Про Швейцарський код «ДНК»...

Нещодавно в Україну вперше з візитом, який тривав три з половиною дні, приїжджала президентка Швейцарської Конфедерації Сімонетта Соммаруга. Однією з особливостей цього візиту стало відвідання главою швейцарської держави лінії розмежування на Донбасі, що досить рідко роблять лідери інших держав. І чи не найголовніше пані президент Соммаруга оголосила, що 2022 року в Швейцарії відбудеться П’ята конференція з реформ в Україні.

Розмову з послом Швейцарської Конфедерації в Україні Клодом ВІЛЬДОМ ми розпочали з питання, хто був ініціатором першого в історії двосторонніх відносин візиту президентки Швейцарії в Україну Сімонетти Соммаруги і чому так було важливо для неї відвідати лінію розмежування.

«МИ Є ДУЖЕ АКТИВНИМИ І ХОЧЕМО ПОБАЧИТИ НАСЕЛЕННЯ, ЯКЕ ЖИВЕ БІЛЯ ЛІНІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ»

— Існувало взаємне розуміння, що нам потрібно здійснити цей візит. Ще минулого року ми отримали запрошення від української сторони, щоб президентка Швейцарської Конфедерації відвідала з візитом Україну. І це запрошення було повторно озвучено на початку цього року в Давосі, де пані Соммаруга зустрілася з президентом Зеленським. Тоді було заплановано візит на березень, але через коронавірус буквально за тиждень його довелося скасувати, перенести на пізніший термін. Але зрештою в липні ми таки здійснили цей візит.

Це справді історичний візит — перший візит на рівні президентів. Ба більше, він не був одноденним, а тривав три з половиною дні — майже цілий робочий тиждень. Президентка відвідала не лише Київ, а також побувала на Донбасі біля лінії розмежування з неконтрольованою Україною територією «ОРДЛО».

— А чому для пані президентки було важливо відвідати лінію розмежування, бо зазвичай президенти європейських країн не роблять цього? Єдиний мені відомий випадок — це відвідини лінії розмежування президентом Естонії.

— Пані президентка сама хотіла відвідати цей регіон. Тож це було наше прохання. І воно пояснюється тим, що ми є дуже активними і хочемо побачити населення, яке живе біля лінії розмежування. Ми реалізуємо гуманітарну програму. Зокрема, починаючи з 2015 року, відправляємо гуманітарні конвої в цей регіон. Крім того, ми фокусуємося на забезпеченні постачання питної води. І тому співпрацюємо з компанією «Вода Донбасу» і допомагаємо їй справитись з викликом — постачанням питної води українцям, які живуть по обидві сторони лінії розмежування. Думаю, що наша підтримка дуже цінується урядом у Києві. Адже українська влада дозволила нам постачати гуманітарну допомогу за лінію розмежування. І хочу наголосити, ми завжди співрацюємо з Києвом.  

«ЦЕ — ЧАСТИНА НАШОГО ДНК НАМАГАТИСЯ НЕУПЕРЕДЖЕНО НАДАВАТИ ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ»

— Готуючись до інтерв’ю, я знайшов таку вашу цитату виданню www.rts.ch щодо того, чи здійснює цей візит президентка Швейцарії з огляду на те, якою буде реакція Росії. «Для нас важливо, що ми думаємо самі. А ми прагнемо полегшити страждання людей, які переживають цей конфлікт. Ми хочемо піти і подивитися, що ми робимо там для людей, які страждали, є справедливим». Чому, на вашу думку, таке питання порушив швейцарський журналіст?

— Тому що кожен намагається бачити скрізь політичні ігри. Але нам не треба дивитися на те, хто що думає про те, що ми робимо. Ми повинні робити те, що, на нашу думку, є справедливим. А ми вважаємо, що справедливо бути тут, де відбувається єдиний збройний конфлікт у Європі, щоб допомогти людям, які страждають. А це українці з обох сторін лінії розмежування. До того ж це — частина нашого ДНК намагатись неупереджено надавати гуманітарну допомогу, а також сприяти міжнародним процесам, які намагаються принести мир у цьому конфлікті. І якщо це комусь не подобається, то це не наша проблема.

