Лебединське, Трьохізбенка, Маріуполь, Слов'янськ, Красна Талівка, Мар'їнка, Бердянське, Орловське, Майорськ, Авдіївка, Талаківка, Лобачеве, Попасна, Гнутово, Андріївка, Чермалик, Комишне… 

Геть розбиті снарядами і мінами хати; залишене господарями житло – разом із усім нажитим за довгі роки крамом; стіни і вікна, пробиті кулями і посічені осколками; життя у стайні, бо хата розвалилася внаслідок прямого влучання снаряда; літнє подружжя, котре показує іконку, що зберегла їм життя; буденне й повсякденне для тих, хто лишився у сірій зоні, – заготівля дров на зиму, вже котрий за ліком ремонт зруйнованого будинку, щоденні клопоти по господарству, аби вижити, праця дідуся на присадибній ділянці, де разом із городиною доводиться збирати й залізний «врожай» після нічних обстрілів; обличчя дітей і стареньких – згорьовані-заплакані й усміхнені… Життя триває. Попри війну.

Всі фотографії мають підписи української та англійською мовами. Подбали організатори й про видання каталогу виставки (теж двома мовами).

Автор концепції та куратор фотовиставки – доктор соціологічних наук, в.о. завідувача відділу соціальної антропології ІН НАНУ Оксана Іванкова-Стецюк, яка, зокрема, зазначила, що головна мета проекту – підняти завісу над життям людей у сірій зоні.

Показ відбувається у межах проекту «Об’єднуючи людей заради миру» «Карітас України» за підтримки «Карітас Німеччини» та міністерства закордонних справ Німеччини. Керівники проекту – Григорій Селещук та Ганна Гоменюк, дизайнер – Еліна Дацюк.

Проведення виставки є спільною соціально-мистецькою ініціативою кількох інституцій: МБФ «Карітас України», який з 2014 року надає гуманітарну допомогу потерпілим від воєнних дій в Україні; Музею етнографії та художнього промислу, який залюбки надає виставкові для реалізації проектів про минуле і теперішнє життя українців; відділу соціальної антропології Інституту народознавства, який досліджує людину у її різноманітних сутнісних вимірах через аналіз повсякденних практик.

Втілювачі проекту сподіваються, що виставка «Сіра зона. Людина. Доля» допоможе донести до широких кіл думку про цінність кожної людини, про актуальність пошуку шляхів прийняття «інших» – з їх потребами, болями і мріями, про важливість й цінність миру навіть в умовах війни, про необхідність розширення просторів інтеграції.

Припідняти особисто для себе завісу над життям людей у буферній зоні встигнуть всі охочі – показ «Сіра зона. Людина. Доля» у Музеї етнографії та художнього промислу триватиме щонайменше місяць. Потім, за словами президента МБФ «Карітас України» Андрія Васьковича, фотовиставку представлятимуть у Києві. Ймовірно, що отаку, «сіру», реальність України демонструватимуть й за кордоном, в осередках української діаспори.