…Коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець

Холодна листопадова «шухляда»

Чому уряд не розглянув найбільш актуального для громадян країни питання
29 серпня, 2017 - 17:49
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Візит до України міністра енергетики США Ріка Перрі, що мав відбутися сьогодні, перенесено на листопад. Що віз він у своєму багажі? Відомо, що Україна та США домовилися про закупівлю американського антрациту, і, цілком можливо, на перемовинах у Києві ця домовленість могла бути офіційно закріплена в усіх подробицях у присутності міністрів енергетики двох країн, а також інших керівників України.

Високому гостеві, ймовірно, належало б зануритися і в інші наші енергетичні проблеми. Досить сказати, що в четвер його чекали на відкладеній тепер презентації корпоративної стратегії НАК «Нафтогаз України» під амбітною назвою: «Нові перемоги для України».

В анонсі заходу йшлося, що він присвячений міжнародній співпраці України в енергетичному секторі, а також підписанню меморандуму про співпрацю між «Нафтогазом» і міжнародним фондом SigmaBleyzer.  Думається, приїзд пана Перрі й акція «Нафтогазу» збігалися за часом зовсім невипадково.

Минулої середи український уряд мав намір на черговому засіданні прийняти ряд найважливіших (у будь-якому разі, для населення країни) рішень у сфері енергетики. Йшлося про зміну методики щорічного перегляду ціни на газ, що поставляється «Нафтогазом» населенню і теплопостачальним організаціям згідно з так званими спеціальними обов’язками, покладеними урядом на цю державну компанію.

Нагадаємо, методика, що діє, є своєрідним зліпком із багаторазово висміяної методики ціноутворення на вугілля вітчизняного видобутку, що отримав назву «Роттердам+».  І газ вітчизняного видобутку ми оплачуємо майже за такою ж формулою — нібито він доставлений з європейського хабу. Причому  імпортний газ купувався там  минулого року чи не цілий рік — і тоді, коли ціни були найвищі, і коли — найнижчі.

Готуючи до минулої середи проект відповідної постанови, уряд мав намір покласти край домаганням «Нафтогазу» на подальше постійне підвищення ціни газу для населення (на 19%), і, отже, завадити також і дорожчанню тепла, гарячої води і частково електрики.

Звичайно, разом із декларованою турботою про благополуччя народу, уряд, особливо з причини можливих виборів, думає ще і про можливі соціальні потрясіння. Крім того, йому вкрай необхідно понизити або хоч би стабілізувати небувало високе навантаження на держбюджет у зв’язку з виплатою величезних державних субсидій незахищеним верствам населення.

Щодо цього на засіданні Кабміну планувалося розглянути не лише ситуацію з ціною на газ. Міністри були готові на 25% зменшити соціальні норми користування газом і переглянути (далеко не завжди на користь субсидіантів) деякі правила надання державних субсидій.

Керівництво «Нафтогазу» далеко не все в цих намірах влаштовувало, і воно, вперше в історії України, почало погано приховану інформаційну «війну» з урядом. Більш того. Можна сказати, що на цьому етапі уряду довелося, сподіватимемося тимчасово, відступити через тиск, що чиниться на нього. Чого варта одна лише опублікована нещодавно в ЗМІ безпардонна вимога «Нафтогазу» до уряду без зволікань обнародувати ціну газу на наступний період.

Утім, Кабмін, схоже, не залишився у боргу, хоча діяв дещо делікатніше, так би мовити, напівнатяком. Національне антикорупційне бюро взялося за «Роттердам+». Причому ще до завершення слідства його голова Артем Ситник заявив, що ця формула  застосовується законно лише щодо 3% вугілля і незаконно для всього іншого. Погроза Ситника адресувалася явно іншій організації й іншим особам, але ніхто не сумнівається, що в «Нафтогазі» натяк зрозуміли. У будинку на Хмельницького тут же почали шукати підтримки і, схоже, знайшли.

Першою і, напевне, не випадково саме того дня, коли Кабмін повинен був обговорювати питання про коректування названої методики, на захист улюбленого НАКу публічно висловилася керівник офісу Національної інвестиційної ради при Президентові України, екс-перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Юлія Ковалів. До речі, в її послужному списку була також посада голови наглядової ради «Нафтогазу України».

Ми були неконкурентоздатними «до моменту, поки ціни на природний газ не почали наближатися до імпортного паритету, до того моменту, коли ми почали міняти систему субсидій, а споживали і споживаємо і сьогодні втричі більше енергоресурсів на одиницю ВВП, ніж, наприклад, Німеччина», пояснювала чиновник.

«Що більше наша промисловість енергоємна, то вона менш конкурентоздатна на зарубіжних ринках», — проголошувала вона загалом добре відомі істини, але забула чомусь привести дані (або їх немає в природі?) про зростання конкурентоспроможності  української продукції на світовому ринку після підвищення внутрішніх газових цін.

Сьогодні, за словами Ковалів, ринок (внутрішній) газу почав змінюватися і лібералізуватися. А ось на роздрібному ринку все ще зберігається монополія газозбутових компаній, 70% яких належить одній групі. І там немає конкуренції. Причина, як вважає Ковалів, — в існуванні субсидій. Поки система субсидій не буде реформована, жодна приватна компанія, на її думку, не зайде на цей ринок, тому що не хоче замість живих грошей за газ отримувати протоколи. У цьому з нею можна погодитися.

