«Шанс для консолідації»

Нагадаємо, експозицію найкращих світлин Міжнародного фотоконкурсу газети «День»-2012 було розгорнуто в головному корпусі «Львівської політехніки» 29 травня і, за гарною традицією, представляла її головний редактор нашої газети Лариса Олексіївна Івшина, яка завжди наголошує, що закохана у чарівне місто Лева, його прекрасну архітектуру й ауру, звичайно ж, у львів’ян, а особливо — у тих, котрі «розумні, не байдужі, не цинічні». У ті дні відбулися змістовні дискусії — й у «Львівській політехніці» у контексті «Бронебійної публіцистики» з «Бібліотеки «Дня», й у «Дискусійному клубі» на базі ЛНУ ім. Івана Франка про стан і перспективи української журналістики, про що «День» уже писав у № 97 від 7 червня.

26-денне перебування Фотовиставки «Дня» у місті Лева добігло кінця, але цікавість до неї відвідувачів різного віку — і зовсім юних, і молодих, і літніх, і політехніків, і неполітехніків, і львів’ян, і нельвів’ян, хто приходив і поодинці, й групами — не вичерпувалася до останнього дня. Про це «Дню» розповів один із кураторів виставки — начальник відділу молодіжної політики та соціального розвитку «Львівської політехніки» Володимир Залуцький. Перше місце глядачі віддали фотографії «Крила» Олени Зень (317 голосів). Друге — знімку «Зловісна труба» Руслана Канюки (147 голосів). На третьому місці фото «Я не хочу» Олександра Примака (82 голоси).

«Фотовиставка просто чудова. Дякуємо!» — такі чи приблизно такі записи залишали численні гості у Книзі відгуків.

«День» — це єдина в Україні газета, яка тримає фотожурналістику на високому щаблі», — поділився враженнями з журналістом «Дня» лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка фотомитець Василь Пилип’юк.

«Світлини «Дня» — це глибоко філософські роботи, які примушують думати, думати, думати...» — зазначив перший проректор «Львівської політехніки» Володимир Павлиш.

«Через світлини «Дня» можемо пізнавати себе, свою батьківщину, особливості нашого громадянського розвитку», — вважає завідувач кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Франкового університету Василь Лизанчук.

Майже всі відвідувачі Фотовиставки «Дня» говорили, що кожна світлина — як невеличка новела, яка спонукає до роздумів, що ця експозиція принесла до Львова більше енергії, духу та українськості, а особлива цінність привезених фотографій у тому, що це не поставлені — а схоплені кадри, і кожен — як сповідь.

Іван Городницький, студент Львівського медичного університету ім. Данила Галицького: «Переконаний: фотографії «Дня» нікого не залишать байдужими. У них — справжнє життя».

Олена Фігліна, домогосподарка: «Спасибі газеті «День» — дуже цікаво. Приїздіть до нас частіше».

Сергій Погорєлов, учень 9 класу: «Фотки — клас! Може, й мені вдатися до фотографування? Цікаво ж!».

Ірина Семенюк, пенсіонерка: «Вже втретє приходжу на вашу виставку. Бо непересічна подія! І з нетерпінням чекатиму на нові роботи».

Щоправда, були і невдоволені...

Тетяна Храмова, жителька Долини, приїхала до Львова у справах: «А чому «День» показує виставку тільки у великих містах? Ми теж хочемо бачити!»

Сергій Гузьо, житель Коломиї, приїхав до Львова на відпочинок: «Коли до нас фото свої привезете? Прийшов до «Політехніки», бо прочитав про Виставку «Дня» в Інтернеті. А якби не прочитав???»

На це зауважимо, що «День» має можливість відвідувати саме ті міста й ті заклади, де знаходить надійних і щирих не просто друзів — а партнерів, тож будемо раді, коли їхнє коло дедалі розширюватиметься, і мешканці невеликих містечок (до слова, наша Фотовиставка відвідувала скромний за чисельністю населення Ольгопіль на Вінниччині не один раз саме завдяки небайдужості Павла Каленича, керівника місцевого підприємства!) та навіть сіл побачать наші світлини, адже вони справді того варті.