«У ЦЬОМУ КОНФЛІКТІ ЙДЕТЬСЯ НЕ ЛИШЕ ПРО УКРАЇНУ ТА РОСІЮ, А ПРО ЄВРОПЕЙСЬКУ АРХІТЕКТУРУ БЕЗПЕКИ»

— Як ви можете прокоментувати слова вашої президентки, яка напередодні візиту до України написала в Twitter, що «Україна та Швейцарія поділяють спільну долю в Європі». А ще раніше вона заявляла, що «Україна має велике значення для нашої політики»?

— Це так. Я сам чотири роки був послом у ОБСЄ, у Відні. В своєму бекграунді. Я — спеціаліст з безпекової політики. Я також брав участь у операції з підтримання миру під егідою ООН. І для мене, і для моєї країни абсолютно ясно, що в цьому конфлікті йдеться не лише про Україну та Росію чи український уряд і деяких людей, які хочуть відокремитись і зблизитись з Росією, а про європейську архітектуру безпеки.

Тому окупація Криму і конфлікт на сході України — це велика безпекова криза всієї європейської системи. Адже було перетнуто «червоні лінії» і це неприйнятно в плані дотримання міжнародного права і конфлікту, який відбувається на вашій території, а також ведення гібридної війни та підтримання атмосфери постійної дестабілізації ситуації в Україні.

«ДЕ-ФАКТО МИ ЗАСТОСОВУЄМО САНКЦІЇ ЄС, БО МИ НЕ ДОЗВОЛЯЄМО ВИКОРИСТАТИ НАШУ ТЕРИТОРІЮ»

— До речі, пане после, а чи приєдналася ваша країна до санкцій проти Росії через агресію на сході України і незаконну анексію Криму?

— Наша позиція з цього питання є дуже чіткою щодо Криму. Це анексія, яку ми не визнаємо, бо це суперечить міжнародному праву. Де-факто, це окупація, і тут має бути застосована Женевська конвенція. Оскільки немає жодної резолюції Ради Безпеки ООН через те, що існує вето з боку РФ, то ми можемо лише приєднатися до санкцій, які ухвалює ООН. Такою є наша політика. А  коли група держав ухвалює санкції, які не затверджено ООН, то з технічної точки зору юридично ми можемо не приєднатися до них. Але, що рахується, це де-факто. Адже ми маємо власну юридичну позицію, що ми лише визнаємо санкції, які ухвалено ООН, і ми будемо дотримуватись їх. Але де-факто ми є задіяними з ЄС, що наша територія не буде використана для обходу їхніх санкцій. Тому де-факто ми застосовуємо санкції ЄС, бо ми не дозволяємо використати нашу територію, щоб обминати санкції. Це лише де-факто, бо юридично ми не можемо це робити. Але де-факто це теж саме. І це має такий самий ефект.

— Іншими словами, ви не продаєте Росії високотехнологічну продукцію чи продукцію подвійного використання?

— Ні. Абсолютно, ні.  Втім, як нейтральна держава, ми дотримуємось лише санкцій ООН.

«МИ ПРАЦЮЄМО ПОСТУПОВО, НАМАГАЮЧИСЬ ЗНАЙТИ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ РАЗОМ З ІНШИМИ, ХТО ЦЬОГО ПРАГНЕ»

— Посол Тоні Фріш, який з 2015 року координує діяльність робочої групи з гуманітарних питань у межах мирних переговорів у Мінську, відзначив, що «Швейцарія може пишатися своєю гуманітарною традицією». Водночас дипломат енергійно відстоює прихильність Швейцарії до «життєздатного та остаточного розв’язання» конфлікту в Україні, але вважає, що це «забере багато часу». А яка ваша думка щодо того, як скоро може бути розв’язано конфлікт на сході України?

— Я вважаю, що посол Фріш дотримується реалістичного підходу, бачачи розташування сил і можливі наміри тих, хто контролює неконтрольовану Києвом територію. Розв’язання конфлікту займе чимало часу. Про це свідчить досвід інших конфліктів у зоні колишнього Радянського Союзу, Придністров’я, Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абхазія. Всі ці конфлікти досі не розв’язано, хоча упродовж років до них була прикута увага міжнародної спільноти. Виходячи з цієї реальності, цей конфлікт має відмінний процес, зокрема включає «Нормандський формат», який залучає впливових лідерів ЄС (ФРН і Франції.— Авт.), чого немає в інших випадках.

