«Нафтогаз» буде під подвійним тиском»

Газові переговори, проведені у Парижі,  принесли небагато новин, але  є нюанси, які потребують коментування. Зеленський стверджує, що «перемога» є і в газовому питанні — мовляв, Україна та Росія наблизилися до газової угоди, при цьому річний чи дворічний контракт вже не розглядається, а також є згода про те, що Росія виконає рішення Стокгольмського арбітражу — щоправда, сплативши $3 млрд не грошима, а газом.

Натомість керівництво НАК «Нафтогаз України» заявляє про необхідність повернутися до тристороннього формату перемовин.

Виконавчий директор «Нафтогазу України» Юрій Вітренко, який перебував у складі української делегації на зустрічах у «нормандському форматі» в Парижі, заявив: «Ми нічого не «обнулюємо». Ми, навпаки, аргументовано пояснили, чому наша позиція про необхідність виконання рішень арбітражів є дійсно законною і чому рішення арбітражів є остаточними і обов’язковими для виконання».

Чи виправданий цей оптимізм Зеленського, про який газ, на 20% дешевший, говорив Путін і чому керівництво НАК «Нафтогаз» наполягає на поверненні до тристороннього формату переговорів, — ми поговорили з директором Центру глобалістики «Стратегія ХХ» Михайлом ГОНЧАРОМ:

— Пане Михайле, як ви оцінюєте результати зустрічі з питань газу в Парижі? Як ви гадаєте, чи варто Президенту Зеленському взагалі було погоджуватися на ці перемовини з Путіним?

— Президент України в Парижі допустив декілька стратегічних помилок, і згода сісти за стіл перегарові з питань контракту на транзит та купівлю природного газу в російського «Газпрому» — чи не найважливіша.

По-перше, Президент України не має повноважень обговорювати умови контракту між «Газпромом» і НАК «Нафтогазом». Це — не його компетенція. Відповідно, про що б не йшлося на зустрічі в Парижі, воно не має жодного сенсу, тому що всі подібні домовленості є юридично нікчемні.

Ця зустріч зіграла виключно на руку Путіну. Адже згодившись на переговори в такому форматі, він  практично легалізував двосторонній формат по газу, що дає можливість Росії нехтувати тристороннім форматом за участю Єврокомісії. А далі «Газпром» діятиме за шаблоном 2009 року, нав’язуючи свій алгоритм — купівля газу в обмін на 3-річний транзитний контракт. «Нафтогаз» буде під подвійним тиском — ззовні з боку «Газпрому», ізсередини — з боку спраглої до дешевого газу кланово-олігархічної групи.

— До речі, про «дешевий газ», про яку, на вашу думку, можливість для України в  купівлі газу на 20% дешевше говорив Путін?

— Це сир у мишоловці. Відомо, що російська сторона основною умовою  підписання контракту на транзит російського газу до Європи ставить відмову України від претензій, які ми відстояли у Стокгольмському арбітражі. Крім компенсації , яку відповідно до рішення арбітражу, «Газпром» має сплатити Україні, є ще зобов’язання поставити за 2017—2018 рік 10 мільярдів кубометрів природного газу. От у Кремлі фактично нав’язують  Україні свій варіант угоди купівлі-продажу газу на своїх умовах. Вони фактично віддадуть нам те, що повинні, але подадуть це як велику милість зі сторони Путіна.

Крім того, якщо Україна згодиться на такий варіант, то зіграє на руку Росії ще й у тому, що дозволить не виконувати рішення міжнародних юридичних інститутів, які Кремль принципово не виконує і не визнає.

— Як ви оцінюєте шанси України протистояти тиску в цьому питанні, з огляду на те, що французька сторона посприяла, щоб ця зустріч щодо питання газу відбулася в період переговорів в Нормадському форматі?

— Фрау Меркель принципово відмовилась від участі в таких переговорах. І наголосила, що питання транзиту природного газу не є предметом зустрічей в нормадському форматі. Адже для цього є спеціальний тристоронній формат. І вона має рацію.

Що ж до Макрона, то Франції, за великим рахунком, байдуже.

У Кремлі потирають руки — здобич проковтнула наживку. А Зеленський мав би, перед тим як обговорювати газові питання, поставити жорстку вимогу — про газ лише після звільнення «всіх на всіх», що означає, що в Україну мають повернутися 227 полонених на Донбасі та 113 політичних бранців Кремлі.

— Що ви можете сказати про позицію НАК «Нафтогаз» України у питанні перемовин з «Газпромом»?

— Я побачив певну ерозію у позиції НАКу. Адже вважаю неприпустимою згоду отримувати від «Газпрому» компенсації в «натурі». Адже РФ в такому випадку нав’яже нам свій варіант договору купівлі-продажу російського газу.

Домовившись по газу на російських умовах, зрештою ми підпишемо акт капітуляції перед Путіними і по питаннях Донбасу і Криму.

На жаль, наша політична влада ходить по граблях, по яких ходили її попередники. У питаннях газу, на жаль, можу констатувати, що у команди Зеленського слабка інституційна пам’ять. Інакше б вони не припускались таких примітивних помилок як у Парижі. Адже Путіну вдалося переформотувати Нормандську зустріч у газову. А газ був і залишається для Кремля головною зброєю проти України та інструментом корумпування українських політиків.