Акцент на «м’якій силі»

Публічна дипломатія завжди була важливою складовою місії Організації Північноатлантичного договору — НАТО. Північноатлантичний альянс розуміє: для того, щоб гарантувати безпеку людей і захищати свої цінності — демократію, індивідуальну свободу, права людини і верховенство права, — ми повинні мати підтримку народу. Публічна дипломатія покликана забезпечити розуміння людьми, що таке НАТО, чого воно прагне досягти, і як само воно збирається досягти цього.

Традиційно в центрі уваги нашої публічної дипломатії були країни Альянсу. Однак в сучасному, більш взаємопов’язаному світі, де загрози мають дедалі більш глобальний характер, важливо поширити розуміння нашої місії і політики також і за межами наших кордонів.

Для декого цей акцент на публічній дипломатії — так званій м’якій силі — може стати несподіванкою, оскільки Альянс сприймають передусім як військовий союз. Але НАТО у багатьох відношеннях насамперед політичний альянс, направлений на пошук політичних рішень складних проблем шляхом дипломатії та діалогу. Саме це поєднання «м’якої» та «жорсткої» сил — дипломатія, підкріплена військовою силою, — зробило Альянс НАТО настільки успішним.

Коли залізна завіса впала, і нова геополітична реальність виникла в Центральній і Східній Європі, НАТО довелося трансформуватися й адаптуватися. Деякі країни, такі як Чехія, Польща та країни Балтії, вирішили вступити в НАТО, в той час як Україна вибрала шлях тісного партнерства.

1997 року Україна і НАТО підписали Хартію особливого партнерства і встановили особливі відносини. Україна вже була членом програми НАТО «Партнерство заради миру», але Хартія надала їй консультаційний орган НАТО: Комісію Україна — НАТО. Це дозволило Україні проводити свою власну незалежну політику, розвиваючи водночас міцні зв’язки з НАТО.

І поки Хав’єр Солана, на той час генсек НАТО, і тодішній президент України Леонід Кучма завершували підготовку Хартії, НАТО запустило дуже важливий інструмент — публічну дипломатію.

12 травня 1997 року обидва лідери відкрили перший в історії Інформаційний центр НАТО за межами Альянсу, в Києві. Хартію особливого партнерства було підписано через два місяці.

Упродовж двадцяти років Центр інформації та документації НАТО в Україні, що розташований у приміщенні Інституту міжнародних відносин, працював з метою поліпшення розуміння та інформованості про НАТО серед українських громадян.

За цей час Центр організував понад дві сотні навчальних поїздок і поїздок для студентів, журналістів, науковців, парламентаріїв до штаб-квартири НАТО в Брюсселі. Минулого місяця ми організували поїздку в Брюссель групи переможців змагань «Ігри Героїв», що відбулися в Україні. Цей візит був особливо символічним, оскільки деякі з учасників змагатимуться в складі збірної України на «Іграх Нескорених», що пройдуть у Торонто  цього року. Один із трастових фондів НАТО допомагає покрити дорожні витрати поїздки команди в Торонто. Це конкретний приклад підтримки, що НАТО надає Україні, та публічної дипломатії Альянсу.

Центр інформації та документації НАТО (ЦІДН) підтримував громадянське суспільство України і робив свій внесок у відкритий діалог щодо НАТО навіть у більш складні моменти в наших відносинах.

Ми активно підтримали багато неурядових організацій під час Революції Гідності, зокрема Український кризовий медіацентр, щоб забезпечити світ фактичною інформацією і новинами про події на місцях. Ми надавали фінансову допомогу простим активістам, які боролися з російською пропагандою, допомагали у створенні нових незалежних українських ЗМІ. Центр також активно підтримує український уряд у створенні ефективних стратегічних і антикризових комунікацій.

За двадцять років своєї активної роботи в Україні Центр інформації та документації НАТО зробив важливий внесок в Україну. Тема НАТО більше не є табу, і багато міфів і стереотипів про НАТО розвіяно шляхом активного діалогу.

9 липня ми відзначатимемо 20-річчя ЦІДН у Києві і підписання Хартії особливого партнерства України з НАТО. НАТО, як і раніше, підтримує Україну з її всеосяжною реформою в секторі безпеки та оборони. Це дуже важливо для демократичного розвитку України та зміцнення її здатності захищати себе.