Про український динамізм

Новий глава дипломатичної місії Французької Республіки в Україні Етьєн де Понсен на противагу попередниці Ізабель Дюмон не уникає гострих питань щодо політики офіційного Парижа. А такі, як відомо, накопичилися після останніх заяв президента Франції Еммануеля Макрона про так звані «нелегальні українські банди» і «смерть мозку» НАТО.

— Ми розпочали розмову з паном Понсеном з його вражень від перебування на «контактній лінії» на сході України разом з американськими, британськими і німецькими колегами 7 листопада.

«ЦЕЙ ВІЗИТ ПРОДЕМОНСТРУВАВ РЕАЛЬНУ ВОЛЮ І БАЖАННЯ УКРАЇНИ ВИКОНАТИ ВЗЯТІ НА СЕБЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ»

— У мене позитивне враження від цього візиту, який відбувся учора (інтерв’ю записувалося 8 листопада. — Авт.) і був надзвичайно насичений. По-перше, цей візит продемонстрував реальну волю і бажання України виконати взяті на себе зобов’язання. По-друге, ми побачили, що все було підготовлено для операції, яка мала відбутися поблизу села Петрівського. Ми змогли пересвідчитись у високому рівні професіоналізму з боку українських збройних сил. Але те, що вразило мене найбільш, це зустрічі з місцевими мешканцями, почуте від них прагнення миру, розвитку контактів із тими, хто перебуває по інший бік лінії розмежування.

Вочевидь, це сміливі люди, які залишилися там жити, переважно жінки, яким довелося пережити важкі моменти, але які насправді прагнуть миру і висловлюють певне полегшення від перспективи розведення військ.

— Чи були ви за контактною лінією?

— Ні, звичайно, не були. Я й мої колеги лише зустрічалися з людьми, які живуть по цей бік і які висловлювали бажання щодо збільшення можливостей для перетину, зокрема, кількості пунктів пропуску.

«Якщо нормандський саміт не відбудеться, то всім буде зрозуміло те, що таке сталося з вини російської сторони»

— Пане посол, чи вірите ви в те, що російський президент Володимир Путін щиро бажає миру? Адже нещодавно була новина, що в Кремлі вважають передчасно говорити про проведення саміту в нормандському форматі.

— Інтерпретувати перебіг думок президента Путіна є надто складним завданням. На це питання достеменно відповісти не можу ані я, ані, гадаю, президент Макрон.

Зі свого боку, ми прагнемо зробити так, щоб були виконані всі умови, які уможливлять проведення цієї зустрічі. Або ж якщо нормандський саміт не відбудеться, то всім буде зрозуміло те, що таке сталося з вини російської сторони.

Утім, ми віримо, що зустріч відбудеться. Ми постійно працюємо, щоденно на рівні президента Республіки триває робота з підготовки цього саміту. 9 листопада планується нова телефонна розмова Емманюеля Макрона з Президентом Зеленським. Тобто ми зберігаємо надію і працюємо в цьому напрямі.

— Ви, мабуть, читали публікації, в яких ексміністр закордонних справ Павло Клімкін, зокрема й у інтерв’ю нашій газеті, стверджує, що справжня мета Путіна взяти під контроль Україну. Чи бачите ви таку картину?

— Ми перебуваємо в процесі, який було запущено десь на початку літа. Президент Макрон перезавантажив певні аспекти і на сьогодні триває поетапна робота. Найближчий етап на цьому шляху — проведення саміту в «нормандському форматі». При цьому ми не фіксуємось на складних питаннях метафізичного характеру, на які наразі немає відповіді. Ми віддаємо перевагу конкретній роботі з поступовим просуванням уперед і створенням умов для того, щоб наблизити перспективу миру.

Хоч я нещодавно працюю в Україні, але, оглядаючись на той шлях, який було пройдено від серпня чи вересня цього року, вже можу відзначити суттєве просування у цьому напрямку.

По-перше, вдалося відновити довіру між чотирма сторонами згаданого формату. Довіра, як ви розумієте, зокрема між президентами Зеленським і Путіним, є ключовою передумовою для відновлення миру.  

По-друге, відбувся обмін полоненими, відбувається розведення військ, напрацьовується перспектива саміту. Можливо, це не є великими етапами чи велетенськими кроками, тим не менш, накреслено дорогу, по якій ми йдемо, поступово просуваючись уперед.

