Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

Хвости розподілу

Політика реставрації держкапіталізму в застосуванні до «Укрнафти»
9 червня, 2005 - 00:00

Дивну фразу заступника міністра палива і енергетики та голови НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка відтворили нещодавно інформагентства. Він, зокрема, висловився за необхідність прийняття парламентом закону, який дозволить державі провести збори акціонерів ВАТ «Укрнафта» без міноритарних акціонерів у разі їх відмови від участі в них. Якщо перекласти з езопової мови на звичайну, то це говорить про явне прагнення змінити нинішній менеджмент. Більш того, у планах держави додаткова емісія акцій, що дозволяє позбавити міноритаріїв значної частини їхньої власності.

«Відняти» — це, безумовно, найбільш поширене дієслово, яке використовується українським урядом у врегулюванні економічних відносин у країні. Причому його використання, як правило, не зумовлюється якимись особливими економічними обгрунтуваннями, крім революційної доцільності та політики державного капіталізму, яка випливає з неї. Цей суто азійський устрій суспільства, далі — більше, стає домінуючою ідеологією українського чиновництва, що намірилося, мабуть, взяти реванш за поразку в 90-х роках, коли з його рук почали відходити у приватну власність державні підприємства.

Особливо яскраво проявляються ці спрямування стосовно найбільшої нафтовидобувної компанії країни — ВАТ «Укрнафта». Нагадаємо, що державі (через НАК «Нафтогаз України») в ній належить 50%+1 акція, а група компаній, пов’язаних із ПриватБанком, контролює 42% акцій. Свого часу це сильно гальмувало роботу, оскільки держава а) ніяк не могла порозумітися з міноритарними акціонерами і б) в цих умовах не могла забезпечити її розвитку. І тоді було вирішено піти на компроміс: недержавних акціонерів допустили до управління. У результаті компанія, як кажуть, ожила: істотно покращила фінансові показники, повністю розрахувалася з бюджетом, уперше виплатила дивіденди. Дуже результативним виявився для «Укрнафти» і 2004 рік. Було отримано вагомий прибуток, і на всю її суму було вирішено виплатити дивіденди — понад 1,3 мільярда гривень. Таке рішення наглядова рада компанії прийняла з урахуванням проблем із держбюджетом і, звичайно, не без ради з урядом. Це насамперед свідчить про соціальну відповідальність компанії та її менеджменту, яку вже не раз демонструвала у важкі для країни часи (включаючи недавню бензинову кризу).

Однак цю «жертву» (зрозуміло, що в інших умовах прибуток слід було б розділити між дивідендами і бюджетом розвитку «Укрнафти») не було прийнято. Тепер уряд, як повідомив журналістiв Олексій Івченко, розглядає два варіанти прийому дивідендів — всі 100% або лише 50%. Останній варіант передбачає інвестування іншого прибутку в розвиток — фінансування геологорозвідувальних робіт, реконструкцію виробничого обладнання, придбання автозаправних станцій (АЗС). Звичайно, це правильно. Але державний чиновник вирішив використати акт соціальної відповідальності проти компанії. На його думку, «Укрнафта» замість того щоб вкладати кошти в геологорозвідку з метою збільшення розвіданих запасів вуглеводнів, направляє їх на придбання АЗС за завищеними цінами. Він сказав, що «Нафтогаз України» має намір покласти край подібній практиці шляхом введення відкритих тендерів із придбання АЗС.

Тим часом до такої практики, як сказали «Дню» в прес- службі компанії, і без того збиралися перейти. «Укрнафта» лише за минулий рік, здійснюючи стратегію створення вертикально інтегрованої нафтової компанії та створюючи закінчений цикл виробництва від розвідки запасів і видобутку нафти до її реалізації споживачам, придбала 391 АЗС. Так, вона могла купувати їх і дешевше, але керувалася не цим принципом, а бажанням отримати найбільшу віддачу. Тому перевага віддавалася не окремим АЗС, а їх мережам, у яких було відпрацьовано питання логістики, напрацьовано клієнтські зв’язки, встановлено найкраще сучасне обладнання. Крім того, не меншої уваги приділяли місцю, на якому було розміщено АЗС, що грало далеко не останню роль в її прибутковості. У середньому одна АЗС обійшлася компанії в 4,8 млн. гривень. Розрахунки показують, що окупність у цьому випадку буде близько п’яти років, що є непоганим показником, за який не варто критикувати, тим більше, що нафтопродукти дорожчають і відповідно термін окупності зменшується.

Але ще більш образливо нафтовикам чути критику за те, що компанія ніби не вкладає коштів у геологорозвідку. Доводиться нагадати, що в 2004 році здійснено 165,4 тис. м експлуатаційного та розвідувального буріння, закінчено будівництво п’яти пошуково-розвідувальних свердловин, введено в експлуатацію 62 нові свердловини. (Це більше, ніж у 2002 і 2003 роках. У цьому році планується ввести 64 свердловини). Приріст запасів за підсумками 2004 року перевищив 1,5 млн. тонн умовного палива, що на 315 тис. тонн більше, ніж у 2003 році. І це в умовах, коли буквально роками тривають процеси отримання ліцензій на розвідувальні роботи та документів на землевідведення.

А головним гальмом у геологорозвідці, безумовно, є фінансування. Ніхто в «Укрнафті», правда, не знає, звідки взялися наведені Івченком дані про те, що компанія виділяє на роботи, необхідні для приросту запасів вуглеводнів, близько 19 млн. грн. на рік. За її даними обсяг виконаних робіт тільки у розвідувальному бурінні становить у 2004 році понад 85,4 млн. гривень. Причому цікаво, що з бюджету на ці цілі компанія отримала всього лише близько 1,9 млн. гривень. Отже, в розвідку вона вклала понад 83 млн. гривень власних коштів. І тут виникає запитання: а куди пішло понад 74,7 млн. гривень, виплачених «Укрнафтою» бюджету на геологорозвідувальні роботи? Можливо, саме ці кошти отримала у своє розпорядження дочірня компанія «Нафтогазу України» «Укргазвидобування», яка витратила, за словами Івченка, на приріст запасів вуглеводнів близько 190 млн. гривень? Весь фокус у цьому випадку полягає в тому, що з бюджету кошти на ці цілі отримує і розподіляє далі НАК «Нафтогаз».

Звичайно, хвости розподілу, отримані в минулому році «Укрнафтою» в рамках держкапіталізму, що зароджується, — не вина Івченка, який тільки нещодавно очолив «Нафтогаз». Але де гарантії, що такої ж політики не дотримуватимуться і в нинішньому році. І знову виникає слово «відняти».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День». Фото наданi ВАТ «Укрнафта»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