Як «націоналізувати» зовнішню політику

Тема українського втручання в американські вибори набирає обертів. Цього разу звинувачення пролунало з вуст самого президента США — Дональда Трампа, який місяць тому приймав у Білому домі главу Української держави Петра Порошенка і назвав зустріч «хорошою». «Спроби України саботувати кампанію Трампа «потихеньку працювали, щоб просунути Клінтон». Тож де розслідування Генерального прокурора?» — написав позавчора у Twitter американський лідер.

Того ж дня Посольство України у США одразу відреагувало на таку заяву. «Відповідально заявляємо: уряд України не допомагав жодному з кандидатів на виборах-2016. Ми вдячні США за двопартійну підтримку України», — йдеться в повідомленні посольства у Twitter. 

Але виглядає так, що передусім на таке звинувачення глави Білого дому мав би відреагувати сам український Президент Петро Порошенко, «націоналізувавши» зовнішню політику. Адже, згідно з Конституцією, стаття 106,  саме йому належить право визначати зовнішню політику України. Причому глава держави не обов’язково повинен робити публічні заяви, а дати зрозуміти всім так званим «любим друзям» чи близьким олігархам, як наприклад, Вікторові Пінчуку, що інтереси домінуючого клану не можуть домінувати у зовнішній політиці держави.

Адже фактично саме через діяльність цього клану й стався провал України у зовнішній політиці США, де прийшов до влади республіканець Дональд Трамп, а не демократка Гілларі Клінтон, зустріч з якою під час перебування у Вашингтоні мав Президент Порошенко. Тим часом дивним чином український Президент так і не зміг зустрітися з Трампом. За дивним збігом обставин олігарх Пінчук робив ставку на перемогу Гілларі Клінтон, з якою у нього були контакти ще за часів, коли вона обіймала посаду держсекретаря. І навряд чи випадковими можна було назвати запрошення подружжя Клінтонів на форум Європейська ялтинська стратегія (YES) як не розрахунок на майбутні преференції для бізнесу Віктора Пінчука.

Як відомо, цей олігарх після фіаско його стратегії і втрати штаб-квартири в Ялті монополізував в Україні майданчик для зовнішньополітичних дискусій і продовжує завдяки цьому й далі просувати свої інтереси на зовнішній арені, видаючи за національні інтереси. І цьому Президент повинен покласти край. 

Тож зовсім не випадковими були публікації в американських ЗМІ щодо українського втручання в американські вибори. Ще взимку сайт Politico опублікував статтю «Спроби України саботувати Трампа нашкодили їй самій» про те, що українська влада вболівала й підігравала на виборах Гілларі Клінтон. І на певний час це звинувачення зійшло нанівець.

Однак 11 липня цю тему порушив відомий коментатор крайніх правих поглядів Шон Ганніті, який у власній програмі на каналі Fox News  знову порушив цю тему на національному рівні. Він, зокрема, наголосив на тому, чому медіа, котрі так активно викривають «змову Трампа» з росіянами, не звернули увагу на «змову Клінтон» з українською владою?

15 липня на ресурсі Fox News opinion публікується колонка «Корумпована Україна — епіцентр зіткнення між Сходом і Заходом, США та Росією».

Про серйозність звинувачень свідчить і заява речниці Білого дому Сари Сандерс, яка на одній з прес-конференцій теж робила наголос на тому, що  справжня «змова», яку варто розслідувати, — це змова демократів з українцями і їхнє втручання у вибори.

Треба нагадати, що влітку минулого року в розпал виборчої кампанії в США змушений був піти у відставку головний стратег кампанії Трампа — Пол Манафорт. І підставою для цього стали опубліковані народним депутатом від БПП Сергієм Лещенком в «Українській Правді» матеріали про отримання американським політтехнологом коштів від Партії регіонів. І відповідь є очевидною, на користь якого кандидата зіграв цей компромат. Усім також відомо, що Лещенко тісно спілкується з Віктором Пінчуком, який відкрито фінансово підтримував Гілларі Клінтон.

До речі, голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко в одному з інтерв’ю «Дню» підтримала думку головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, що після провалу на американському напрямі нам потрібно «націоналізувати нашу зовнішню політику». «Як все-таки сталося, що нинішня влада так прорахувалася, роблячи ставку лише на одного кандидата в президенти США?! Який, зрештою,  програв. Бо складалося враження, що зовнішньою політикою в даному разі займалося не МЗС, а автор «болісних компромісів» у The Wall Street journal. Навіть американські ЗМІ писали про те, що Фонд українського олігарха Віктора Пінчука фінансував Фонд родини Клінтонів», — наголошує народний депутат.