Але далі вона переходить до газового ціноутворення і починає говорити натяками. «І тут нам потрібно дивитися на меморандум із МВФ і розуміти, що найважливіший сигнал від України і міжнародним фінансовим організаціям, і міжнародним інвесторам — це стабільність нашої політики і виконання обіцянок, які ми даємо  міжнародним фінансовим організаціям або інвесторам», — повчала Ковалів.

Яких таких обіцянок? А, про щорічний перегляд газових цін залежно від трендів на міжнародному ринку. Але перегляд — це, пардон, зовсім не обов’язкове підвищення. Зниження теж не виняток. Більш того, багато що залежить від методики. Саме її і хотів переглянути Кабмін, жодного разу, до речі, не згаданий безпосередньо в спічі «дипломата» Ковалів. Уряд хотів мотивувати «Нафтогаз» купувати газ на споті не взимку, коли він там найдорожчий, а навесні та влітку, коли найдешевший.

Ковалів також розповіла про нову стратегію «Нафтогазу». «Це не стратегія міністерства в частині розвитку газового ринку — це стратегія компанії, яка хоче розвиватися, хоче капіталізуватися, бути ефективною та платити своєму акціонерові дивіденди», — характеризувала документ Ковалів. Тим часом вона повинна б розуміти, що у держави і в держкомпанії не може бути різних стратегій і що домінувати в цих документах повинні виключно інтереси держави.

Приблизно у тому ж ключі міркує і заступник голови парламентського комітету з ПЕК Ольга Белькова. Вона не викручується, а говорить вельми конкретно. Відповідаючи на питання «Дня», народний депутат сказала: «Україна, а саме Кабмін, узяв на себе певні зобов’язання перед МВФ. Наскільки я пам’ятаю, їх підписував склад уряду, що діяв. Отже, йому потрібно довести справу до кінця. Відповідно до затвердженої методики існує необхідність або переглянути ціни, або змінити методику (їх формування), що є справедливим правом однієї зі сторін».

«Які наслідки цих дій, знає сам Кабмін, — натякнула на щось Белькова (можливо, на пріоритетність здобуття чергового кредитного траншу МВФ), — я думаю, що це питання до нього. Парламент до цієї роботи має відношення лише на рівні контролю та моніторингу. Очікувалося, що сьогодні на Кабміні це питання буде порушено. Але його не порушили...» Запитання «Дня» «Чому?», на жаль, повисло в повітрі і залишилося без відповіді.

Того ж дня комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко старанно писав про цю ж проблему в своєму «Фейсбуці». Що характерно, при цьому він намагався якнайретельніше приховати мету своєї акції. Діючи немов за однією шпаргалкою з Ковалів, він закликав Кабмін позбутися посередників при постачаннях газу населенню, тобто від газопостачальних організацій, що належать, за його даними, в головним чином олігархові Дмитру Фірташу.

«Комбінація державного регулювання і контролю Фірташа над облгазами фактично закриває конкуренцію в постачанні газу населенню. Тобто ці фірташівські посередники ще й монополісти. І це велика проблема», — повідомляє Вітренко в своєму пості. І нагадує, що «Нафтогаз» давно поставив питання про відміну спеціальних обов’язків «Нафтогазу» продавати газ посередникам.

«Тепер і Енергетичне співтовариство, і Світовий банк уже офіційно заявляють, що вони розглядають таке регулювання як неадекватне і навіть таке, що порушує міжнародні зобов’язання України щодо впровадження європейського законодавства», — стверджує газовий комерсант і мало не ультимативно закликає Кабмін внести необхідні зміни.

«До 1 вересня прийняти постанову, щоб із 1 жовтня вже зміни почали діяти», — вказує уряду Вітренко і намагається показати себе ще й політиком. «Спроби «перевести стрілки» з Фірташа на «Нафтогаз», може, комусь особисто і допомагають, — пише державний газовий чиновник, — але ситуацію з народною довірою до дій влади все одно не рятують...»

Але чи не є і «Нафтогаз» монополістом? Мало хто в країні не дасть правильної відповіді на це риторичне запитання. «День» поставив його екс-міністрові комунального господарства України Олексієві Кучеренку і запитав також, чи буде нашим людям якась користь, якщо НАК доб’ється ліквідації обл- і райгазів і візьме замість них на себе всю дистрибуцію газу, призначеного населенню. «У цій ситуації монополізм «Нафтогазу», — упевнений експерт, — набагато небезпечніший, ніж монополізм Фірташа».

Тим часом у кінці свого поста Вітренко раптом розкриває  свої справжні карти і без усілякого зв’язку з попереднім текстом заявляє: «Тобто це точно не європейська реформа. Хочеться вірити, що Кабмін ввели в оману ті, хто лобіював цю постанову». Яку? Ту, яка ще не обговорювалася урядом?

Гадаю, руки до неї все ж дійдуть. Порада досвідченого енергетика пана Перрі допомогла б прийняти правильне рішення. Але чи можна його відкладати в холодну листопадову шухляду? Наш уряд і сам спроможний розібратися, в чому полягають інтереси українського народу.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