«Доленосні вибори» у Франції

Сьогодні, 23 квітня, у Франції проходить перший тур президентських виборів, які вважаються визначальними для майбутнього всієї єдиної Європи, тому безпеку на виборчих дільницях будуть забезпечувати близько 50 тисяч поліцейських і 7 тисяч військових. Тож невипадково під час французької виборчої кампанії Європа й стала головною темою. Відносини з Брюсселем — ось той вододіл, який розділив чотирьох фаворитів передвиборчих перегонів у Франції на затятих прихильників і противників ЄС.

«За» і «проти» єдиної Європи

Глава праворадикальної партії «Національний фронт» Марін Ле Пен категорично проти Євросоюзу. «ЄС помре, тому що народи його не хочуть», — говорить вона. 48-річна Ле Пен виступає за повернення до національного суверенітету і проти єдиної європейської валюти, а в разі перемоги обіцяє провести референдум щодо Frexit — вихід Франції з ЄС.

Різко критикує Євросоюз і Жан-Люк Меланшон, 65-річний лідер створеного 2016 року лівого руху «Нескорена Франція». Меланшон звинувачує ЄС та обов’язкову для його учасників фінансову дисципліну у французькому економічному застої і високому рівні безробіття в країні. Крім того, він проти посилення співпраці з країнами ЄС у військовій сфері.

«За» єдину Європу — Емманюель Макрон, колишній радник президента Франції Франсуа Олланда і екс-міністр економіки, лідер створеного минулого року руху «Вперед!». «Нам потрібна Європа — і ми оновимо її», — говорить він. 39-річний Макрон виступає за створення в єврозоні свого парламенту й міністерства фінансів зі своїм бюджетом, а також за формування єдиного європейського енергетичного ринку.

На користь єдиної Європи висловлюється і кандидат від найбільшої опозиційної партії «Республіканці» Франсуа Фійон, який називає Європу «відповіддю на виклики» нашого часу. Втім, і він закликає до оновлення — зокрема, посилення ролі єврозони всередині ЄС. 63-річний Фійон також виступає за жорсткішу позицію Європи у питанні біженців.

Які будувати відносини з Росією?

 Політика щодо Кремля також іноді фігурує у промовах кандидатів на посаду французького президента. Франсуа Фійона вважають політиком, готовим до відновлення партнерських відносин із Володимиром Путіним. Фійон неодноразово виступав за скасування західних санкцій проти кремлівського керівництва, називаючи їх «неефективними». А на тижні перед голосуванням він навіть закликав врегулювати питання Криму на спеціальній конференції під егідою ООН.

Дружню лінію щодо Путіна веде й Марін Ле Пен, яка у березні 2017 року, за місяць до голосування, навіть відвідала Москву й була прийнята російським президентом. На зустрічі політики неодноразово наголошували на давніх культурних та економічних зв’язках обох країн. Для Ле Пен ці економічні зв’язки дуже конкретні — вона отримувала кредити в одному з російських банків.

Навпаки, Емманюель Макрон заявляє, що ніяких справ у Росії не має — і тому буде провадити неупереджену політику щодо Москви. Як він підкреслює у своїх виступах, «немає жодних причин дозволяти Росії порушувати норми міжнародного права». В середині лютого у передвиборчому штабі Макрона російських хакерів звинуватили у спробі втручання у французькі вибори.

Безпека і боротьба з терором

Втім, набагато більше, ніж про Росію, фаворити президентських перегонів дискутують про безпеку і терор у Франції. Що не дивно — з урахуванням нечуваної хвилі терактів, що охопила країну й забрала від початку 2015 року життя вже понад 230 осіб. У правопопулістському середовищі це пов’язують із проблемами недостатньої інтегрованості мігрантів до французького суспільства й біженцями із Сирії.

Представники інших політичних партій закликають бачити проблеми незалежно одна від одної, визнаючи, втім, що інтеграція мусульман у країні фактично провалилася. Певну розгубленість французької влади у цьому питанні демонструє хоча б спроба заборонити носіння буркіні — закритих купальників — на пляжах у низці міст півдня Франції влітку 2016 року.

При цьому терор супроводжує французів до самого голосування. Так, увечері 20 квітня в центрі Парижа прихильник «Ісламської держави» вбив поліцейського, а двома днями раніше у Марселі вдалося запобігли великому терактові, запланованого якраз на час перед виборами. Через загрозу терактів деяким кандидатам у президенти довелося навіть відмовитися від зустрічей з виборцями останнього дня передвиборчої агітації.

Які ставки на цих виборах, чи дійсно на них вирішується доля Європейського Союзу, як стверджують експерти? «День» звернувся до директора російського бюро часопису Politique Internationale Галині АККЕРМАН із проханням прокоментувати значення цих виборів, саму кампанію і розповісти, що буде сьогодні визначальним для кандидатів, щоб вийти до другого туру 7 травня.

