«Незадокументована історія – історія, якої не існує»

«Мені не цікаво ходити у Верховну Раду, бо ці персонажі — «мертві», не живі, а ті, що живі — несправжні», — поділився зі студентами фотограф. Саме тому Олександр Клименко поруч зі справжніми — нашими бійцями. Фотограф раніше висвітлював події миротворчих операцій, а нині став творити літопис війни на сході своєї країни. Останній учасникам ЛШЖ вдалося побачити у підбірці робіт Олександра Клименка, що демонстувалися під час зустрічі. Гість згадував історії, закарбовані на фотографіях, імена бійців, їхню подальшу долю. Кожна з фотографій задокументувала війну такою, яка вона є насправді, без прикрас і цензури.

Темою розмови стали також секрети професії фотографа. Олександр Клименко зазначив: «Робота розвідника і журналіста — це одне й те саме. Просто розвідник не публікує свої матеріали». Тому ключовим у роботі є вміння спілкуватися з людьми. Гість розказав про безліч складних ситуацій, зокрема в Африці, з яких він виходив завдяки діалогу. Крім того, попри небезпеку його діяльності, Олександр Клименко зазначив, що ніколи не сумнівався у правильності свого рішення — фотографувати в зоні бойових дій.

Про ставлення військових до фотографів, плани Олександра Клименка на майбутнє та багато іншого читайте у наступних випусках газети «День».

ВРАЖЕННЯ

Анна ГОЛІШЕВСЬКА, Львівський національний університет імені Івана Франка:

— Ще минулого року помітила роботу Олександра Клименка на фотовиставці «Дня». Повз його «Союзника» неможливо пройти, не замислившись. Його роботи — якісна ретроспектива нашої країни. За десятки років в фотомистецтві Олександр документував через об’єктив найважливіші вітчизняні, історичні моменти. Щира й дуже легка розмова розбавлялась показом найкращих фото лектора, які були надзвичайно сильними та глибокими. З позитивом, щирістю, та теплом. Саме така зустріч для нас була справжнім інтелектуальним зарядом.

Христина ПЕТРЕНКО, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова:

— Після фотовиставки «Дня», перегляду фотоальманахів, думаю, що робота фотокора – є одним з найскладніших напрямків у сфері медіа. Підтвердили цю думку, і розповіді Олександра Клименка проілюстровані його ж фотороботами. Фотографувати війну – важка і небезпечна справа, але на питання про те, чи не буває йому страшно, фотокореспондент відповів: «Буває, але це моя робота». Таких лекторів хочеться слухати!

Оксана ВОЙТКО, Львівський національний університет імені Івана Франка:

— Зараз при стрімкому розвитку універсальних ґаджетів, мабуть, кожна людина щодня «виготовляє зі свого конвеєра» десятки фото. Однак мало хто замислюється над тим, що деколи знімок може бути задокументованою історією. За кожною світлиною приховується епохальна розповідь-сповідь, певні переживання та відверті почуття болю або по-дитячому щирої радості. Адже фотографія володіє фантастичною та магічною особливістю переживати певну мить знову і знову – без слів, трансформуючись у мистецтво. «Страшні поля чорного соняшнику – це для мене символ війни», – заявляє Олександр Клименко, фото якого вражають глибиною символів та смислами про високоморальні якості. 

Оксана КОВАЛЬ, Львівський національний університет імені Івана Франка:

— Ледь збиті нашвидкоруч труни, почорнілі соняшники на фоні воєнної сірості, синє, вкрите квітами поле повз яке біжить солдат; діти, яких солдати годують тим, що мають, зморені роботою шахтарі... Кров. На запитання про етичність надміру відвертих фотографій пан Олександр відповідає, що реальність така. Фотографія не може бути іншою. Кожне фото, яке демонструє, він супроводжує короткою історією. Пам'ятає все до деталей. Навіть числа, місяці, коли знімав. Коли переходить до фото військових, яких вже нема, на його обличчі сумна усмішка. Мабуть, там, над їхніми головами, вже не гримлять гармати. Найбільше мене вразила відповідь пана Клименка на подяку моїх колег за його хоробрість: «Це не хоробрість. Це просто робота». Мабуть, така переконаність сформувалась із іншого його переконання: «Якщо не готовий – не їдь. Якщо їдеш – будь готовий.» Останнє – саме про Клименка.

Нагадаємо, що цьогоріч Літня школа журналістики «Дня» відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.