Це вже триває шість років і саме тому для нас, а ми працюємо поступово, намагаючись знайти рішення розв’язання конфлікту разом з іншими, хто цього прагне, важливо піклуватися про людей зараз, негайно. Вода, санітарні умови, здоров’я, перспектива — це гуманітарна ніша і саме тому це важливо і саме тому наша президентка хотіла потрапити туди і побачити це на власні очі.

«БУТИ ЄВРОПЕЙЦЕМ СЬОГОДНІ ОЗНАЧАЄ РОБИТИ ВСЕ, ЩОБ ЦЕЙ КОНТИНЕНТ ЖИВ У МИРІ, ПОДІЛЯЮЧИ СПІЛЬНІ ЦІННОСТІ»

— Пане после, ви раніше служили в Росії. Що ви думаєте щодо того, як можна змінити позицію Росії і повернути її до міжнародного права?

— Для мене, як посла Швейцарії в Україні, складно говорити про країну, де я не акредитований. Існує фундаментальне питання до тих, хто живе в Європейському Домі. Якими ми хочемо бути сусідами на цьому континенті? Я не можу давати відповідь за інших. Але це екзистенціальне питання. Ми всі є європейцями. І за визначенням як це мати війну, кровопролиття в ХХІ столітті в Європі після того, що пережив цей континент. Росіяни знають ціну миру, як українці та інші народи Радянського Союзу, що зазнали страждань від нацизму. Тому бути європейцем сьогодні означає робити все, щоб цей континент жив у мирі, поділяючи спільні цінності та досягаючи прогресу.

Я сподіваюсь, що ті, хто претендують на те, щоб бути європейцями, і є членами Ради Європи, поділяють ці цінності. Я не можу більше коментувати про країну, в якій я не акредитований.

— Але ми в Україні бачимо, що президент Макрон є досить наївним, намагаючись залучити Росію до будівництва європейської архітектури безпеки, щоб та не стала союзником Китаю... Можете це прокоментувати?

— Не можу коментувати політику інших країн, будучи акредитованим в Україні і Молдові. В мене є досвід як посла в ОБСЄ, тому я можу поділитися думкою, як європейська архітектура має працювати, сприяючи стабільності та безпеці з повагою до суверенітету та територіальної цілісності. 

«ІНСТИТУЦІЙНО ОБСЄ МОЖЕ БУТИ ТАКОЮ Ж СИЛЬНОЮ, НАСКІЛЬКИ СИЛЬНИМ Є КОНСЕНСУС»

— Щодо ОБСЄ, я пам’ятаю, як свого часу, обіймаючи посаду держсекретаря, Гілларі Клінтон пропонувала реформувати цю організацію. Але так нічого не вийшло з цього. Як на вашу думку, можна реформувати цю структуру, щоб вона дійсно підтримувала мир?

— На цей момент інституційно ОБСЄ може бути такою ж сильною, наскільки сильним є консенсус. Бо будь-яке рішення в цій організації не голосується, а приймається консенсусом. Тому можна всіх залучати до вирішення питання. На сьогодні, коли в Європі, на жаль, існує брак довіри. Складно, щоб ОБСЄ самостійно могла генерувати чи принести мир. Але ця організація може взятися за менеджмент кризових ситуацій. Зокрема ОБСЄ може сприяти процесам, які зрештою можуть привести до мирного вирішення чи, можливо, реорганізації безпекової ситуації чи завершення збройного конфлікту тут. Але для цього потрібна політична воля цих країн, які мають геополітичні ставки в регіоні.

«МИ НАВЧИЛИ ГРОМАДЯН, ЯК ЗАПОБІГТИ ЕКСПОТЕНЦІОНАЛЬНОМУ ПОШИРЕННЮ ВІРУСУ»

— Пане после, а як ваша країна справляється з пандемією коронавірусу COVID-19 і чи вже готується вона до другої хвилі?

— Я вважаю, що це серйозна криза для світу. Я навіть не знаю, чи ми поклали край першій хвилі пандемії. Нам удалось застосувати кризовий менеджмент під час першої хвилі. Ми збили цю хвилю, навчили громадян, як запобігти експотенціональному поширенню вірусу, що сталось у інших країнах. Ми задоволені тим, як наш уряд і наше населення справилось із цією кризою, яку принесла перша хвиля коронавірусу. Але перша хвиля ще не завершена, просто вона утримується на рівні плато. І зараз ми бачимо, що вона може початися знову. Так, я думаю, що ми маємо жити в реальності, що буде друга хвиля. І якщо існуватиме брак дисципліни з боку громадян, то вірус знову почне поширюватись. Ми маємо жити в умовах нового життя, допоки не буде знайдено безпечну вакцину чи в нашого населення не з’явиться імунітет.

