Жовта картка — Сирії

Як вище керівництво Сполучених Штатів, так і Великої Британії поки що заперечує вірогідність атаки на Сирію. Держсекретар Колін Пауелл запевнив, що Вашингтон не має жодного плану щодо воєнних дій проти Сирії. Він зазначив, що Ірак був «унікальним випадком», який вимагав американського збройного втручання. Втiм, це не означає, що Вашингтон відступиться від своєї мети. Сирійське керівництво переконане, що американська влада веде цілеспрямовану політику із нейтралізації супротивників Ізраїлю. Власне, сам Тель-Авів не заперечує, що свої вимоги проти Домаска висуває через Сполучені Штати. Хоч Ізраїль можна назвати ключовим фактором у поведінці Вашингтона, проте не єдиним. Американці намагаються втілити на Близькому Сході ефект «демократичного доміно»: спочатку Ірак, потім Сирія, а потім, можливо, Іран. Запевнення ж Пауелла про відсутність воєнних намірів рівним рахунком ні про що не свідчать: на початку минулого року США так само переконували, що не будуть воювати з іракцями. Лише одна з цитат Коліна Пауелла від 17 лютого 2002 року в інтерв’ю Ен- Бі-Сі: «Як ми неодноразово заявляли, не існує жодного воєнного сценарію проти Іраку».

Раніше глава британського зовнішньополітичного відомства Джек Стро спростував існування негласного списку держав, проти яких Вашингтон і Лондон планують застосувати силу. Проте це не означає, що Дамаск не відносять взагалі до спеціальних переліків. Так Держдепартамент США визначив держави світу, які в той чи іншій спосіб підтримують тероризм. Сирія, на переконання американців, спонсорує антиізраїльські групи бойовиків «Хамас» і «Ісламський Джихад» на палестинських територіях і «Хезболлу» в Лівані. Міністр оборони США Дональд Рамсфелд, продовжуючи дипломатичний наступ на Дамаск, наголосив, що Сирія провела низку випробувань хімічної зброї. Останні, за його даними, відносяться до 2001— 2002 року. Крім того, за інформацією міністра, Сирія надала притулок деяким представникам повалених властей Іраку. Сам Дамаск відкидає будь-які звинувачення. Речниця міністерства закордонних справ Сирії Буссайна Шарабан, зокрема, підкреслила в інтерв’ю Бі-Бі-Сі: «Наша держава завжди виступала проти іракського режиму, ми ніколи не мали дружніх відносин з ними».

Аналітики вважають, що американці найближчим часом обмежуватимуться лише санкціями проти Сирії і поки що не вдаватимуться до воєнних дій. Підтвердив це частково i Пауелл, який, з одного боку, спростував підозри про нову війну, а з іншого — повідомив, що США розглядають можливість застосування щодо Дамаска «економічних і політичних заходів». Причин цьому кілька. Світ навряд чи витримає ще одну війну найближчим часом: Вашингтону слід узяти паузу, i тільки потім, можливо, обміркувати мілітаристські плани щодо Сирії. В арабському світі останні заяви американського керівництва були сприйняті досить вороже, як упередженість і вседозволеність Білого дому. Штати ризикують дедалі більше налаштовувати проти себе мусульманський світ, що може загрожувати не лише стабільності в близькосхідному регіоні, але і в усьому світі. До того ж Вашингтону, перш ніж братися за Сирію, слід довести попередні звинувачення — щодо Іраку. Адже формальним приводом для антиіракської воєнної кампанії стало нібито порушення Багдадом резолюцій Ради Безпеки ООН, які передбачали повне знищення країною зброї масового ураження. Як твердили американці, Саддам не дотримувався міжнародних зобов’язань, а тому й постав перед американською атакою. Проте хоч американці й перебувають в Іраку уже мало не місяць, похвалитися наявністю в державі такого роду смертоносного озброєння вони не можуть. Резонно будь-які подальші звинувачення Вашингтона — зокрема щодо Сирії — навряд чи будуть сприйматися з повною довірою. Крім усього, знову постає питання — наскільки Штати уповноважені давати поради або наказувати іншим державам. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан дуже критично поставився до заяв Штатів. Він спробував знову поставити супердержаву на місце, наголосивши, що питання міжнародної безпеки можуть вирішуватися тільки в рамках РБ ООН. Перенесення сирійського питання в стіни Організації може пом’якшити тиск американців, оскільки Сирія належить до числа непостійних членів РБ ООН.

В антисирійських обвинуваченнях мало не головне місце обіймає Ізраїль. Послаблення сирійських позицій для Тель-Авіва важливе щонайменше з двох причин. Перша, без сумніву, послаблення терористичних угруповань. Друга, можливо, відлучення Дамаска від близькосхідного врегулювання. Як відомо, Сирія претендує на повернення Голанських висот, захоплених Ізраїлем у ході війни 1967 року. Підбадьорене масштабною підтримкою Вашингтона, ізраїльське керівництво почуває себе дедалі впевненіше. Міністр оборони країни Шауль Мофаз в одному з останніх інтерв’ю порівняв навколосирійські події з грою в футбол: «На цьому етапі Вашингтон показав сирійцям жовту картку і вирішувати американцям, чи показувати згодом червону». Вибір у Сирії не дуже великий — або прислухатися до американців, або зазнати іракської долі...