Рік без прогресу
Щомісячна «Ле Монд дипломатік» раніше вже публікувала добірку матеріалів, з яких чітко випливає: Захід ще напередодні минулорічних переговорів у Рамбує хотів нав’язати Югославії умови, які були б неприйнятними для будь-якої суверенної держави й фактично означали б окупацію Югославії військами країн-членів НАТО.
«Міжнародна амністія» днями заявила, що під час операції НАТО проти Югославії, в якій домінували США, було порушено принципи міжнародного права. Організація вважає, що дії країн-членів НАТО під час цієї операції мають бути розслідуваними, оскільки вони потягли за собою руйнування цивільних об’єктів та загибель цивільних людей (від 400 до 600, за даними «Міжнародної амністії»). Це збігається з заявами офіційного Белграда, який звинувачує НАТО в скоєнні військових злочинів. Реакції — майже нуль. Генеральний секретар НАТО лорд Робертсон вважає, що все робилося для того, щоб уникнути великих жертв серед цивільного населення — і по всьому.
Про те, що щось у Косово не так, свідчать напади на миротворчий контингент КФОР, постійні сутички між албанською та сербською громадами, нещодавні події в Косовській Митровиці, нарешті, триваюча вимушена еміграція неалбанського населення з провінції. Про це свідчать заклики генерального секретаря ООН Кофі Аннана і останні заяви Вашингтона, в яких косовські громади закликаються до припинення взаємного насильства (такі заяви, зокрема, робили останніми днями держсекретар США Мадлен Олбрайт та спеціальний радник президента та держсекретаря США Джеймс О’Браєн). Вашингтон уже говорить про розчарування поведінкою вождів албанської громади Косово — тим часом саме навколокосовські події, ініційовані перш за все Сполученими Штатами сприяли приходу до фактичної влади в Косово радикалів з верхівки тодішньої УЧК (Армії Визволення Косово). Можна було б запитувати — звідки УЧК (за умов ембарго ООН!) отримувала сучасну зброю, де її бійці проходили підготовку, чому з такими труднощами тривала процедура передачі її зброї під контроль КФОР.
На Заході переконані в тому, що навіть існуючий мир кращий за війну — проте вже на фактах доведено, що головного, в чому звинувачувався режим Мілошевича, тобто геноциду албанського населення — насправді не було. Це, звичайно, не каже, що Белград, який скасував автономію Косово, поводився шанобливо. Це просто одне зі свідчень того, що війна проти Югославії з якихось певних причин була потрібна передусім Сполученим Штатам — так, зокрема, вважають деякі з представників французької дипломатії та деякі джерела в Європейській комісії.
Абсолютно не виправдовуючи поведінку белградського політичного керівництва, армії та поліції Югославії стосовно Косово, доводиться визнати, що основних цілей — захисту прав та свобод людини — операція НАТО не лише не досягла, але й не могла досягти. Зате внаслідок цього пересічний серб зараз ненавидить вже й Мілошевича, якого він просто боїться, та й Сполучені Штати, завдяки дипломатії яких він втратив і роботу, і прибутки.
Про мирне співіснування албанців і неалбанців у Косово рік по війні все ще не йдеться навіть за присутності сил КФОР. Усі без винятку політичні сили сусідньої Албанії, відкидаючи на словах тезу про «Велику Албанію», вимагають повної незалежності Косово від Югославії. Схоже, що за цих умов виконати заклик Хав’єра Солани, призначеного головним творцем європейської політики у сфері безпеки — перш за все змінити на краще клімат безпеки — буде не дуже можливим. Представники сербської громади Косово, схоже, вже повністю розчарувалися в здатності міжнародної спільноти бодай якось убезпечити життя неалбанців.
Жодного реального прогресу не зафіксовано. Мандат миротворчих сил не може тривати вічно — але навіть їхня присутність не гарантує від насильства. Слободан Мілошевич, попри всі сподівання Європейського Союзу, продовжує очолювати Югославію, і Москва демонструє, що підтримує саме його режим. Остаточна втрата Косово для Югославії може спровокувати надзвичайно небезпечні процеси не лише на Балканах, але й у інших частинах Європи.
Попри все це, бадьорі виступи головних персон сучасної міжнародної політики доводять, що уроки Косово залишаються невивченими.