«РЕКОМЕНДАЦІЇ УРЯДУ ЩОДО ГРОМАДСЬКОГО ТРАНСПОРТУ, ПОЇЗДІВ ТА ЛІТАКІВ БУЛИ АБСОЛЮТНО ОБ’ЄДНАВЧИМИ»

— Згідно зі статистикою, у вас 34,5 тисячі інфікованих коронавірусом і майже 2 тисячі померло від цієї недуги. Також зареєстровано 65 нових випадків інфікування. Можете розповісти, які заходи вживав ваш уряд на федеральному уряді і як відбувалася взаємодія з урядом на рівні кантонів?

— Справді, перед нашою федеральною децентралізованою системою постав певний виклик, бо санітарна політика на рівні кантонів була різною. Оскільки йшлося про епідемію, то в нас для цього існує федеральний закон, який мають виконувати всі кантони і спеціальні повноваження надаються федеральному уряду. Це була особлива ситуація. І було б дуже дивно, якби ви сіли в поїзд від Женеви до Санкт-Галлена через дев’ять кантонів, і коли в одному кантоні ви мусите одягати маску, а в іншому — зняти її,  а наступному — знову одягати (сміється).

І підхід на основі «здорового глузду», коли децентралізація не має сенсу перед глобальним вірусом, було логічно, що федеральна політика являла собою об’єднавчі рекомендації. Головним чином це якраз рекомендації, які були прийняті кантонами, які виконували їх.

Рекомендації уряду щодо громадського транспорту, поїздів та літаків були абсолютно об’єднавчими. А щодо торговельних центрів у деяких кантонах маски були обов’язковими, а в деяких досі ні.

«У НАС ПІДХІД БАЗУЄТЬСЯ НА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ІНДИВІДУМІВ»

— Чи було запроваджено штрафи за недотримання рекомендацій?

— Я не знаю всіх деталей ухваленого закону, але я вважаю, що вводиться дедалі більше примусових заходів, щоб показати населенню, що це серйозні речі. В нас існує не стільки дозвільний підхід, а такий, який базується на відповідальності індивідумів. Меседж був таким: громада в нас будується знизу доверху, це наша традиція знизу доверху. В нас немає єдиноначальника, в нас існує президентська система, але ми ніколи не мали короля. І саме люди побудували таку демократію в Швейцарії. І тому підхід федеральної влади більшою мірою полягав у тому, що це ваші сім’ї, ваша громада. В нас є експерти і ось, що ми рекомендуємо. Будь ласка, застосовуйте це. І це працює досить непогано. Якщо я подивлюся на деяких наших сусідів, у яких був дуже суворий карантин, коли поліція являла собою по суті сторожових псів, щоб упевнитись у тому, що люди дотримуються відповідних заходів. У нас підхід був відмінним, не таким примусовим.

«ЗГІДНО З НАШОЮ ФІЛОСОФІЄЮ МИ ОБМЕЖИЛИ ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ З ВЕЛИКИМИ ВТРАТАМИ, ЩОБ ВРЯТУВАТИ НАЙСЛАБШИХ»

— Схожим на шведський?

— Ні, я не став би нас порівнювати зі Швецією, яка має відмінну філософію. Там підхід до коронавірусу полягав у колективному імунітеті. Таку філософію ми не поділяємо, тому що для нас кожне життя, яке може бути врятованим, повинно бути врятовано.

Якщо говорити про підхід колективний імунітет, то там найслабший піддається найбільшому ризику. Згідно з нашою філософією ми обмежили економічну діяльність з великими втратами, щоб врятувати найслабших. Це зовсім інший і дуже відмінний підхід.

«І В ЦИХ ВИНЯТКОВИХ ОБСТАВИНАХ МИ ЗМОГЛИ УХВАЛИТИ СТРАТЕГІЧНЕ РІШЕННЯ: ДОЗВОЛИТИ СОБІ ЗБІЛЬШИТИ БОРГ»

— Які економічні заходи вживав уряд, щоб допомогти бізнесу і пересічним громадянам, які постраждали від пандемії?