«На цих виборах вирішується дуже багато що, зокрема доля Європи»

— Я теж думаю, що на цих виборах вирішується дуже багато що, в тому числі доля Європи. Хоча в Амона щодо зовнішньої політики позиції дуже пристойні, проте він не має жодних шансів, тож залишається тільки чотири основні кандидати, які мають майже рівні шанси потрапити до другого туру, але краще, щоб Еммануель Макрон став президентом. І я поясню, чому вони майже рівні. Річ у тому, що згідно з опитуваннями, на першому місці Макрон із приблизно 24% голосів підтримки, на другому — Марін Ле Пен, яку підтримують приблизно 22%, а у Фійона та Меленшона приблизно 19%. Проблема в тому, що це не обов’язково відображає підсумки виборів.

— Чому?

— Річ у тому, що ті, хто голосує за Фійона та Марін Ле Пен, точно впевнені у своєму виборі. І у них відсоток людей, упевнених у своєму виборі, становить близько 85%. А серед тих, хто збирається голосувати за Макрона, приблизно 75%. Іншими словами, там кількість людей, які останньої миті можуть змінити свою думку, становить майже чверть. Крім того, що стосується Меланшона, то, як і у випадку з Марін Ле Пен, там теж можуть бути сюрпризи. Хоча у нього електорат досить переконаний, однак річ у тому, що, напевно, багато соціалістів останньої миті будуть робити вибір, оскільки Амон не має шансів, голосувати за Макрона або Меланшона. Тому там теж не все зрозуміло.

Крім того, все залежить від мобілізації. Електорат Марін Ле Пен дуже мобілізований. Електорат Фійона сьогодні складається значною мірою з правих католиків, і вони теж є дуже організованими. Питання не тільки в тому, хто за кого буде голосувати, а скільки буде тих, хто утримався. Скільки людей не прийдуть на вибори з тих, хто може підтримати того чи іншого кандидата. Іншими словами, похибки порівняно з опитуваннями можуть бути досить великими. До сьогоднішнього вечора ми не будемо все-таки знати, хто виграє. І хоча букмекери ставлять найбільше на Макрона, але ймовірність цього складає близько 55%. Інакше кажучи, навіть вони не мають абсолютної впевненості у його перемозі.

«Вибуття з перегонів Макрона погано для Франції, Європи та України»

— Чому Макрон найбільш підходить на посаду президента?

— По-перше, і у Марін Ле Пен, і у Фійона, і у Меланшона дуже сильна проросійська позиція. По-друге, Марін Ле Пен просто хоче вийти з Євросоюзу та євро. Меланшон начебто не хоче вийти з ЄС та євро, але він просто «поламає» Францію, насамперед економічно. Крім того, він переконаний ворог Америки, НАТО й буде намагатися вийти з Альянсу. Фійон нібито прихильник Європи, але водночас у нього дуже жорстка економічна програма, яка аж ніяк не сумісна з позицією, скажімо, Німеччини. І при цьому в нього абсолютно проросійська позиція. В результаті будь-якої із цих трьох можливостей, крім Макрона, ми отримаємо, передусім, дуже сильний дисонанс у франко-німецькому «подружжі». Саме на цих двох стовпах: Франції та Німеччини стоїть уся будівля ЄС, особливо після виходу Великої Британії. Оскільки де-факто політично вона вже ні в чому не бере участі. Британці починають процес «Брекзіт», і хоча вони ще рахуються у складі, але можна вважати, що їх вже немає. Якщо руйнується франко-німецька пара, а на одному стовпі ця будівля ЄС стояти не може, то фактично можуть отримати підтримку усі відцентрові сили. І це, дійсно, може призвести до розвалу Євросоюзу. У цьому сенсі ці вибори є доленосними. І звичайно, вони є доленосними для Росії і зняття санкцій ЄС проти цієї країни.

Якщо не буде єдності всередині Євросоюзу, і Марін Ле Пен, і Фійон, і Меланшон повністю виступають за скасування санкцій. Усі вони готові визнати Крим російським. І всі вони бачать у Росії, з різних причин, противагу Америці й лібералізму. Слід розуміти, що Росія, як багатоликий Янус, вміє повертатися різними обличчями до різних партнерів. Із Фійоном вони будуть говорити про бізнес і що вони стоять на позиції дуже ліберального капіталізму. З Марін Ле Пен вони будуть, передусім, говорити про спільні цінності й те, що необхідно розвалити цю брюссельську структуру, яку контролює НАТО й США. І приблизно про те саме вони будуть говорити з Меланшон, тільки будуть робити акцент на духовних цінностях. А головний інтерес Меланшона — вийти з НАТО, оскільки він знає, що у військовому плані він може спертися на Росію. Тому будь-який із цих трьох кандидатів рівнозначний катастрофі.

Якщо вибуває з гонки Макрон, далі все одно буде або Фійон проти Марін Ле Пен, або ж Фійон проти Меланшона, або Меланшон проти Марін Ле Пен. Все це називається чума й холера. Потрібно називати речі своїми іменами. Все це однаково погано для Франції, Європи та України.

«Найголовніше сьогодні — яка буде явка»

— Чи допоможе Марін Ле Пен заява Трампа про її підтримку?

