«Мандрівники зі Сходу» повернулись додому

Група підлітків із луганських містечок Золоте і Золоте-4 завдяки благодійникам здійснила свою мрію та відправилась у подорож країною («День» розповідав про проект у матеріалі «Мандрівники зі Сходу», №126 за 19 липня 2018 року). Протягом 11 днів діти побували у Харкові, Львові, Чернівцях, Одесі та Запоріжжі, яке стало фінальною точкою подорожі.

«За моїм враженням, у дітей дійсно були стереотипи, що схід і захід не разом, що мало кому вони сподобаються через російську мову. Сьогодні я можу сказати, що ми розвіяли це, - розповіла про підсумки подорожі Марина КОНЄВА, менеджерка проектів Благодійного фонду Сергія Жадана, який разом із ГО «Українські рубежі» втілював ініціативу. - Діти побачили, що їх приймають із радістю, усюди чекають. Вони познайомились із багатьма людьми, які підтримували їх, це стало справжнім одкровенням. Завжди будуть міста, які вони ще не відвідали, бо Україна дуже велика за розмірами. Але зараз діти бачать, що можна подорожувати країною і що двері для них відчинені».

Чимало вражень у мандрівників виникло ще у Харкові, де вони познайомились із IT-компанією Plarium, яка розробляє мобільні та браузерні ігри. Як зазначають організатори, вони хвилювались, що якраз Харків не зможе здивувати, оскільки багато дітей жили у ньому під час вимушеного переселення. Але мандрівники знайшли і те, що для них нове.

«Мене дуже вразив IT-центр у Харкові – великий, яскравий і трохи дивакуватий офіс, який залишається у пам’яті назавжди. Ще - львівська ратуша, з якої відкривається прекрасний вид, запорізькі козаки, що б’ються на шаблях посеред Січі, і, звичайно, Чернівці зі своєю теплою атмосферою та добрими людьми», – згадує один із мандрівників Юрій ЛАМПАДОВ.

«Також Харків запам’ятався нам знайомством із Сергієм Жаданом, який виявися дуже люб’язним і простим, не дивлячись на те, що він відомий. Він провів нам екскурсію, - поділилась учасниця проекту Анастасія НОВОСЬОЛОВА. - Львів – це інша архітектура, люди і, звісно, мова. Це була гарна можливість поспілкуватися українською. Ти слухаєш, звикаєш і починаєш нею думати. У пам’ять врізається Одеса, кожен куточок якої чарівний і цікавий. Навіть її катакомби, якими ми ходили, видались цікавими і давали мотивацію дізнаватися ще і ще. Я навіть захотіла залишитися жити в Одесі».

Діти говорять, що дійсно мали певний страх перед мандрівкою до Львова і Чернівців, хвилювались, що на них дивитимуться з-під лоба та кидатимуть дивні погляди. Але коли вони опинились там, почали досліджувати міста, спілкуватися із людьми, то відчули, ніби є не приїжджими, а місцевими.

«Я дійсно думав, що нас не приймуть через мову чи через те, звідки ми. Але тепер я бачу і розумію, що схід і захід України разом, - запевняє Давід ТРАЙЧУК. - У Чернівцях ми багато спілкувались із людьми, і коли говорили, звідки приїхали, то вони з хвилюванням питали, як ми, висловлювали підтримку. І ось ми знов приїхали на схід, у Запоріжжя, де я побачив козаків... Я завжди поважав їх за те, що вони робили в історії, і впевнений, що вони у ті часи доклали зусиль задля державності».  

Трохи лячна нічна екскурсія львівським кладовищем, замки, Чорне море та Одеський національний академічний театр опери та балету, Чернівецький національний університет, національний заповідник «Хортиця» – це тільки малий, але важливий перелік точок на мапі України, які «Мандрівники зі Сходу» відкрили для себе.