— Від самого початку було зрозуміло, що боротьба з коронавірусом змусить країну обмежити економічну діяльність. Людей просили залишатися дома і це більш-менш працювало в сфері послуг, але зовсім інша річ з промисловим виробництвом чи туристичним бізнесом, який практично вмер. Тому негайно уряд вирішив вдатися до великої фінансової підтримки економіки. Це вдалося зробити завдяки фінансовій дисципліні, яку уряд провадив упродовж десятиліть. У нас зовсім невеликий державний борг. Це було зроблено завдяки системі під назвою французькою мовою endettement, яка чинить опір спокусам нашого уряду збільшувати борг. І в цих виняткових обставинах ми змогли ухвалити стратегічне рішення: дозволити собі збільшити борг, який є досить низьким. І це не буде катастрофою.

І ми це робимо тому, що люди потребують підтримки, і зокрема промисловості фінансову допомогу було надано негайно без бюрократії. Підприємства малого бізнесу могли подати заявки на отримання запозичень, що дало їм можливість виплачувати зарплату.

І це заспокоїло багато людей. Але це не безоплатно. Це — наші позики. Деякі особливі сектори отримали субвенції. Але більша частина допомоги — це позики з дуже низькими відсотками, які можна повернути в зручний час.

«У НАС ВИНИКЛО СПІЛЬНЕ БАЧЕННЯ, ЯК БУДУВАТИ БІЛЬШЕ РАЗОМ»

— А як пандемія коронавірусу вплинула на наші двосторонні відносини?

— Хай як це парадоксально, у відносинах з Україною — позитивно. В нас виникло спільне бачення, як будувати більше разом. І такою рамкою був візит, який треба було підготувати. І ми також запропонували провести в Швейцарії П’яту конференцію з реформ в Україні. І певним чином у цьому процесі ми по-новому відкриваємо себе як нації з двостороннім потенціалом. Не лише менеджментом конфлікту разом з ОБСЄ, де ми можемо допомогти, але загалом потенціалу України. Швейцарія посідає п’яту сходинку в переліку головних країн-інвесторів у економіку України, а також як донор. Де-факто, ми є членом G7 (сміється) і хоча ми не входимо в цей клуб, але те, що ми робимо тут, ми є членом Великої сімки як у плані державних, так і приватних інвестицій.

«МИ МАЄМО ПРОТОТИП АШВЛ, А ЦЕ ВІДКРИВАЄ ДВЕРІ ДО НОВОЇ ГЛАВИ В НАШИХ ВІДНОСИНАХ І ДО НАУКОВОЇ ДИПЛОМАТІЇ»

— І в такому не стільки зближенні, а насправді поглибленні наших відносин прийшов цей COVID-19, першим наслідком якого стало перенесення візиту в березні. Тоді між президентами відбулася телефонна розмова, під час якої вони обговорили, що можна зробити разом проти коронавірусу. В результаті виникла ідея спільно розробити і виготовляти в Україні дешеві апарати штучної вентиляції легень. У Швейцарії не було такого виробництва. До цього процесу доєднались ваші досвідчені інженери і державні підприємства, щоб організувати це виробництво, щоб ділитись ідеями через інтернет і будувати щось разом, що допомагатиме не лише Україні та Швейцарії, а можливо, Африці, Бангладеш, іншими словами, тим, хто потребує це медичне обладнання.

Зокрема ми організували контакти між ETH Цюріх і державним підприємством «Новатор», яке виробляє медичне обладнання. Відбулася передача ноу-хау, інженерна співпраця. Все це відбувалося дуже добре. І Швейцарія ухвалила рішення надати навіть деякі кошти         — 1,5 млн доларів, щоб побудувати тут, у місті Хмельницькому, виробничу лінію з виготовлення апаратів штучної вентиляції легень (АШВЛ). Зараз ми вже маємо прототип, який проходить випробування. Зазвичай реалізація такого проєкту потребує чотири роки, а тут це було зроблено за чотири місяці.

Тому що тут була висока швидкість, високий ризик. І обидві сторони були готові йти на ризик і працювати швидко.

І ми досягли результату, маємо прототип АШВЛ, а це відкриває двері до нової глави в наших відносинах і до наукової дипломатії.

