Білоруська нестійка рівновага

У Мінську в неділю знову марші протесту, знову перекриті вулиці, спецтехніка в центрі міста, відключений або повільний інтернет. Новим стало відключення електроенергії в мікрорайоні Малинівка білоруської столиці. Чи то аварія, чи то слідом за відключенням води й газу, як минулими вихідними. Дії влади мають настільки хаотичний характер, що важко зрозуміти їхню логіку.

Зовні все виглядає як і тиждень тому. Народ протестує, омонівці хапають і б’ють. Проте, є й деякі нові деталі. Як повідомляє Telegram-канал «Баста!», у Зеленому Бору сталася сутичка мінчан і карателів. Останні пирскали в обличчя протестувальників газ і стріляли. Однак люди не розбіглися, а продовжували стояти й кричати на карателів, і ті змушені були поїхати. Зникає не просто страх, а приходить розуміння, що тільки мирними акціями і квіточками зміни режиму не добитися.

Складається ситуація, коли режим в опорі на силовиків ще продовжує своє існування, але його поле для маневрів постійно звужується. У першу чергу на міжнародній арені.

Європейські країни готують низку санкцій проти Білорусі. Не тільки персональних, а й секторальних. На підході американські санкції. Конгрес уже ухвалив «Акт про демократію в Білорусі» і за адміністрацією Байдена справа не стане.

Зауважимо, що документ передбачає досить значні як персональні, так і інші санкції. Хоча урядова пропаганда, а також російська насміхаються над персональними санкціями, насправді дуже багатьом серйозним людям аж ніяк не до сміху. Зокрема, візові обмеження припускають блокування можливості розпоряджатися будь-яким майном для тих, хто потрапив під санкції, зокрема кредитними картками, заборону майнових угод тощо. Стосуватиметься це й членів сімей, що ще неприємніше.

Фінансова розвідка США планує встановити місцезнаходження й арешт особистих активів Олександра Лукашенка й членів його родини, а також осіб, наближених до нього. Передбачається запровадити санкції проти провідних білоруських підприємств, які значною мірою дають приплив валюти в країну.

Про те, що ситуація дуже серйозна, свідчить і лист Національного банку. У ньому міститься прохання-вимога до білоруських банків забезпечити підключення до російської системи «Сервіс-бюро СПФС» — аналога міжнародної системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication).

Як пише багато фінансистів, якщо й станеться таке підключення, то в разі блокування білоруських банків від SWIFT, вони опиняться фактично в ізоляції. Про це свідчить досвід Ірану, який намагався налагодити проходження коштів через китайські банки, але без великого успіху. Довелося їздити світом з валізами готівки.

Усе це викликає серйозне занепокоєння в Москві. По-перше, запроваджені й очікувані санкції ЄС б’ють не лише по білоруським підприємствам, а й по російським компаніям, які співпрацюють як з Білоруссю, так і з Лукашенком особисто. Якщо станеться колапс білоруської економіки та фінансової системи, то рятувати їх доведеться Росії. При цьому у Москви з грошима теж проблеми.

По-друге, в Кремлі дуже побоюються американських санкцій прямо проти Росії. Тоді буде точно не до Білорусі, Лукашенка та його режиму.

Ось чому в Москві дуже хотіли б погасити білоруську кризу до того моменту, коли у нової американської адміністрації дійдуть руки до міжнародних справ і вона впритул займеться протистоянням з путінською Росією. Очікується, що це відбудеться десь у березні-квітні наступного року.

Схоже, що до завдання міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова входило оголосити Лукашенку про останнє попередження та необхідність виконати обіцянки, які він дав Путіну у вересні в Сочі.

Судячи з усього, місія Лаврова зазнала краху. Лукашенко на людях під телекамери обіцяв Конституцію і відхід від влади, а насправді продовжує викручуватися й намагається налагодити контакти із Заходом. Утім, без особливого успіху. Проте, для тролінгу Москви цього достатньо.

ФОТО РЕЙТЕР

Білоруський диктатор поводиться так, що у нього дуже міцне становище і йому, як з гуся вода. За його уявленням Кремлю просто нікуди діватися. І для цього у нього є певні підстави.

Перше. У Путіна і його оточення просто параноїдальний страх перед майданами й кольоровими революціями. І поки це так, Москва терпітиме невиконання взятих зобов’язань.

Друге. У Кремля немає свого кандидата для заміни Лукашенка. Таким у їхньому уявленні міг стати Віктор Бабарико, але його й сина не випускають з ув’язнення, оскільки Григорич вимагає, щоб вони поїхали на Кіпр. Схоже, що це не виходить, вони залишаються в тюрмах, а інших не знайти. Тому Лавров на прес-конференції категорично відкинув можливі контакти з білоруською опозицією. За його словами, варіант кольорової революції у братній Білорусі не пройде.

Третє. Хоч як це дивно на перший погляд, але результати останнього опитування, яке показало істотне зниження кількості прихильників Союзної держави Росії й Білорусі, на руку Лукашенку. Він виглядає як єдиний гарант продовження курсу на інтеграцію двох країн. Інша справа, що говорити про терміни не доводиться. Самі бачите, яка в країні ситуація. Імідж Росії погіршується, тож зовсім не час змінювати коней, тим паче що переправа може бути небезпечною за своїми результатами.

У найближчі три-чотири місяці Москва й Мінськ чекатимуть якихось конкретних кроків Вашингтона. Не лише щодо санкцій, а й узагалі спробують оцінити його зовнішньополітичний курс. У Кремлі впевнені, що подальшого погіршення не буде. Справа обмежиться розширенням персональних санкцій проти вищих російських чиновників, що цілком влаштує Путіна. Якщо дійде до більш жорстких і глибоких санкцій, то Росія ще сильніше закриється й почне роздмухувати конфлікти на своїх кордонах і всюди, де тільки буде можливо.

У цьому випадку Кремлю доведеться й далі терпіти Лукашенка, оскільки поступка в Білорусі означатиме глобальне відступ по периферії російських кордонів. На це Москва при Путіні не піде за визначенням.

Влада в Мінську це чудово розуміє й навіть буде рада американським санкціям. Тим самим режим Лукашенко через путінське не хочу отримає таку необхідну підтримку. Зокрема фінансову й економічну.

Білоруська опозиція поки не позбавилися своїх ілюзій щодо Росії. Чомусь багато хто там вважає, що Москва зацікавлена ??в усуненні Лукашенка. І щиро не розуміє, чому Кремль продовжує його підтримувати. Звідси паси у вигляді пропозиції зустрічі Тихановської й Путіна й одночасно йде вкидання про запрошення її на інавгурацію Байдена. Така спроба шантажу Кремля виглядає вельми наївною.

Склалася нестійка рівновага. Режим не може придушити протести, навпаки, вони мають тенденцію до розширення. Економічна й фінансова ситуація швидко погіршується, й можливі санкції ще більше прискорять цей процес. Це на руку опозиції, але дія розтягнута в часі, й коли наблизиться колапс сказати дуже важко.

Продовження протестів у нинішньому вигляді до краху режиму не призведе. Навпаки, загальне погіршення ситуації сприятиме консолідації навколо Лукашенка тих силовиків, яким не буде місця в новій Білорусі. Вони відстрілюватимуться в прямому й переносному сенсі до останнього набою.

Якщо говорити про найближчі перспективи, то цей стан справ може тривати до весни наступного року. За умови, що режим не зробить чогось такого, після чого мирні білоруси візьмуться за зброю й згадають своє партизанське минуле.

ГОЛОС З FACEBOOK