«ФРАНЦІЯ БАЧИТЬ УКРАЇНУ ЯК ТАКУ, ЩО ВЖЕ НЕ НАЛЕЖИТЬ ДО РОСІЙСЬКОМОВНОГО СВІТУ...»

— Пане посол, я читав мемуари Джорджа Буша-молодшого, в яких він зауважив, що президент Ширак у розмові з ним говорив, що Україна є частиною Росії. Крім того, багато експертів відзначають образно, що французька еліта дивиться на Україну очима Москви. Хотілося почути від вас чи відповідає це дійсності з точки зору французького МЗС?

— Дозвольте відповісти, можливо, дещо нескромно, пославшись на мій власний приклад. Зважаючи на мій попередній кар’єрний шлях, я, мабуть, перший французький посол у Києві, який до цього працював лише в західній частині Європи, займався європейською проблематикою, був послом у Болгарії заступником глави місії в Польщі. Я — це вже точно — перший посол, який ніколи не працював у Росії і навіть не розмовляє російською. Я є фахівцем із проблематики Європейського Союзу, а не «російського світу» чи СНД. Я вбачаю в цьому певний сигнал. Можливо, його не варто перебільшувати, втім, це є свідченням того, що Франція розглядає Україну як таку, що вже не належить до російського чи російськомовного світу, а є частиною європейського світу.

Те саме я спостерігаю на прикладах деяких інших західних колег, які прибувають працювати сюди. І це свідчить про зміну погляду з боку західного світу на Україну.

— А можете розповісти, як ви пояснювали в українському МЗС тиждень тому слова Макрона, який у інтерв’ю місцевому проправому виданню заявив про так звані «нелегальні українські банди»?

— Так, я мав нагоду поспілкуватись щодо цього з колегами з українського МЗС і ми дійшли згоди, що слова нашого президента були не зовсім правильно інтерпретовано і вилучено з контексту, бо інтерв’ю, про яке йдеться, було присвячено переважно французькій внутрішній проблематиці.

Відбулася некоректна інтерпретація, можливо, з боку журналістів, але це дало мені нагоду засвідчити моїм колегам в українському міністерстві, що немає жодних проблемних питань щодо вільного пересування українських громадян.

Можна сказати, що інцидент вичерпано, зокрема, під час вчорашньої поїздки ніхто не згадував про цей, можна сказати, епіфеномен. Навпаки, ми відзначаємо вельми позитивний розвиток франко-українських відносин за кілька останніх тижнів. Це пояснюється, можливо тим, що наші лідери є представниками одного покоління, налагодили добрий зв’язок, поважають один одного. Досить винятковим, на мій погляд, є те, що вони принаймні раз у три тижні розмовляють телефоном. Як ви знаєте, Президент Зеленський був прийнятий у Єлисейському палаці ще до свого обрання. І це доволі сильний знак.

«...МИ ЧУЄМО ВІД ЗЕЛЕНСЬКОГО ЩИРЕ БАЖАННЯ ДАТИ НОВИЙ ПОДИХ РОЗВИТКУ КРАЇНИ»

— До речі, яке ваше особисте враження щодо Зеленського після спілкування з ним приватно і публічних зустрічей?

— На мене справляє враження той дискурс, з яким він виступає, його щире прагнення реформувати країну. І під час наших приватних зустрічей, і під час його публічних виступів ми чуємо від Президента Зеленського щире бажання дати новий подих розвитку країни.

Я ціную також його щирість і відвертість. Він визнає, що йому самому і його команді, можливо, бракує певного досвіду з огляду на їхній вік і як новачкам у політиці. Втім, вони готові виправляти помилки, коли вони трапляються. Тобто є така сполука між щирим прагненням до реформування і здатністю бути самокритичним, виправлятись на цьому шляху, і такий підхід підкупає.

— Пане посол, можете розповісти про свої враження від економічного форуму в Маріуполі, в якому, згідно з вашим твітом, взяло участь 20 французьких компаній?

— Цей форум у Маріуполі є гарним прикладом, бо до нього були питання, наскільки можливо забезпечити масову присутність гостей, привезти їх туди. За результатами можу сказати, що організація була бездогана, відбулись дуже насиченні обміни, презентації. Це була гарна нагода для французьких компаній, які готові інвестувати в Україну, отримати презентацію цього регіону.