«АЛЕ БУДЬ-ЯКА ТЕХНОЛОГІЯ МАЛО ВАРТУЄ, ЯКЩО ЗА НЕЮ НЕМАЄ ЛЮДЕЙ»

— Пане после, восени минулого року під час зустрічі з заступницею глави МЗС Оленою Зеркаль на Михайлівській ви сказали, що Україна може стати «Новою Силіконовою долиною»...

— Я можу вам показати це відео          — короткого і дуже гарного виступу президентки Швейцарії в Unit City, бо це показує потенціал Нової України.

Наша президентка зокрема відзначила: «Сучасна технологія може допомагати бізнесу та організаціям розвиватися та виживати. Але будь-яка технологія мало вартує, якщо за нею немає людей. Якщо ви хочете зробити щось для нашої економіки, ми повинні почати з людей. Ми повинні інвестувати в них. Ми повинні насамперед інвестувати в їхню освіту, навчання. Ми, політики та підприємці, повинні гарантувати, що люди можуть використати і розвивати обладнання і долати виклики. Добра система освіти може бути дорогою, але ми знаємо, що два мінуси дають плюс».

— До речі, попередній посол Ізраїлю в Україні Яков Белоцерківські постійно відзначав, що в його країні головний ресурс — це люди.

— У нас абсолютно така сама філософія, тому що в нас немає природних ресурсів. Ми не маємо нафти і навіть не маємо соняшників. Тому в нас люди і мізки людей, організація людей, інфраструктура країни, об’єднання людей використовується для того, щоб потенціал людей якомога найкраще було використано. Саме тому в складі делегації були науковці, зокрема й президент ETH Цюріх.

«У НАС Є ГЛОБАЛЬНІ БАНКИ, ЯКІ Я ЗАОХОЧУВАТИМУ СКОРИСТАТИСЯ МОЖЛИВОСТЯМИ, ЩО ВІДКРИВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ»

— Дійсно, словосполучення «наукова дипломатія» пролунало з вуст вашої президентки під час візиту... А як щодо «грошової дипломатії», коли ми побачимо тут великі швейцарські банки?

— Тут є «Банк Львів». Я з’ясував це, коли прибув сюди. Головним акціонером цього банку є швейцарець, тому ми можемо сказати, що це швейцарський банк.

Але ви маєте рацію, що традиційні швейцарські банки — це сектор, який може виграти від можливостей, які є в економіці України. Можливо, одна з причин, чому тут не присутні інші швейцарські банки, полягає в тому, що вони займаються менеджментом багатств, що може бути лише в Швейцарії. Але в нас є глобальні банки, яких я буду заохочувати скористатися можливостями, що відкриваються в Україні, особливо зараз, коли Україна має Угоду про асоціацію з ЄС, завдяки якій багато може вироблятися тут і продаватися на ринках з населенням у сотні мільйонів. Це дає  перспективу на десять років. І це має викликати інтерес у швейцарських інвесторів.

«ШКОЛИ ГОТЕЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ — СЕРЦЕВИНА ШВЕЙЦАРСЬКОЇ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ»

— Як відомо, президент Зеленський на спільній пресконференції з пані Соммаругою висловив переконання, що Україна теж має перспективи розвитку туристичної галузі, і запросив швейцарських інвесторів до участі в цьому процесі. Що ви можете сказати про перспективу співпраці в сфері туризму?  

 — Існує два виміри цього питання. По-перше, чи будемо ми співпрацювати в освіті професіоналів туристичної галузі? Як ви знаєте, в Швейцарії є багато шкіл з готельного менеджменту, для яких це одна спеціальність. І всі вони — приватні школи. І деякі з них мають світову славу. І фактично потрапити до них складно, навіть для багатих швейцарців. Там є довгий список охочих навчатися. Але якщо людина закінчить таку школу з готельного бізнесу, то вона може управляти палацом будь-де в усьому світі. Там навчають не лише власне менеджменту, а й тому, як готувати їжу. Тому що менеджер готелю може зайти на кухню і професійно розмовляти віч-на-віч із шефом. Звісно, він не має бути шефом, але знати, що до чого. В нас це є, і, звісно, ми можемо запропонувати, бо тут йдеться про передачу ноу-хау цієї вже старої професії. І ці школи готельного менеджменту серцевина швейцарської індустрії гостинності.