«У ЦЬОМУ «ТВІТТІ» НЕ ЙДЕТЬСЯ ПРО УКРАЇНУ»

Стів ПАЙФЕР, старший науковий співробітник Iнституту Брукінгза, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— Люди в Україні не повинні перейматися цим «твіттом» президента Трампа. По-перше, «твітт» став проявом очевидних зусиль президента, спрямованих на відставку Генерального прокурора. Важко пригадати якийсь час в історії США, коли президент зробив так багато зусиль, щоб підірвати авторитет та довіру до члена свого уряду. По-друге, цей «твітт» відобразив дивну одержимість президента щодо Гілларі Клінтон. Він виграв вибори завдяки колегії виборників і таким чином є президентом, але він, здається, не в змозі подолати той факт, що програв загальне голосування (за нього  проголосувало на 3 млн менше виборців, ніж за Клінтон. — Авт.). Він повинен рухатись уперед і зосередитися на управлінні. По-третє, цей «твітт» відображає постійне занепокоєння президента щодо тверджень про невідповідні контакти між його кампанією та росіянами. У цьому «твітті» не йдеться про Україну.

«ТРАМП НАПИСАВ ЦЕЙ «ТВІТТ» З НАМІРОМ ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ВІД ОЧЕВИДНОЇ ЗМОВИ З РОСІЄЮ...»

Лінкольн МIТЧЕЛ, політолог, колишній професор Колумбійського університету, автор книги The Democracy Promotion Paradox

— Дональд Трамп написав цей «твітт», як і можна було подумати, з наміром відвернути увагу від усе більш очевидної змови з Росією під час виборчої кампанії. Скандал «Трамп — Росія» величезний і в звичні часи був би руйнівним для Президента та багатьох оточуючих його людей. На жаль, це не звичні часи. Проте Трамп хоче створити хибні еквіваленти і зробити так, щоб скандальна поведінка під час його кампанії здавалась нормальною, тому він надсилає ці «твітти». Лише 35% американців, які схвалюють Трампа, розглядають їх як відповідні, але це ті люди, про яких Трамп, політично кажучи, піклується. Крім того, частиною психічного дисбалансу Трампа є його гостре відчуття жертви. Це людина, яка народилася в надзвичайному багатстві, була дуже бідним бізнесменом, ухилялася від закону і обдирала багато людей, але водночас вважає, що є жертвою.

Якби я радив українському уряду, то наполегливо закликав би його не відповідати на цей «твітт», а продовжувати працювати у своїх відносинах з Конгресом та підтримувати зв’язки з раціональними людьми в уряді США, які не мають зв’язків з Росією».

«ВСЕ ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США»

Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричіу в Атлантичній Раді США, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— Команда Трампа перебуває під пильною увагою через велику кількість контактів з офіційними чиновниками Росії і  росіянами з великими зв’язками під час виборчої кампанії США і після неї. Нещодавно, коли з’явилась історія про зустріч з Дональдом Трампом-молодшим та Наталією Весельницькою, Білий дім вирішив захищатися, зазначивши, що існують контакти між чиновниками кампанії Клінтона та українськими урядовцями. Ця низка аргументів була підхоплена захисниками Трампа в засобах масової інформації, а тепер і самим президентом. Все це стосується внутрішньої політики США.

Щодо опублікованої колонки у Fox News під назвою «Корумпована Україна — епіцентр зіткнення між Сходом і Заходом, США і Росією», то її автор — це авторитетний дипломат у відставці Адам Ерелі, спеціаліст Близького Сходу. Дивно, що у статті не згадується нинішня робота посла Єрелі в «Меркурі», лобістській групі, яка колись представляла Віктора Януковича і зараз представляє російську енергетичну фірму «Наватек», що підлягає під санкції.

«ПОДІБНА ТАКТИКА КОНТРАТАКУВАТИ УКРАЇНУ РОБИТЬ НАШІ ПОЗИЦІЇ У ВАШИНГТОНІ ОДНОЗНАЧНО ВРАЗЛИВІШИМИ»

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Iнституту світової політики, Київ:

— Очевидно, що в питанні російського втручання в американські вибори оточення Трампа з ним на чолі перейшло із захисної тактики в контратаку під умовною назвою «А що стосовно втручання України в американські вибори на користь Клінтон?». Ризик такої комунікаційної тактики Білого дому був з дня обрання Трампа президентом. За деякою інформацією, ще на початку року саме такий підхід — атакувати Україну — пропонував Білому дому Пол Манафорт. Отож, очевидно, останні заяви Трампа в «Твіттері» свідчать про те, що стратегія Манафорта спрацювала. Інше питання — чи надовго і якими будуть ускладнення для наших відносин із Вашингтоном, які нарешті вдалось вивести на рівень достатньо системного діалогу між урядами обох країн. Звичайно, партнери Києва у Вашингтоні, зокрема в адміністрації Трампа, Конгресі, аналітичних центрах та медіа, зроблять все можливе, щоб доказати, що порівнювати спроби України вплинути на хід виборчої кампанії, якщо навіть такі дійсно були, не можуть йти в будь-яке порівняння з рівнем відвертого втручання Росії у торішні вибори. Водночас звинувачення України з питанням до Генпрокурора США, де розслідування, яке поставив у своєму «Твіттері» персонально Трамп, — безперечно погана новина для України. Подібна тактика контратакувати Україну робить наші позиції у Вашингтоні однозначно вразливішими, а Україна ризикує стати більш токсичною.