Хто такий Кубів?

Богдана Йосиповича Дубаса в штабі «Профспілок Майдану» від цього понеділка інакше як заступником глави НБУ ніхто, практично, не називає.

Колишній комендант Профспілок, а нині новопризначений глава НБУ Степан Кубів поки що жодного кадрового рішення не зробив. Але майданівці впевнені: заступник коменданта профспілок Майдану Степана Кубіва — Богдан Дубас — повинен стати його правою рукою і в НБУ.

Цей тандем — це «свої люди» для Майдану.  Степан Іванович Кубів спав разом з усіма в обгорілій будівлі Профспілок. Хлопці в штабі пригадують, як цей поважний чоловік, колишній банкір, народний депутат, дістав банку з домашнім смальцем, намастив ним чорний хліб і почав пригощати всіх, хто був поруч.

Намети, посуд, харчі, вивіз сміття — практично все забезпечення Майдану було на плечах Богдана Дубаса. Коли бійці спец-підрозділу взяли Майдан в облогу, він сам мішками носив на плечах хліб... «Були  періоди, коли вся Україна возила. А були періоди, що доводилось самим крутись. Ми ж три місяці тут. Люди змучувались возити провізію. І ми купували самі. Викуповували всі продукти в радіусі 2—3 кілометрів, — розповідає Богдан Йосипович. — Недільні Віче для когось було святом,  а для мене — великою проблемою. Бо ж то мільйон людей треба було втримати. А одноразового посуду скільки потрібно. Одна людина за добу вип’є п’ять горняток чаю. От і множте!  Я як брав посуд, то менше десять тисяч я не замовляв по позиціях. Майдан — це як маленька держава — Сан-Маріно, Ліхтенштейн, чи Ватикан...».

Богдана Йосипович про Степана Кубіва відгукується дуже позитивно. Каже, що знає його ще з 1994 року, коли той прийшов на роботу в Кредобанк. На той час Богдан Йосипович уже був директором філії. А  от Степан Іванович лише починав — і так пройшов усі шаблі: від рядового службовця у відділі до керівника банку. Пан Дубас ніби й не проти бути заступником у Степана Кубіва в НБУ, хоча пообіцяв, що точну відповідь ми довідаємось «у п’ятницю». Та чомусь ми, як і майданівці, не сумніваємось, що Богдан Йосипович отримає цю посаду.

Тож, коли стало зрозуміло, що Степана Івановича в штабі, де ми на нього чатували після голосування у ВРУ, не дочекаємось (Кубів увесь вечір допізна провів на Інститутській, 9 в НБУ), ми вирішили розпитати у Богдана Йосиповича і про самого Кубіва як банкіра: на що він здатен,  а на що ні (адже для багатьох він — «темна конячка»); і про можливі перші кроки НБУ...

— Призначення Степана Кубіва  головою НБУ було для вас було несподіваним?

— Та ні. Досвід та фахові знання Степана Івановича не дають підстав сумніватися в тому, що він буде достойним керівником такої важливої для держави структури, як Національний банк.

— Особливо зараз...

— Так. Я зараз жартую — у Степана Івановича — старт із мінуса. Економіка ж справді у складному стані й фінанси теж.

Я ще не бачився з Степаном Івановичем після його призначення. Але коли побачу, обов’язково дам пораду. Перше, що я зробив би на його місці,  після того як прийняв службу, звернувся б до громадян України. У час, коли фінанси країни вкрай розбалансовані, глава НБУ має дати клич: «Шановні українці, давайте любити свою державу. Несіть гривню в банки. І якщо маєте можливість, то домовтеся з банком, що ви робите свій внесок на три місяці без відсотків.  Нехай це йде на розвиток держави».

Це означатиме, що кожен українець буде долучений до держави, до її здорової побудови. Є гарне прислів’я: «свій до свого по своє». Ми всі одна родина, одна сім’я, і маємо одну державу. Тому треба й діяти як  вдома: трапилася кризова ситуація — ми зібралися на родинні збори, домовилися, як будемо вирішувати, діємо.

— Ви кажете про державні банки (Ощадбанк, Укрексімбанк), чи й приватні теж?

— Не лише про державні. Я кажу про банки першої двадцятки. Можна, звичайно, було б казати про всі, але поки що рано. Потрібно ще навести лад із банкротствами. Сьогодні є різні банки, різні ситуації. Є технічні банкротства: видали кредит, люди не гасять, а депозити знімають, і що робити? Є, звичайно, й криміналізовані банкроти: коли гроші виводились із банку корупційними схемами, наприклад.

Добросовісним банкам, які потрапили у складні ситуації через паніку на ринку, НБУ допомагатиме вийти з кризи.

До банку не треба ставитись як до чужої території. Ми всі — громадяни України. Гривня — це наша національна валюта. У нас є наша банківська система. Європейці свої заощадження тримають у своїй валюті, в своїх банках. А у нас — міняють і виводять на рахунки іноземних...

— Своїм не довіряють.

