Леонід Кучма «договорився» до кримінальної відповідальності,

Народний депутат Сергій Головатий у листі до редакції «Дня» зазначає, що ці слова Президента «кваліфікуються за Кримінальним кодексом України як «втручання у вирішення судових справ» (стаття 176-1), «погроза щодо судді» (стаття 176-2), «образа судді» (стаття 176-3), за які передбачено покарання, окрім іншого, навіть «позбавлення волі на строк до трьох років». Головатий також стверджує, що «гарант Конституції», по суті, «публічно заперечив дію статті 6, згідно з якою «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову», статті 8, згідно з якою «в Україні визнається верховенство права», а також порушив статтю 126 Конституції, згідно з якою «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється».

«Тим самим Леонід Кучма особисто підтвердив об'єктивність і правильність Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи, схваленої 27 січня 1999 року, — переконаний Сергій Головатий, — де, зокрема, зазначається, що «Україна не досягла чіткого розмежування між судовою, законодавчою та виконавчою владами. Має місце контроль з боку виконавчої влади та її прагнення утримувати політичну владу іноді незаконно...». Не потребує доведення, що вся відповідальність і вина за це лежить повністю на Президентові Кучмі.

Чи не вперше за роки незалежності голова Верховного суду Віталій Бойко у відповідь на «вибрики» влади наполіг на своїй позиції, назвавши слова Президента занадто різкими. «Я не можу за своїм статусом давати юридичну оцінку заявам Президента, це компетенція Верховного суду України», — заявив Віталій Бойко журналістам.

Цікаво, що конфлікт, який набув політичного розголосу, розпочався ще за часів прем'єрства Леоніда Кучми. 1993 року він підписав Декрет Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвестування», яким було значно скорочено законодавчі пільги щодо підприємств з іноземними інвестиціями. Прийнятий за рік до декрету Закон «Про іноземні інвестиції в Україні» передбачав знижки ставок податків до 70% від встановлених ставок, і що головне — державні гарантії збереження пільгових умов існування СП до десяти років з дня прийняття закону. Однак 1996 року ВР прийняла черговий закон про іноземні інвестиції й зовсім скасувала будь-які пільги підприємствам з іноземними інвестиціями за винятком гарантії на збереження права власності на майно. Однак, користуючись правом на десятирічні гарантії, СП, створені в той період, почали звертатися до суду з проханням підтвердити «чесне слово» держави. Верховний суд, після вивчення обставин конфліктних справ, підтвердив позицію одного з районних судів Харкова щодо АТ «Буртекс», дочірнім підприємством якого є й горезвісний «Бізон». За словами Віталія Бойка, голови ВСУ, головною підставою для такої ухвали суду стало те, що інвестиції до згаданого АТ надійшли до прийняття обмежувального декрету. Крім того, у ВСУ перебуває біля десяти подібних справ, у чотирьох з яких уже винесено протести, оскільки вищезазначену обставину не було враховано.

За словами народного депутата Юрія Кармазіна, який як голова «антикорупційного» парламентського комітету взяв значну участь у вирішенні цієї справи, державний бюджет через таку судову ухвалу недоотримує щорічно 1 мільярд гривень. Зараз проблема державних гарантій іноземним інвесторам розглядається Конституційним судом України. Проте ВСУ до прийняття ухвали КС висловив свою позицію, спираючись на висновки вчених-юристів та науково-експертного відділу ВР.