Маріуполь для Франції є дещо особливим містом. Як вам відомо, ми започаткували там партнерство щодо виробництва питної води, а також маємо тривалі та тісні зв’язки з міським головою. Тому для Франції дуже добре, що місцем проведення обрали саме Маріуполь.

Ми вважаємо, що в Маріуполі і в цілому в регіоні, варто робити ще більші зусилля, з огляду на близькість лінії розмежування та на виклики, які там постають.

— А ви ще повідомляли про підписання договору на суму 100 млн євро?

— Так, на форумі було укладено угоду щодо фінансування реалізації проекту з будівництва заводу з виробництва питної води, яке включатиме концесійну позику від Держказначейства Франції та участь з боку Європейського Інвестиційного Банку.

«МАКРОН МАЄ РАЦІЮ, КОЛИ КАЖЕ ПРО ТІ ПРОБЛЕМИ, ЯКІ ІСНУЮТЬ СЬОГОДНІ ВСЕРЕДИНІ НАТО З ТИМ ВІДХОДОМ НАЗАД З БОКУ США»

— Пане посол, ви, мабуть, бачили багато критичних коментарів у ЗМІ в світі, і в Україні після інтерв’ю президента Макрона журналу Economist, у якому він заявив про смерть мозку в НАТО. Один із них @james_rogers зазначив, що «НАТО перебуває під стратегічним ядерних захистом Великої Британії та США, які реально здійснили передове розміщення звичайних військ у країни Балтії, Польщу, Румунію, Ісландію та інші країни. А де Франція?». Як ви прокоментуєте саму заяву президента і коментар експерта?

— Почну відповідь з другого аспекту вашого питання. Ми надсилали свої військові засоби. Французькі винищувачі регулярно беруть участь у операціях контролю за повітряним простором на Балтиці. В певний період там перебували також французькі танки. Ми, як сумлінний і важливий член Північноатлантичного альянсу, беремо участь у колективних зусиллях, як в Балтійському регіоні, так і в інших частинах світу.

Що стосується першої частини питання, на мою думку, в особі президента Макрона ми маємо шанс мати на чолі держави лідера міжнародного масштабу, який має сміливість ставити проблемні питання і заявляти про необхідність їх вирішувати. 

Можна сперечатись про ту манеру чи форму, в якій він це робить. Але я вважаю, що Макрон має рацію, коли каже про ті проблеми, які існують сьогодні всередині НАТО в зв’язку з певним відходом з боку США, який відбувається за правління нинішнього американського президента.

Очевидно, що існує проблема, коли Туреччина, наш союзник у межах НАТО, вдається до військової операції на території іншої країни, в той час як інші члени Альянсу виступають проти цього.

Існує два розв’язання цієї ситуації. Перший варіант — ми все замовчуємо або ж говоримо про це за закритими дверима. Другий — ми виносимо це питання на обговорення. І в перспективі саміту НАТО, який відбудеться на початку грудня, президент Макрон заявив про бажання викласти на стіл і обговорити це питання.

— Але інша пропозиція президента Макрона з залучення Росії до європейської архітектиру безпеки викликає великий спротив з боку Польщі, країн Балтії та України. Всі вони не розуміють, як можна залучати до співпраці в питаннях безпеки країну, яка створює численні конфлікти з сусідніми державами, підтримує кривавий сирійський режим тощо і порушуєю численні міжнародні договори. Що ви скажете на це?

— Тут має місце той самий підхід. Президент Макрон нагадує об’єктивні факти: можна мати будь-яку позицію стосовно Росії, але вона залишається в Європі і вже принаймні протягом трьох століть тісно пов’язана з історією Європи.

Тому, якщо сьогодні Росія почне повертатися до Китаю, це призведе до великого зміщення геополітичних балансів. Тому треба спробувати зробити належне, аби зберегти її всередині європейської архітектури. Але це не означає, що ми є поблажливими до Росії, радше навпаки.

«ПИТАННЯ ЗНЯТТЯ САНКЦІЙ ПРОТИ РФ, ЯКІ БУЛИ ПРИВ’ЯЗАНІ ДО ПЕВНИХ РЕЧЕЙ, НЕ ОБГОВОРЮЄТЬСЯ»

— Але тоді слід очікувати від Росії зустрічних кроків як у сфері демократії, виконання зобов’язань щодо дотримання прав людини в Росії, і, наприклад, виведення російських військ зі сходу України і повернення Криму. Адже мета запровадження санкцій США, ЄС, Канадою, Японією та Австралією проти РФ полягає, словами президента Обами Барака в тому, щоб зростання плати за агресію змусила Путіна відмовитися від дій в Україні і вийти з Криму... Як можна очікувати, що на сході України буде нарешті відновлено мир і Росія поверне Крим?