— А потрібно. Я хочу побачити той період у розвитку української фінансової системи, коли ми почнемо допомагати іншим країнам виходити зі скрутних економічних ситуацій, так як це робить США чи ЄС. А без відновлення довіри в українців до своєї банківської системи це неможливо.

Південна Корея свого часу переживала глибоку фінансову кризу, і тоді влада дала клич: несіть заощадження, золото в банки, потрібно рятуватись від великого потрясіння. І корейці понесли. Такі кроки гуртують націю. Зараз нам потрібно зробити теж. Підтримати своє своїм.

— Тоді у Південній Кореї з державних чиновників зняли недоторканість, щоб у них не було можливості запустити руку в державну казну. А українські депутати, чиновники на це готові, як ви думаєте?

— В Україні потрібно зробити теж саме. Повинна відновитись довіра до держави. І зараз є великий шанс це зробити.

Майдан сильніший за політиків. І це не той Майдан, який був у 2004 році. Тоді ми довірились двом людям і лишили їх без контролю.

Але ж і попри всі їхні помилки і сварки, економіка розвивалась. До 2008 року зростали інвестиції, робота була, будівельники з-за кордону поверталися, бо в Україні для них була робота. Непрозорість та відсутність боротьби з корупцією у підсумку призвела до того, що ми отримали відкат в економічному розвитку на 5 років. 

— А ви і  2004-го були на Майдані? Цей Майдан і його політичний успіх чим відрізняється?

— Так, я був тут. Так само опікувався життєзабезпеченням Майдану.

Ми вже не відпустимо політиків у самостійне плавання. І оця Небесна Сотня буде стояти над політиками, і над нами усіма як запобіжник від помилок.

Моя мрія (сподіваюсь, що вона збудеться), щоб кожен рік 21 листопада в Україні був Майдан.

Але на Майдан повинен виходити Президент і прем’єр і звітувати перед людьми. Якщо вони працюють на державу, тоді Майдан скаже «Слава!», якщо погано — «Ганьба!», і відправить у відставку.

Майдан — це феномен України. У США є статуя Свободи,  у Франції — Ейфелева вежа, у Англії — Біг-Бен. А в нас — Майдан. І його не треба боятись. Майдан  —  це елемент демократичної культури...

Степану Івановичу буде нелегко зараз. Але головний урок Майдану — говорити з людьми, і говорити правду. Пояснювати, коли важко, розповідати про успіхи, коли стало трохи легше. Так як це робить керівник резервної банківської системи США.

Закони банку не мають кордонів. Гроші зараз тут, а завтра — там. Я мрію, щоб Україна зайняла своє місце в фінансовій структурі світу, щоб вона стала тою країною, де надійно зберігати свої кошти, як у Швейцарії.

— Степан Іванович відкрита людина?

— Тепер стане закрита. Бо його слово дуже дороге тепер. І йому треба буде говорити , як всі банкіри говорять — м’яко, образно. 

— Преси він не боїться?

— Поки що не боїться (сміється). Журналісти ж завжди хочуть докопатися, хочуть сенсації, точного прогнозу... А це ж гроші. Вони люблять тишу. А глава НБУ — це ж відповідальність за колосальні фінансові потоки...

— З огляду на заяви, Степану Івановичу дістались колосальні дірки...

— Нічого. Він швидко це вирівняє. Кубів дуже добре розбирається в темі. Сядемо, допоможемо. Вирівняємо систему. Буде вигідно вкладати і експортерам, і імпортерам.

— Бізнес чекає скасування постанови НБУ №49.

— Я ставлюсь до цього питання двояко.  Ця постанова стабілізувала систему. Вона зупинила відмивання валюти з країни.

У Франції, наприклад, теж визначено термін, на який гроші повинні затримуватися на рахунку. І це не доба, як у нас, а три. Всі звикли, ніхто не стогне, люди просто розраховують, що три дні йтиме платіж. А уявіть, який це великий резерв для економіки.

— На які ще кроки піде НБУ під керівництвом Степана Кубіва?

— Стан економіки вимагає сьогодні використання великої кількості банківських інструментів: векселів, банківських зобов’язань... Ну, й потрібно потихеньку віддавати борги.

ДОВІДКА «Дня»

Степан Іванович Кубів народився 19 березня 1962 року у селі Мшанець (Переможне) Зборівського району Тернопільської області. Комендант Штабу національного спротиву. Очолював ВАТ «Кредобанк». Із 2008 року по даний час — доцент кафедри маркетингу і логістики НУ «Львівська політехніка» (за сумісництвом). З 2010 по 2012 р. — член спостережної ради банку «Львів». З 2006 — до 2010 року — депутат Львівської обласної ради, член фракції «Наша Україна».  З 2010 — по 12.12.2012 — депутат Львівської обласної ради, заступник голови бюджетної комісії, голова фракції «Фронт Змін». З 2010 по 2012 р. — голова Львівського обласного осередку громадської організації «Фронт Змін». У жовтні 2010 року балотувався на посаду мера міста Львова. Посів п’яте місце, отримавши більше 14 тисяч голосів. У Верховній Раді України 7 скликання обіймає посаду заступника Голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.