ЗАПИТАННЯ «Дня»

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

— Я би виділив два аспекти цієї ситуації. Перший — суто ідеологічний. Якщо розглядати плани й інтереси «четвірки», то їм, звичайно ж, було б не вигідно підпадати під якісь історичні стереотипи, а тим більше стереотипи, які можуть викликати нові козирі з боку влади. Відразу може виникнути безліч обвинувачень-кліше, від яких може передусім постраждати реноме нелівої частини опозиції.

Другий аспект, можливо, навіть більш важливий, хоч він знаходиться не на поверхні, а за кадром. На мій погляд, тактика опозиції нині серйозно коректуватиметься. Той ресурс вуличних заходів, які почали розгортатися у вересні, поступово вичерпується. Основне їхнє завдання на сьогодні загалом-то вирішене — всім продемонстрували наявність такого собі соціального хвилювання, невдоволення, камери все зняли, журналісти все записали. Враховуючи, що набувають чинності механізми, які діють за межами України, нині в опозиції виникає нове, більш складне завдання — проблема політичного синхрону з цим механізмом. І тут одними тільки акціями і мегафоном вже не обійтися. Думаю, що ми сьогодні зіткнемося з новими формулами поведінки опозиції в парламенті — більш скоординованими. По-друге, думаю, слід чекати дуже активної діяльності опозиції, особливо тієї її частини, яка сконцентрована навколо «Нашої України», на міжнародній арені. Безсумнівно, також потрібно очікувати дуже активної присутності опозиції в легальних засобах масової інформації. Тобто опозиція продемонструє новий набір засобів боротьби.

Вікторія ПОДГОРНА, Центр соціально-політичного програмування:

— Якщо розглядати причини, через які опозиція відмовляється використати 7 листопада для масових акцій, то тут усе досить закономірне. Річ у тому, що вони об’єдналися на цілком інших засадах, ігноруючи ідеологічні розбіжності, які між ними об’єктивно існують. Природно, вони не можуть вийти всі разом на вулицю, тому що 7 листопада — це данина минулому, це різна оцінка цього минулого. Але навіть якщо «четвірка» це і зробить, то противники будуть їх цілком логічно звинувачувати у тому, що вони виступають за радянське минуле.

З другого боку, в цій відмові ми спостерігаємо дуже цікаву тенденцію — закінчується пострадянський формат опозиції. Справа в тому, що розподіл на комунізм і демократію стає неактуальним, рудиментарним, і є надія, що опозицію формуватимуть вже за цілком іншим критерієм. Це буде опозиція іншого типу, яка орієнтуватиметься на ті зміни, які відбуваються в суспільстві, тобто на своїх виборців. Чому Симоненко не використовуватиме події, які багато означають для КПУ, не наполягатиме на виступі інших учасників опозиційного руху? Передусім тому, що в результаті цих акцій виграла за своїм рейтингом, як свідчать останні соціологічні дані, саме КПУ і Симоненко. Це говорить про те, що його рейтинг виріс за рахунок протестного, а не лівого електорату. Протестний електорат утворять за абсолютно іншим критерієм. І голоси цього протестного електорату дуже важливі для комуністів та їхнього майбутнього. Оскільки лівий електорат — це переважно пенсіонери, а комуністи не хочуть іти з політичної арени разом із природним відмиранням електорату.

Акцію «Повстань, Україно!» швидше за все продовжать у парламенті. Тим більше, що на порядку денному стоїть проблема конституційної реформи.

Віктор РИБАЧЕНКО , віце президент Асоціаціїполітичних психологів України:

— Думаю, є декілька причин відмови опозиційних сил проводити акції протесту всупереч раніше даним обіцянкам. По-перше, протестний потенціал суспільства знаходиться на досить низькому рівні. Тобто спостерігається різниця між великою кількістю негативних оцінок нинішнього стану людьми та слабким дієвим аспектом цих настроїв. У результаті люди, будучи не задоволеними, нікуди не йдуть і нікого не підтримують.

Є ще й інший аспект — пов’язаний із розгортанням «прем’єріади». Зважаючи на це, комуністи, можливо, не хочуть відволікатися від активних переговорів стосовно кандидатури прем’єр-міністра. Якщо компромісним кандидатом буде, скажімо, Віктор Янукович (який, як відомо, в нормальних стосунках з комуністами), то комуністи кинуть усі сили на те, щоб обговорити вигідний їм обмін — підтримки кандидатури Януковича на позиції у виконавчих структурах, можливо, Донецької області, чи навіть в уряді).

На мою думку, ці два моменти є головними. Окрім цього, визначальним аспектом може бути і те, що в середині опозиції немає єдності. Так, якщо, скажімо, комуністи і соціалісти можуть запросити людей на Майдан 7 листопада, то «Наша Україна» і БЮТ цього не зроблять. Як наслідок, акції можуть бути нечисельними.

Що робити в такому разі людям? Думаю, їм можна побажати лише одне: не ставати пішаками у чужій грі. Якщо в них є азарт і бажання щось змінити, нехай шукають дієві форми. Як на мене, мітингові форми безперспективні.

Олександр ВИШНЯК , директор «Ukrainian sociology service»:

— Те, що обіцяні акції опозиції не відбудуться, зумовлене двома причинами. По-перше, через певний час наступає втомленість від акцій (що вже було і в 1991, і 1993, і 2001 роках) і ефективність їх знижується. Тому проводити акції немає жодного сенсу, адже кількість учасників постійно зменшується.

Попри це, сьогодні всі опозиційні сили сподіваються на тиск Заходу, і, з урахуванням цього тиску і його наслідків, скоріш за все корегуватимуть свою тактику. Особливо це стосується комуністів. Власне становище останніх специфічне, адже вони завжди виступали проти тиску Заходу, тоді як тепер, як на мене, вирішили почекати. Якщо все складатиметься в інтересах комуністів, то можна буде очікувати нової протестної хвилі.

Цілком ймовірно, що комуністи висувають і свої вимоги щодо фігури майбутнього прем’єра.

Чи буде продовження масових акцій протесту — залежатиме від подій поточного місяця, в тому числі зовнішньо-політичних. Якщо Україна вийде з цих подій без великих втрат, акції опозиції зійдуть нанівець. Більше того, уже зараз комуністи і особливо соціалісти згодні відкласти питання про перевибори Президента і співпрацювати з пропрезидентськими фракціями в питаннях зміни політичного устрою. Що ж до участі «Нашої України» в цих реформуваннях, то вона, як завжди, буде десь збоку.