— Умови для цього відомі, вони не змінились і залишаються чинними. Питання зняття санкцій проти РФ, які були прив’язані до певних речей, не обговорюється. Позиція Франції щодо цього завжди була чіткою, ми повторювали її неодноразово і вона залишається такою. Але це не заважає нам водночас міркувати над тим, яким чином нам працювати і залишатись у межах цієї спільної архітектури європейської безпеки, включаючи Росію.

— Я висвітлював роботу двох пленарних сесій ПАРЄ літньої та осінньої. І на осінній сесії Асамблеї президент Макрон, який виступав за повернення російської делегації і назвав Раду Європи Храмом демократії. Але після цього поведінка Росії щодо дотримання прав громадян, зокрема й права на протести, участь у виборах, абсолютно не змінилася, що продемонстрували місцеві вибори в цій країні. І чи варто в такій ситуації говорити, що повернення повноважень російській делегації було виправданним, адже на знак протесту проти такого рішення українська делегація не брала участі в осінній сесії?

— По-перше, ми щиро шкодуємо з відсутності української делегації в ПАРЄ. Це справжня нестача для нас, ми її відчуваємо і сподіваємось, що незабаром українська делегація зможе повернутись. У будь-якому разі краще бути всередині інституції, аніж певним чином бути за її межами і бойкотувати її діяльність.

По-друге, рішення щодо повернення РФ ухвалювалось не Францією, а широкою більшістю країн — членів ПАРЄ. Що стосується нашого мотиву, то він був доволі простим. Йшлося про те, аби зберегти для російських громадян можливість доступу до Європейського суду з прав людини і захисту з боку Європейської конвенції з прав людини, якого вони могли позбутись унаслідок виходу Росії з Ради Європи.

Дипломатія полягає в тому, щоби завжди робити вибір. Можливо, серед наявних рішень ми змушені були вибирати менш погане. В результаті було вирішено визначити за пріоритет зберегти для російських громадян доступ до інституцій Ради Європи.

«...ФРАНЦІЯ НЕ УНИКАТИМЕ СВОЇХ МІЖНАРОДНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЯК ЧЛЕН МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ, ЧЛЕН РАДИ БЕЗПЕКИ ООН»

— До речі, сьогодні в своєму твіті ексміністр Клімкін зробив наступну пропозицію, яка б сприяла розв’язанню конфлікту на Донбасі з залученням Франції. Зокрема він написав таке: «Макрон хоче більш сильну та суверенну Європу. Я теж. Тільки для цього потрібно почати робити серйозні речі. Погодити з РФ і створити місію ЄС для Донбасу, наприклад. З французькими військовими і жандармерією як поліцією. От тоді це лідерство і достойний результат для Франції та ЄС». Що ви скажете на це?

— Я не думаю, що доречно так кидатися ідеями. Як я вже зазначав, триває певний процес. І якщо постане питання щодо надсилання миротворців під егідою ООН для врегулювання конфлікту на Донбасі, то це питання буде належним чином розглянуто. На сьогодні пріоритетом є проведення саміту в «нормандському форматі».

— То в такому разі ми можемо очікувати, що Франція відправить французьких військових і жандарменію на Донбас?

— Якщо ми побачимо необхідність, доречність і ефективність такого рішення, то, безперечно, Франція не буде уникати своїх міжнародних зобов’язань як член міжнародної спільноти, член Ради Безпеки ООН. Як відомо, Франція має досвід подібних операцій, наприклад у Малі та в інших частинах світу.

Але треба бути пильними й уважними, щоб уникати ситуацій, коли місія з підтримки миру залишається 20 — 30, а то й 40 років на території країни, як у випадку Кіпру, де з 1974 року вже протягом 45 років присутні «блакитні шоломи», але це не приводить до прогресу у розв’язанні проблеми.

