ЗАПИТАННЯ «Дня»

Необхідність суттєвих змін у діючій податковій системі України сьогодні ні в кого не викликає сумнівів. Значний податковий тягар гальмує економічне зростання, стає на заваді інвестиційним процесам, послаблює конкурентноспроможність вітчизняних підприємств. Однак усі спроби реформування податкової системи, які здійснювалися досі, не привели до кардинальних зрушень. Від самого початку побудови податкової політики за основу було взято фіскальний орієнтир, тож головною її метою, як і раніше, залишається наповнення бюджету. Натомість економісти та представники бізнесових кіл неодноразово наголошували на тому, що податкова система має бути повернута до виробництва, стимулюючи його зростання. Уряд розраховує на прийняття Податкового кодексу у першому півріччі цього року. Це надто оптимістичні плани, але навіть якщо вони здійсняться, мало віриться в те, що справді вдасться змінити каральну функцію податків на стимулюючу і зменшити податкове навантаження. Ми звернулися до експертів «Дня» із запитанням, що реально треба зробити для того, щоб знизити податковий тягар?

Ярослав ЖАЛІЛО, президент Центру антикризових досліджень:

— Якщо зіставити величини податкового тягаря в Україні з рівнями оподаткування у низці розвинених країн, то можна стверджувати, що за світовими мірками він в Україні є досить помірним. Зокрема, частка сукупних податкових надходжень до Зведеного бюджету становила у 2002 році 20,9%. Показово, що податкове навантаження прибутку скорочувалося протягом 1996—2001 років, і це можна розглядати як один з чинників економічного зростання. Невипадковим є й те, що підвищення рівня податкового вилучення прибутку у 2002 році майже у півтора рази збіглося із різким скороченням темпів зростання інвестицій. На мою думку, обтяжливість податкової системи України визначається насамперед не величиною податкових ставок, а складністю й нестабільністю системи податкового адміністрування, вузькістю господарських оборотів, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств.

Комплексність податкового реформування зазвичай пов’язують iз прийняттям Податкового кодексу, проте його доля залишається невизначеною: в Україні поки що не сформовано узгодженої концепції бюджетної та податкової політики як вагомих важелів реалізації довгострокової стратегії розвитку, а в українському суспільстві ще й досі відсутній консенсус щодо майбутнього податкової системи. За таких умов малоймовірною є можливість створення цілісної більш-менш постійної моделі оподаткування, зафіксованої в єдиному документі. Тому доцільнішим видається поетапне реформування шляхом прийняття окремих податкових законів. До того ж одномоментна заміна існуючого податкового законодавства новим обов’язково призведе до збоїв в механізмі сплати і збирання податків. Зниження ставок оподаткування має відбуватися поступово та поетапно і обов’язково бути компенсоване синхронним розширенням податкової бази.

Однак сподівання, що зниження ставок негайно суттєво скоротить «тіньову» економіку, можуть не виправдатися. Тому податкова реформа має відбуватися в комплексі із заходами щодо стимулювання конверсії некримінального «тіньового» капіталу. Сумнівним є поширене твердження й про те, що, чим менша кількість податків, тим ефективніша податкова система. Для успішного управління економікою за допомогою податкової політики треба мати адекватний набір інструментів у вигляді податків, податкових пільг та спеціальних податкових програм. Реальний зміст бюджетно-податкової реформи має полягати у переорієнтації податкової системи та бюджетних видатків на стимулювання процесів розвитку. Зважаючи на першочергові завдання бюджетно-податкової політики, найпершим її завданням є запровадження податкового стимулювання інвестиційних процесів при спрощенні доступів до цих стимуляторів.

Сергій КІРОЯНЦ, народний депутат України, голова підкомітету ВР з питань зовнішніх запозичень та державного бюджету:

— Перш за все необхідно прийняти Податковий кодекс. Однак його прийняття у відриві від усього комплексу законів, які регулюють економіку України, я вважаю неправильним, бо це самообман. Не можна, прийнявши Податковий кодекс, тішитися тим, що з податками у нас усе гаразд, а з рештою економічних проблем поки треба зачекати. Так не буває: всі закони економічного спрямування повинні розглядатися комплексно в єдиному економічному блоці. Якщо ж говорити лише про Податковий кодекс, то його треба приймати з урахуванням побажань усіх учасників того сектора, на який він поширюється. На жаль, зараз спостерігається хибна практика, коли Податковий кодекс за будь-яку ціну намагаються «продавити» або окремі відомства, яким він потрібен для полегшення власного життя, або групи депутатів-лобістів. Не можна не помітити лукавства в частині забезпечення законодавчим полем нашого майбутнього життя, і доки ми вважатимемо себе найрозумнішими, «продавлюючи» сьогодні Податковий кодекс, а завтра щось інше, — ми не вирішимо усіх проблем. Враховуючи те, що процес прийняття Податкового кодексу надто заполітизований, а наявні в ньому численні недоліки не усуваються в конструктивному режимі, я думаю, що на поточній сесії цей документ не буде прийнято.

Ганна ПОГРЕБНА, директор об’єднання підприємців торгівлі та громадського харчування «Торгова єдність» (Харківська область):

— Передусім необхідно скоротити перелік видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню на місцевому рівні. Багато сподівань покладали підприємці на проект Податкового кодексу, очікуючи зниження ставок ПДВ та податку на прибуток. Однак виявилося, що він містить ще більшу загрозу — знищення системи спрощеного оподаткування. Все ж ми сподіваємося на те, що підприємцям вдасться зберегти єдиний податок для малого бізнесу. Дуже болюче для підприємництва стоїть питання про сплату внесків до усіляких соціальних фондів: це досить складна й обтяжлива процедура, давно назріла необхідність звести ці внески до одного. Кажуть, нібито податковий тиск останнім часом зменшився. Скажу відверто: підприємці цього не відчувають. Цілком припускаю, що тиск набув дещо інших форм, однак підприємцям від цього не легше.

Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ, президент Спілки орендарів та підприємців України, заслужений економіст України:

— Податковий тягар не зменшиться до того часу, доки у стосунках із владою не сформується єдина конструктивна представницька сила роботодавців-підприємців, яка не мала би ніяких зв’язків із владними структурами і посадовими особами і не користувалась би їхнім впливом. Сьогодні змінити ситуацію на краще можна лише за умови, коли у стосунки iз владою матиме право вступати кожен, хто представляє інтереси бізнесу і власника як роботодавця.

Інша проблема в тому, що існує дуже великий відсоток нарахувань на заробітну плату, що призводить до тінізації. Численні фонди соціального страхування розвиваються самостійно, і їхні виконавчі дирекції, «пересмикуючи» фактаж, підмінюючи профіцит бюджету категорією «дефіцит», намагаються запровадити нарахування й на заробітну плату суб’єктів господарювання, які працюють за спрощеною системою оподаткування. Таким чином вони знищують підприємництво, підштовхуючи його у тіньовий сектор. В той же час дуже часто в цих фондах кошти використовуються не за призначенням, і там є серйозні проблеми правового ґатунку. Вважаю, що доцільно встановити регресну ставку нарахувань на заробітну плату відповідно до збільшення розміру виплат заробітної плати.