Так, існує питання, як ми використаємо потенціал обох країн. Дійсно, у Швейцарії туристична галузь — це велика частина економіки. Що стосується України, я сказав би що вона має величезний потенціал, який може і повинен розвиватися. І в Закарпатті, і на узережжі Чорного моря та в інших регіонах.

«СТВОРЕННЯ АТМОСФЕРИ Є КЛЮЧОВИМ ЕЛЕМЕНТОМ ЯКІСНОГО ТУРИЗМУ»

— А як щодо такого поняття, як Hospitality, яким британці охоплюють усе, що пов’язано з відвіданням туристами їхньої країни?

— У нас це називається інклюзивний туризм. І йдеться це не просто про капсулу, де людина може спати. Туризм — це атмосфера. І створення атмосфери є ключовим елементом якісного туризму. Саме цього ми домагаємось у Швейцарії. Прикладом цього є село і громада (комуна) Церматт (нем. Zermatt) — один з найвідоміших курортів у Швейцарії на півдні кантона Вале. Там створена виняткова атмосфера для гостей....

«МИ Ж У ШВЕЙЦАРІЇ ВИКОРИСТАЛИ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ»

— Пане после, для вас рідна мова французька і хотілось запитати, чи легко жити в Швейцарії громадянам, де існує чотири державні мови?

— У нас існує така філософія: багатомовність — це цінна якість. Це не слабкість, а, навпаки, сила. І це також збагачення для людей. Крім того, ніколи багатомовність не має бути приводом для конфлікту. Ми становились як країна в різноманітній культурі і спромоглися знайти соціальний цемент, щоб з різноманітності прийти до єдності. І це відбувалося знизу вгору. І це могло відбутися зовсім по-іншому, так як у Німеччині і Австрії, де німецька мова є державною.

Ми ж у Швейцарії використали різноманітність для забезпечення єдності. А це означає, що ми маємо бути толерантними. Якщо, наприклад, ви поїдете в італійський регіон, то ви там розмовляєте італійською мовою. Іншими словами, ви маєте пристосуватись. І навіть якщо ви представляєте більшість з німецької частини, то, їдучи в італійську частину, мусите пристосуватись, які є такими самими швейцарцями, як і ви. Але, перебуваючи в їхньому регіоні, ви маєте адаптуватись.

І в цьому немає проблеми і нічого поганого. Бо коли житель італійського регіону прибуде, наприклад, у мій кантон, то і він має говорити французькою. Ми це маємо і в символах на наших грошах, які друкуються чотирма мовами на кожній купюрі. І це також показує навіть для найменш численної громади романської, яка становить 1%, що вона є частиною країни. Тобто і вона є на символі.

Це створює довіру. І коли ви належите до меншини, а я також належу до франкомовної меншини, але я впевнений, що більшість не буде вважати мене другорядним громадянином чи громадянином класу Б. Мене будуть поважати з боку більшості. Ось чому в Берні, в нашому міністерстві, правило таке: кожен розмовляє своєю мовою. І вважається, що інші його розуміють.

Тому на зустрічах розмовляють німецькою, французькою, італійською. Але можу зазначити таке. Це працює в нас. Але ми розуміємо спеціальну ситуацію у вашій країні, що перебуває в стані війни. І тому абсолютно зрозуміло, що мова ворога тут не зовсім популярна. І ми розуміємо це. Але ми можемо лише сказати, коли ви живете в мирі, то це сила мати багато мов. Особливо для таких малих країн, як наша. Тому що ви весь час мусите адаптуватись. Через це в Європі нам легко, тому що ми можемо розмовляти і з французами, і з німцями, і з італійцями рідною мовою.

«Я БУВ УРАЖЕНИЙ ПОТЕНЦІАЛОМ І ЄВРОПЕЙСЬКІСТЮ УКРАЇНИ»

— Пане после, що найбільше вас уразило в Україні чи найбільше сподобалось тут?

— Мені сподобалося неймовірна, зразкова щедрість людей. Я хочу сказати, що вразило мене і мою дружину, а також моїх колег. Неймовірні таланти скрізь — у мистецтві, музиці, інженерії. Також я був уражений потенціалом і європейськістю України. Це дійсно європейська країна. І я ніколи не сумнівався в цьому (сміється). Але для тих, хто сумнівається, я запрошую їх приїхати сюди.