«ХОЧУ НАГОЛОСИТИ, ЩО СПРАВДІ В УКРАЇНИ Є ПОТЕНЦІАЛ І ВІДПОВІДНО ЙОГО ТРЕБА ВИКОРИСТАТИ»

— Пане посол, можете сказати, які три-п’ять цілей чи пріоритетів ви поставили собі на період перебування главою французької дипломатичної місії в нашій країні?

— Їх чимало. По-перше, звичайно, я працюватиму над подальшим покращенням наших політичних відносин. По-друге, я працюватиму над покращенням і зміною іміджу України у Франції, аби він не зводився лише до проблематики конфлікту, а й демонстрував іншу Україну, яка динамічно розвивається та має великий економічний потенціал, здатний зацікавити французькі компанії, які мають відігравати особливу роль у цих процесах.

Хочу відзначити, що ми маємо чимало галузей і визнану експертизу, наприклад, транспорт або ж сільське господарство. Те саме можна сказати про сферу нових технологій. Тобто є галузі, де ми можемо мати конвергенцію між компаніями наших країн. Хочу наголосити, що Україна справді має великий потенціал і його треба відповідно використати.

Крім того, нагадаю, що до кінця року Франція головує у «Великій сімці» і нашим завданням є підтримка України на шляху реалізації реформ.

Таким чином, тематика для співпраці дуже широка. Чільне місце в ній посідає сфера культури, якій ми приділяємо особливу увагу.

Ви знаєте, що Франція має певну перевагу завдяки мережі Альянс Франсез, яка поширена по всій країні. І я насправді визначив для себе за пріоритет відвідувати регіони України. На сьогодні я вже був у кількох містах, зовсім нещодавно був у Рівному. Заплановані нові такі поїздки, що дасть можливість поширювати діяльність посольства по всій країні, не обмежуючись Києвом.

— Відомо, що французькі компанії, які працюють в Україні, створили кілька десятків тисяч робочих місць. І кілька місяців тому Президент Зеленський закликав французький бізнес іти в Україну. Можете сказати, чи за період діяльності нової влади істотно покращився інвестиційний клімат в Україні чи достатньо ухвалено нових законів чи нових регуляторних актів для цього, щоб ми побачили значне розширення присутності французьких компаній у нашій країні?

— Безперечно, йдеться про сукупний пакет реформ. Хоча, звичайно, ми усвідомлюємо важливість імплементувати в життя все те, що приймається. Але, на мою оцінку, рух іде у правильному напрямку. Нещодавно ухвалено закон про незаконне збагачення, законопроекти щодо судової сфери. Ми сподіваємось, що вже незабаром вони матимуть свій позитивний ефект. 

Залишається ще низка важливих умов, які треба виконати. Зокрема, ми з нетерпінням чекаємо завершення переговорів і укладення угоди між Україною і МВФ. Адже це є ключовою умовою подальшого розвитку економіки і стабільності в країні.

«НИЗКА ПІДПИСАНИХ ПОКАЗОВИХ КОНТРАКТІВ ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВОСТІ ДО СПРАВЖНЬОГО ПАРТНЕРСТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ФРАНЦІЄЮ»

— До речі, а якою є тенденція в двосторонній торгівлі та інвестиціях за останній рік? Чи відбуваються якісь зміни в цьому плані?

— Так, можу підтвердити це. За останній рік обсяг торгового обороту між країнами збільшився десь на 8% і ця тенденція, як ми очікуємо, посилиться і наступного року.

Низка підписаних показових контрактів відкриває можливості до справжнього партнерства між Україною та Францією, не зводячи нашу співпрацю суто до продажу певних товарів.

Йдеться, як ви розумієте, про угоду щодо поставки 50 гелікоптерів, яка символізує не лише зміну системи авіаційної безпеки, а й загалом зміну менталітету. Адже йдеться про перехід від радянського минулого в цій сфері до модернових західних технологій і стандартіві.

Використання цих гелікоптерів символізує дуже конкретні корисні речі для українського населення. Це — цивільна безпека і пошук у відкритому морі, транспортування поранених і таке інше. Низка служб під егідою міністерства внутрішніх справ — прикордонна служба, національна гвардія та інші — матимуть зиск від використання цих гелікоптерів на користь українського населення.

— Я бачив повідомлення міністра Авакова, який перебуваючи в Оксфорді, зустрівся з віцепрезидентом Airbus Helicopters Олівьє Мишелоном і домовився про поставку десяти гелікоптерів у 2020 році та відкриття сервісного центру в Україні...