КОМЕНТАРІ

Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», модератор дискусії «Як здійснити українську мрію?»:

— Газета «День» — це високоінтелектуальний продукт. І для мене як для постійного читача видання дуже важливо, що газета ніколи не опускає своєї планки до рівня нас, читачів, а змушує підніматися читачів до того високого рівня, що його тримає газета. І це, повторюю, дуже важливо і правильно, бо у такий спосіб реалізується і втілюється високоінтелектуальний, правдивий і чесний стандарт журналістики.

Чому важлива виставка в «Політехніці»? Наш виш не є гуманітарною інституцією. Нам важливо студентів різних галузей, а їх дуже багато, долучити до гуманітарних знань. Газета стимулює до мислення. Там, де є осмислення того, що бачиш, наступним кроком очікуємо чину від студента, доброго, правильного аналізу ситуації. Наші студенти — мислячі люди...

Дуже важливим є те, що студенти приходили на Фотовиставку «Дня» разом зі своїми викладачами. Отже, кількаразова присутність на виставці й ректора нашого вишу Юрія Бобала, і проректорів, і деканів — а це люди авторитетні в академічному середовищі «Львівської політехніки», — повторюю, є дуже важливою. Бо тільки всі разом ми можемо робити правильні кроки.

Гарно попрацювали «День» разом із «Політехнікою» на дискусії про українську мрію. Ми побачили, що не кожен студент готовий сприйняти ці ідеї, але велика частина — так! І дуже з того тішимося. Тому що знайшлися студенти, які самі захотіли піти в магазин, придбати книжку з «Бібліотеки «Дня», прочитати її, відтак — осмислити, відповідно — зробити свої власні висновки... І я переконана, що наступним кроком буде серйозна розмова в кожній академічній групі — там, де є студент із добрими ідеями, там є добра атмосфера. І це не чутки — висновки психологів, які стверджують, що інформація найкраще сприймається від ровесника до ровесника.

Мені важливо те, що гуманітарні важливі проекти (це і зустрічі з газетою «День», і зустрічі з головним редактором видання Ларисою Івшиною, і зустрічі з багатьма відомими особистостями) вітають у «Львівській політехніці» й тим самим відкривають простір для нашого студента — для думки і дії.

Роман ЯЦІВ, проректор Львівської академії мистецтв, професор мистецтвознавства:

— Кілька днів тому я був у «Львівській політехніці» на зустрічі з художником Михайлом Селезінкою й мав можливість ще раз побачити Фотоекспозицію «Дня». І переконався в тому, що вона є одною із найбільш значущих в інтелектуальному плані подій за останній час у нас у Львові, тому що насправді дає дуже багато смислових зрізів життя України співвідносно до сучасного світу. Чим сильна ця виставка? Вже, напевно, можна робити паралелі з попереднім роком... Вона дає дуже гострі, чуттєво ранимі моменти, які знаходять вираз у мистецькій формі. Хоча на виставці є кілька тематичних блоків (одні фото — більш професійні, другі — аматорські), це теж дуже розумна логіка формування подібних експозицій, позаяк є шанс підключатися до фотографування будь-якій людині, відтак — реагувати на те, що вони бачать, що відчувають у нашому житті.

Експозиція важлива й тим, що її змогли побачити багато людей — студентів, викладачів, гостей «Політехніки», відповідно відчути цілісність соціокультурного й духовно-морального простору і, можливо, переконатися, що при всіх тих больових точках, які оприлюднені через спосіб мистецької фотографії, є дуже добрий шанс зберегти якісь найбільш важливі, суто людські моменти для консолідації, певної оптимізації нашого буття і зрозуміти, що ми в силі, як і на попередніх історичних щаблях, подолати чимало або непорозумінь, або негараздів, або болючих, драматичних моментів... А якщо ми будемо намагатися зберігати внутрішню рівновагу, гідність і стреміти до якихось вищих смислів, вищих мотивацій у нашому житті — ще не все втрачено...

Ті обличчя, які до нас промовляють із фотографій «Дня», або певні ситуації, що на цих фото представлені, інколи до сліз складні для сприйняття, але вони сповнені надії й тієї важливості, що від тебе особисто теж багато чого залежить. Фотовиставка «Дня» апелює і до того...