Вижити. За будь-яку ціну...

Замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) використовується для лікування хронічної наркотичної залежності. Вона полягає в  довготривалому використанні замінного наркотикам препарату. Сьогодні це найбільш ефективний метод лікування наркозалежності. Його використовують для лікування близько восьми тисяч пацієнтів. Усі вони адаптовані в суспільстві. 

«День» писав, що перші проблеми в роботі з такими пацієнтами виникли ще на початку квітня, коли стало неможливим постачання ліків на територію Криму. Російська антинаркотична політика значно суворіша, ніж українська, тому замісну терапію там заборонено законом. Вісьмістам пацієнтам, які залишилися без допомоги, пропонується лікування в реабілітаційних центрах без використання подібних препаратів, але оскільки залежність супроводжується іншими захворюваннями — такими, як СНІД та гепатит С, надати комплексну допомогу їм неможливо.

«Ми знаємо, що ці пацієнти —  в надзвичайно складній ситуації. Близько десяти людей вже пішло з життя, деякі з них скоїли самогубство. Є й ті, хто знову повернувся до героїну, щоб заглушити біль», — говорить директор з політики і комунікації Міжнародного альянсу ВІЛ/СНІД в Україні Павло Скала.

Подібна проблема виникає й на Донбасі — через розгортання бойових дій. Пан Ігор проживав у Красному Лимані. Медичну допомогу отримував у Слов’янську, куди щодня їздив з товаришем на скутері. «Ми проїжджали безліч блокпостів, останні дні їздили буквально під кулями. Місто ми покинули останньою електричною. Із 56 людей, які отримували допомогу, нині приїжджають до медичного закладу трохи більше десяти. У диспансері залишилася одна медсестра, яку люди щодня привозять на таксі, щоб протягом години вона могла видати ліки».

На допомогу від держави, за словами Павла Скали, не розраховують. Їхня організація, спільно з Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом відкритого суспільства, повністю забезпечує переміщення пацієнтів і влаштовує їх на нових місцях. Також фонди власним коштом роблять закупівлі необхідних препаратів. Поки держава лише надає приміщення та людей для роботи, але обіцяє з наступного року частково фінансувати закупівлю препаратів. Сьогодні за програмою покинули небезпечні території близько ста осіб. Здебільшого вони проходять реабілітацію в Києві та Дніпропетровську.