— Насправді, в межах підписаного контракту передбачено також створення тренувального центру в Кременчузі, куди наступного року буде поставлено і введено в дію симулятор польотів. І це є свідченням нашого серйозного підходу до цього контракту як до широкого партнерства, включаючи продаж, сервісне обслуговування та підготовку відповідного персоналу.

— Чи можете ви сказати, що контракт виконується гладко, чи є проблеми з його реалізацією?

— Якби було так, то я був би задоволений. Але, ви знаєте, життя таке, що завжди щось трапляється. Але це нормально. Хочу зауважити, що йдеться про глибинні зміни, перехід до нової культури підходів. Це потребує не лише певного навчання, а й переформатування мислення. Адже йдеться про високі технології, при цьому не забуваючи про аспекти безпеки.

Навіть на рівні підручників, які до цього всі були російськими, потрібно здійснити зміну. Все це не так швидко і легко робиться. Але я запевняю вас, що процес триває, і я пильную за цим контрактом дуже уважно. Я сподіваюсь, що з контракту поставок 50 гелікоптерів в Україну нам вдасться зробити взірець партнерства.

У цьому контракті чудово те, що перший апарат було поставлено вже за чотири місяці після його підписання, бо зазвичай, у таких масштабних контрактах, першої поставки доводиться чекати два-три роки.

— А як щодо спільного будівництва патрульних катерів, коли це буде можливо? Як відомо, така можливість у середині жовтня обговорювалася під час розмови міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з міністром транспорту Франції Жан-Батістом Джеббарі.

— Що стосується цієї теми, то вона перебуває в процесі розвитку. Йдеться про якісну продукцію, яку ми можемо запропонувати. Такі катери виробляє невелика, але дуже ефективна французька компанія. Триває процес переговорів і я сподіваюсь, що незабаром він завершиться і ми зможемо зробити офіційне повідомлення.

Як ви розумієте, це дуже важливо. Адже наявність таких кораблів дасть можливість Україні відновити контроль за територіальними водами.

— Чи ведуться зараз переговори між нашими країнами щодо співпраці в атомній енергетиці?

— Це тематика щодо якої існує давнє співробітництво між Францією і Україною, яскравим прикладом чого було будівництво нового саркофага над зруйнованим четвертим реактором ЧАЕС. У структурі посольства ми маємо аташе з питань ядерної безпеки.

У цій сфері кілька тижнів тому ми мали привід до певного занепокоєння з огляду на заплановане перепідпорядкування агенції з питань ядерної безпеки. Ми звернулися за поясненнями і, наскільки я розумію, рішення було знайдено і на сьогодні воно лишається підпорядкованим безпосередньо прем’єр-міністру.

«ОБИДВА НАШІ НАРОДИ МАЮТЬ СПІЛЬНІ ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ, ЯКІ ВИХОДЯТЬ З ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ЗАСАД» 

— Пане Посол, яку роль, на вашу думку, можуть відіграти певні спільні моменти в історії наших країн — Анна Київська, яка стала дружиною французького короля і культура для зближення наших народів?

— Частково за своєю освітою я є істориком. Тож мені про це відомо, і я усвідомлюю важливість цих історичних та пам’ятних аспектів у історії народів і тих зв’язків, які утворюються між ними протягом історії. Обидва наші народи, я переконаний, мають спільні історичні корені, які виходять з європейських цивілізаційних засад.

Постать Анни Ярославни насправді є символічною. У французькому місті Санліс її вшановано пам’ятником, вона посідає чільне місце в контексті спільної європейської історії. І це є символом того давнього зв’язку, який існує між нашими народами. Уявіть, у ті часи, перетнути всю Європу, щоб стати дружиною французького короля, було неабиякою подією.

Але є приклад у зворотному напрямку. Нещодавно ми вшанували постать Оноре де Бальзака, установивши бюст на його честь неподалік від Посольства. З іншого кінця Європи до України приїхала людина, яку спонукало кохання, і тут утворився союз, який дає нам ще один приклад цієї спільної Європи, яка існує багато століть.

Наступного тижня відбудеться ще одна подія в цьому сенсі, коли ми відзначатимемо річницю з дня народження Соні Делоне, яка теж є фігурою, що поєднує наші країни.

Французька пристуність в Україні дуже значна. Я пересвідчився в цьому нещодавно, відвідавши Одесу, вже на початку моєї роботи в Україні.

