Феномен шахiда

Що ж робить молодих мусульман на Заході сприйнятливими до радикалізму? У чому полягає життєвий досвід підростаючого покоління мусульман Заходу, який змушує невелику меншість вважати насильство вирішенням своїх економічних та політичних дилем, а самогубство — нагородою і позбавленням?

Велика Британія, яка невдовзі відзначить річницю минулорічних вибухів у Лондоні, є прецедентом для того, щоб віднайти відповіді на ці запитання. Для молодих британських мусульман наш об’єднаний світ кидає виклик основній вірі, дестабілізуючи їхню ідентичність і таким чином викликаючи захисну реакцію. Британське громадянство, звісно, гарантує свободу вираження і права меншин, і молоді мусульмани користуються цим. І все ж вони використовують цю свободу для поглиблення сімейних та культурних зв’язків до закритого світу успадкованої ними мусульманської ідентичності, особливо її політики.

Насправді це означає, що багато молодих мусульман вкрай стурбовані подіями в арабському та мусульманському світі. Вони бачать те, що бачимо ми: регіон, у якому самодержавні країни здаються корумпованими і паралізованими. Але вони також бачать безпрецедентний рівень ворожості з боку Заходу, в якому один режим за другим знаходиться або в небезпеці, або у повному хаосі. Афганістан, Ірак, Палестина і тепер Іран: всі, здається, перебувають під ударом як частина «глобальної війни з терором». У результаті стратегічний вибір Заходу здається по суті антиісламським багатьом його молодим мусульманам.

Ця стурбованість ситуацією на Близькому Сході лежить в основі політики молодих мусульман у британських університетах, мечетях та на сайтах. Хоч більшість не підтримує пакистанського Первеза Мушараффа, єгипетського Хосні Мубарака або сім’ю аль-Саудів, вони бачать лицемірство в західній критиці цих керівників, яке призначене для того, щоб маніпулювати і відсувати на другий план — зрештою, Захід насправді не хоче надто сильно тиснути на ці режими.

Доступ до інтернету, супутникового телебачення та подорожей залучає цих молодих мусульман до спільноти, яка поділяє їхні погляди та їхній гнів. Таким чином, технології посилюють напруженість, яка існує між механікою сучасного вільного суспільства та почуттям великої таємної змови проти мусульман. Це призвело до розколу між надіями на благополучне життя, що їх мають молоді мусульмани на Заході, та їхніми поривами заради їхніх мусульманських братів та сестер, які перенесли стільки жахливих розчарувань.

У міру того, як молоді мусульмани у Великій Британії (як і в інших країнах Заходу) намагаються маневрувати між різними, часто конфліктуючими, аспектами своєї ідентичності, виникає три чіткі тенденції:

— світська і прагматична відповідь, яка робить Іслам особистою справою;

— консервативна позиція, яка примиряє культурні, релігійні та сімейні зв’язки з «британськістю»;

— радикальна відповідь на сприйняті протиріччя між зовнішньою політикою їхньої нової батьківщини та добробутом Ісламського світу.

Месіанські хвилі з Близького Сходу, досягаючи школи і мечеті, допомагають залучити молодих мусульман до радикалізму. Одну таку хвилю створено безкомпромісною саудівською/ваххабітською системою освіти, яка заснована на понятті al-wala’ wa al bara’, лояльності до системи та ворожості до невіруючих. Цей навчальний план, експортований на Захід завдяки величезним саудівським субсидіям, вельми насичений звинуваченнями проти невіруючих і закликає до джихаду. Призначений для того, щоб забезпечити законність Саудівської монархії у себе в країні, він знайомить молодих західних мусульман із цінностями, прямо протилежними відкритому і вільному суспільству.

Британський уряд починає визнавати небезпеку й намагається покласти край діяльності шкіл і мечетей, які поширюють ненависть. На жаль, такі репресії були просто реакцією, вони короткозорі і не мають ясного довгострокового уявлення про природу Ісламської освіти на заході. Таким чином, вони просто посилюють побоювання молодих мусульман, що їх виділяють із натовпу, щоб піддати переслідуванню.

Одна трудність з реакцією британського уряду полягає в тому, що він класифікує всіх мусульман ось таким чином: мусульманин. Розмежовуючi людей на основі їхньої релігії нюанси — національної ідентичності або ступеню ортодоксальності — втрачаються. Це грає на руку радикалам, оскільки це робить Іслам основним елементом ідентичності.

Цей процес, справді, позначився в 22 арабських країнах, де релігійна ортодоксальність виключає будь-яку істотну ліберальну політичну опозицію. За таких обставин мечеть стає єдиним суспільним місцем, в якому люди можуть висловити свої політичні погляди. Політизація мечеті, на жаль, також стала нормою у Великій Британії.

Ісламська радикалізація і терор не повинні продовжувати процвітання на Заході. Незалежно від їхнього розчарування у зовнішній політиці західних країн, молоді мусульмани схильні до свого безперечного демократичного духу. Нині вони, можливо, шукають глибший зв’язок зі своєю мусульманською ідентичністю, але навчившись піддавати сумніву владу, вони навряд чи сприймуть жорсткі батьківські або Ісламські традиції. Як й інші молоді люди навколо них, вони хочуть бути господарями своєї власної долі.

Це бажання змінює Іслам, особливо на Заході. Основні теорії залишаються незмінними, але їх інтерпретація і застосування релігії в житті людей — ні. Молоді мусульмани, особливо на Заході, подають приклад, який поступово отримує відображення на Близькому Сході, попри величезні державні репресії.

Завдання для західних високопоставлених політиків полягає в тому, щоб визнати взаємозв’язок між зовнішньою і внутрішньою політикою. Вони повинні серйозно ставитися до підтримки законного демократичного представництва в мусульманських країнах, оскільки тільки тоді західна політика здаватиметься менш лицемірною. Вони також повинні гарантувати, що вибір кар’єри так само широкий для їхніх мусульманських громадян, як і для всіх інших.

Коротше кажучи, молоді мусульмани на Заході повинні повірити в те, що демократичні принципи дотримуються за кордоном і рівною мірою застосовуються у себе в країні. Тільки коли така віра стане загальною, відчай перестане розпалювати тероризм, а вибухи терористів-смертників вважатимуться непристойним заняттям.

Мей ЯМАНI — автор книжки «Колиска Ісламу», старший науковий співробітник в Четем Хаусі, Королівському інституті економічних відносин