— Не думаю. Я бачила цю заяву. Але Трамп може підтримувати кого завгодно ... Річ у тому, що у Франції Трамп зовсім не є популярним. Люди, які переконані, що потрібно голосувати за Марін Ле Пен, вони в будь-якому разі проголосують за неї, чи буде підтримка чи ні. Для усіх інших Трамп таке саме опудало, як і сама Марін Ле Пен.

— А останній теракт у Парижі, коли було вбито двоє поліцейських, чи може якимось чином вплинути на думку виборців і цим, зокрема скористається Марін Ле Пен, яка заявила, що заборонить навіть легальну імміграцію?

— Вона вже давно все це заявляє. Звичайно, це зайве попередження. І до того ж передвиборча кампанія дещо була зіпсована, оскільки останні мітинги довелося скасувати на наступний день після теракту. Загалом, я вважаю, що великої ролі це не відіграє. Тим паче що це все-таки був обмежений теракт і спрямований проти поліції, а не проти мирних жителів. Це вже стільки разів відбувалося у Франції та інших країнах, що, я не думаю, що це може відіграти будь-яку значну роль. Мені здається, найголовніше сьогодні — яка буде явка. Якщо вона буде дуже висока, то в принципі можна сподіватися, що Макрон виграє.

«Можливості для прямого шахрайства з голосами — незначні»

— Чи зможе Росія вплинути на результати виборів за допомогою хакерського проникнення до серверів, як це було в Америці й через що голландці вирішили відмовитися від електронного голосування?

— У Франції, насправді, дуже примітивна система. Голоси підраховуються вручну, й потім ці дані надходять до системи. І так дані збираються на декількох рівнях. Теоретично можна припустити, що до системи можуть проникнути, але водночас це все дуже легко перевірити. Оскільки є конкретні, вручну підраховані дані по кожній ділянці. У нас немає електронного голосування. І, крім того, абсолютно неможливо, щоб одна людина проголосував двічі. В нас немає відкріпних талонів. Ви можете голосувати тільки там, де ви записані. І для багатьох це є проблемою, тому що людина народилася в селі, й вона там і записана, і якщо вона не перенесла свого місця голосування, то вона не може ніде в іншому місці проголосувати. Вона має туди фізично поїхати. Або вона має заздалегідь дати довіреність комусь, і ця довіреність реєструється у поліції, звідки вона надсилається на виборчу дільницю. Це означає, що можливості для прямого шахрайства з голосами дуже незначні, я б навіть сказала, мізерні.

Брудна кампанія проти Макрона

Інша річ, що ця кампанія була дуже брудною. І проти Макрона, який є в усіх сенсах: і за програмою, і за зовнішньою політикою, і за своїм модернізмом найбажанішим кандидатом, велася брудна кампанія. Що тільки не робилося? Я можу навести приклади. У місті було розклеєно у великій кількості невеликі афіші, на яких Макрон зображувався як єврей з великим горбатим носом і примруженим, і було написано заклик: «За всіх, окрім Макрона». Я вас запитую, яка французька партія може вигадати гасло, щоб голосували за кого завгодно, та тільки не за Макрона. Кожна партія має свій інтерес. Марін Ле Пен не буде говорити за усіх, крім Макрона, тому що вона хоче, щоб голосували за неї. У мене питання, хто стоїть за розклеюванням плакатів: голосувати за усіх, окрім Макрона? Другий приклад. Раптом поширилася чутка, що він гомосексуаліст, а його шлюб — лише прикриття. Або з’явилася нова чутка, яка кожного разу підхоплюється мережами, що у нього рахунок за кордоном. І він уникає сплати податків. Хоча він людина небагата. То пишуть, що він масон. Коротше кажучи, про нього розпускалися величезна кількість абсолютно свідомо неправдивих чуток. І ці чутки негайно поширювалися соцмережами. Думаю, за цим може стояти сам Фійон та його партія. Я впевнена у цьому. Це може бути Марін Ле Пен або інші якісь сили, зокрема й іноземні.

«Макрон — дивовижний феномен»

Але я хочу відзначити інше. Макрон — дивовижний феномен. Особливо те, що він зумів за дуже короткий термін створити доволі активний рух і заручиться симпатією багатьох членів політичного класу Франції, і з правих, і з центристів, і з лівих. Мені здається, що в сьогоднішній ситуації завжди є якийсь антагонізм між правими та лівими. Праві щось пропонують, ліві намагаються це блокувати і навпаки. А якщо у нас буде людина, яка здатна об’єднати по суті дуже широкий спектр французького суспільства, то, мені здається, він реально може провести ті реформи, про які він говорить. Деякі з них можуть бути досить болючими, зокрема пенсійна реформа. Будемо сподіватися на краще, а не на гірше, точніше на те, що Макрон потрапить до другого туру. Оскільки в другому турі, хто б не був проти нього, він виграє вибори. Інтрига полягає лише в тому, потрапляє Макрон до другого туру чи ні.