Усім нам належить сьогодні відновляти ті зв’язки, які існували між нашими країнами протягом століть, але були дещо затьмарені десятиліттями комунізму, які тимчасово виключили Україну з цього контексту спільного європейського простору.

— А що має ще бути зроблено, щоб пересічні французи сприймали Україну як частину Європи, а точніше Європейського Союзу?

— Треба якомога більше позитиву про Україну доносити до Франції і не зводити, як я вже відзначав, інформацію про неї до проблематики конфлікту на Донбасі. Бо всі, хто приїздить сюди, одразу мають позитивне враження від цієї динамічної країни, української молоді, української кухні та ритму життя українських міст. Усе це треба якомога більше доносити до Франції.

— І як це можна зробити, через Український інститут у Франції чи, можливо, якимось іншим методом?

— Побудова іміджу країни — це тривалий процес, який вимагає послідовних і систематичних зусиль. Треба всіляко розвивати обміни. І ви маєте рацію, Український інститут у Парижі має відіграти особливу роль у цьому процесі.

Візит президента Французької Республіки у відповідь на отримане запрошення, який, я сподіваюсь, відбудеться, на моє переконання також сприятиме тому, щоб французи дізналися більше про вашу країну. Тут поле роботи дуже широке. І треба всім братися до того, аби усунути наслідки того штучного відділення, про яке я згадав, і яке тривало майже століття для України щодо Європи.

«Я СПОДІВАЮСЬ, ЩО ВІЗИТ МАКРОНА СТАНЕ ПОЗИТИВНИМ ВНЕСКОМ ЩОДО БІЛЬШОЇ ОБІЗНАНОСТІ ФРАНЦУЗІВ ПРО ВАШУ КРАЇНУ»

— Пане посол, можна очікувати, що президент Макрона відвідає Україну до кінця року?

— Питання не стоїть про візит до кінця року. Він отримав запрошення і має бажання відвідати вашу країну. Я сподіваюсь, що візит президента Макрона відбудеться і стане позитивним внеском у більшу обізнаність французів про вашу країну.

— Чи існують якісь умови для здійснення цього візиту? 

— Жодних особливих умов, з якими був би пов’язаний цей візит. Усе зводиться до того, аби знайти зручний момент у робочому графіку президента. Він усвідомлює той дефіцит, який існує щодо президентських візитів до України. І це тим паче його мотивує на те, аби приїхати сюди. Водночас його робочий графік дуже напружений і насичений. На щастя, його мандат ще не закінчується. В нього принаймні ще два з половиною роки президентства, тому я переконаний, що він відвідає вашу країну.

— На завершення можете сказати, що найбільше вас вразило в Україні за час перебування з початку каденції посла?

— По-перше, найбільше мене вражає динамізм, який властивий вашій країні. По-друге, легкість у доступі й у контактах із керівництвом країни. По-третє, якість життя, яке я спостерігаю на вулицях Києва, в ресторанах, кав’ярнях, певна життєлюбність і оптимізм, який присутній, попри всі складнощі.

Звичайно, Київ і Одеса — це не вся Україна. Втім, нещодавно був у Рівному і спостерігав той самий динамізм і те саме бажання рухатись і вписуватись у спільну європейську долю.

В іншому діапазоні емоцій мене, звичайно, вражає той біль, пов’язаний з конфліктом, що триває на сході, і який я мав нагоду побачити на власні очі.

Слід визнати, що сьогодні на Заході можна почути, що цей конфлікт є замороженим, але це не відповідає дійсності. Лише за жовтень загинуло 13 військових і 13 родин зазнали такої трагедії.

Під час мого перебування в Рівному мер мені розповів, що в цьому місці з початку конфлікту загинуло 20 мешканців цього міста, 20 родин були занурені в цей смуток втрати. Будучи представником Франції, яка зберігає дуже болісні спогади про Першу світову війну, кожне містечко якої має пам’ятники на вшанування жертв цієї війни, я глибоко співчуваю, бо знаю про що йдеться, відчуваю той біль, який є в серцях українців.

Тому, повертаючись до початку розмови, хочу відзначити, що всім нам треба зробити належне, аби відновити мир і покласти край цьому конфлікту. І таким чином зберегти життя молодих людей, молодих воїнів, які захищають свою Батьківщину.