Енергетична необхідність

Ухвалення законопроекту «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг» є безперечно першочерговим кроком реформування енергетичного сектору України. Крім необхідності ухвалення законопроекту в рамках енергетичних реформ галузі, він є міжнародним зобов’язанням України перед Енергетичним співтовариством, міжнародними фінансовими інституціями та донорами для отримання фінансової допомоги. Відповідні зобов’язання згадані у Меморандумі про взаєморозуміння між Україною та ЄС для отримання 1,8 мільярда євро макрофінансової допомоги, у проекті Світового банку «Друга програмна позика на політику розвитку» та у Меморандумі з МВФ.

Незважаючи на нагальну необхідність, законопроект не було  прийнято. На засіданні Верховної Ради депутати не змогли узгодити низку позицій, серед яких — політична незалежність регулятора, термін повноважень і порядок ротації членів, формування бюджету, перевірки і штрафи, прозорість діяльності НКРЕКП.

Україна є учасником Енергетичного співтовариства, відповідно країна має певний ступінь зобов’язань щодо виконання Директив у рамках енергетичних пакетів ЄС. Головними особливостями Третього енергетичного пакета є створення умов для прозорого функціонування енергетичного ринку, справедливість щодо споживачів та конкурентне постачання енергоресурсів.

Незалежність національного регулятора та узгодженість його функцій із загальними принципами роботи внутрішнього енергетичного ринку виходять на перший план забезпечення прозорих умов у галузі.

Ключовими вимогами Третього енергетичного пакета щодо регулятора є окремий юридичний статус, функціональна незалежність щодо будь-якого державного чи приватного підприємства, окремо виділені бюджетні ресурси та автономія в їх використанні, належні людські та фінансові ресурси для виконання своїх обов’язків. Третій енергетичний пакет додає повноважень регулятору щодо здійснення перевірок, зокрема й без попередження й приміщеннях власників і/або операторів транспортних систем та посилює контроль регулятора за незалежністю операторів мереж. Регулятор може накладати штрафи розміром до 10% річного обороту компанії та вимагати будь-яку інформацію, необхідну для виконання своїх завдань.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

•  У країнах ЄС регулятори працюють як незалежні комісії, рішення яких ухвалюються колегіально, хоча є країни, де такі органи керуються однією людиною, яка формує свою управлінську структуру (Польща). Практикуються різні способи формування колегіального регуляторного органу. Найчастіше членів комісії призначає президент (Чехія, Словаччина), прем’єр-міністр/уряд (Австрія, Польща, Угорщина) чи парламент (Латвія, Литва) або відбувається делегування повноважень від кількох гілок влади (Франція, Німеччина). У деяких країнах за формування регулятора органу несе відповідальність профільне міністерство (Великобританія). У нашому законопроекті призначення на посаду членів Комісії здійснюється за результатами відкритого конкурсу, який оголошується і проводиться конкурсною комісією, куди входять: дві особи, яких визначає Президент України, дві особи, яких визначає Верховна Рада України та міністр енергетики.

•  Регуляторний орган повинен бути максимально фінансово незалежним від інших органів влади чи бізнесу. Для уникнення політичного впливу на обсяг виділення регулятору коштів, бюджетний процес має бути затверджено законом. У деяких країн ЄС бюджет регулятора є частиною державного бюджету (Литва, Польща, Словаччина, Чехія та Франція) і не передбачає інших джерел фінансування. Існує практика наповнення фінансового документа регуляторного органу і за рахунок податків, зборів і штрафів від учасників енергетичного ринку (Австрія, Великобританія, Латвія та Угорщина). В Україні пропонується фінансування комісії здійснювати за рахунок надходжень внесків на регулювання, платниками яких будуть суб’єкти-ліцензіати комісії.

•  Повноваження та відповідальність — ключові умови діяльності комісії. Європейські регулятори мають досить різний спектр повноважень. Найширші повноваження мають національні регулятори Великобританії, Латвії, Литви, Угорщини та Словаччини. Серед цих повноважень можуть бути: право на вторинне законодавство, право на перегляд тарифів та норми прибутку як санкції за порушення учасниками ринку встановлених правил та інші. Більшість регуляторів ЄС мають право видачі ліцензій, а у разі порушення правил — зупинки або заборони діяльності суб’єктів господарювання. В усіх країнах ЄС передбачається можливість для бізнесу, громадськості та представників інших органів влади брати участь у процесі написання проектів рішень, обговорення принципових питань зміни умов на ринку. Щодо законопроекту, запропонованого урядом, то більшість його положень не виходять за рамки європейської практики. Хоча деякі політичні сили все ж висувають питання.

ЯК ЗНАЙТИ КОНСЕНСУС?

У політичній площині кожне питання завжди може бути риторичним, тому ухвалення закону може зайти у глухий кут. Як знайти консенсус? Україна має знайти свій формат закону, який би з однієї сторони відповідав міжнародним нормам та зобов’язанням, а з другої — українським соціально-економічним та політичним реаліям.

У рамках проекту міжнародного фонду «Відродження», аналітичним центром DiХiGroup було створено стратегічну дорадчу групу для роботи над удосконаленням законопроекту. Проект направлений на те, щоб знайти вирішення дискусійних питань та ризиків. У групі працюють народні депутати різних політичних сил та експерти громадянського суспільства. Особливу роль у проекті відіграють запрошені незалежні зарубіжні експерти, які повинні зняти політичну заангажованість з розгляду законопроекту та запропонувати рішення на основі європейського досвіду.