Не спортивно
«Газпром» продемонстрував, що його політичною зброєю як повноважного російського форварда на міжнародній арені є не лише газ
Завтра має стартувати товариський турнір за участю петербурзького «Зеніту», московського «Спартака», київського «Динамо» і донецького «Шахтаря». Голова правління монополіста Олексій Міллер заявив: «Ми домовилися провести такий чемпіонат в міжсезоння між російськими і українськими клубами, тому що інтерес до такого турніру, як і до Об’єднаного чемпіонату, дуже високий як у російських, так і в українських клубів». «Можу сказати, що це лише перший крок на шляху до Об’єднаного чемпіонату», — наголосив Міллер.
Тим часом, як відомо, українські фани і футбольна громадськість України неодноразово висловлювалася проти ідеї об’єднання національних чемпіонатів. Проте Міллер удає, що не знає про це. Він використовує футбол, як і ціну на російський газ, з очевидною метою: як не києм, то палицею, тобто не газом, так футболом втягнути Україну у Митний союз і взагалі в російську орбіту. Усі ці зусилля подаються під виглядом зближення наших країн задля забезпечення ними своїх національних інтересів.
Чи можна довіряти газово-футбольним «обіймам» Росії, якщо той же «Газпром» вже три роки вимотує Україну в безплідних переговорах і не йде назустріч нашій країні в її проханні переглянути несправедливі і грабіжницькі газові контракти 2009 року. Відповідно до них Україна сьогодні платить за газ на $130 за тисячу кубометрів більше, ніж європейські країни. До того ж «Газпром» робить багатьом європейським компаніям (наприклад Eni) додаткові знижки, але при цьому не лише душить Україну своєю ціною на газ, а й всіляко перешкоджає нашим намірам диверсифікувати джерела газових постачань. І саме той підписаний Тимошенко горезвісний контракт це дозволяє. Якщо ділянки української газотранспортної системи, що межують із Польщею та Угорщиною, наша країна «якимсь дивом» ще може контролювати, то у словацькому напрямі контракт і без консорціуму дає можливість «Газпрому» керувати українською ГТС. Дві спроби німецької RWE провести тестове прокачування газу в України через опір «Газпрому» зазнали невдачі, хоча для імпорту газу зі Словаччини є достатні технічні можливості.
Головний виконавчий директор RWE Стефан Юдіш нещодавно переконував, що компанія може збільшити постачання газу в Україну і не має наміру відмовлятися від реекспорту російського газу, а її переговори з «Газпромом», спрямовані на зниження ціни в довгострокових контрактах, і постачання RWE газу в Україну не мають нічого спільного. Як вважає Юдіш, якщо вдасться в найближчому майбутньому реалізувати словацький маршрут постачань через Вельке Капушани — Ужгород, то наша країна могла б стати енергетичним хабом, використовуючи свої підземні сховища для транспортування газу з Європи в Україну й назад. Але, мабуть, цей проект зустріне на своєму шляху чималі труднощі. Можна припустити, що фахівці «Газпрому» внесли відповідні положення до контрактів з Україною, аж ніяк не випадково. Чи прислухаються в Росії до думки Європи, де вважають такі дії неприпустимими?..
У цьому питанні поведінка російського керівництва цілком передбачувана. Так, під час Петербурзького міжнародного економічного форуму російський президент Володимир Путін доклав усіх зусиль задля того, щоб відмовити Україну від використання сланцевого газу. Він заявив, що відповідна технологія несе екологічні ризики, і там, де цей газ видобувається, «з кранів замість води йде чорна жижа», а території виводяться з господарського обігу.
«День» попросив енергетичного експерта Богдана Соколовського прокоментувати ситуацію з реекспортом газу через Словаччину. «Це фікція, — сказав він, — Словаччина прагматична країна, й до того ж дуже контрольована Росією. Навіть нафтова станція на її території, на території Євросоюзу, є власністю Росії. Не варто сподіватися, що ми експортуватимемо газ по реверсу через територію цієї країни. Це — міф. Не можна бути такими наївними. На жаль, ми живемо в оточенні контрольованих Росією держав, і Словаччина — одна з найбільш контрольованих, хоч би яким був там уряд. Словаки не підуть проти Росії ні на крок, але для виправдання посилатимуться на неї, мовляв, це вона не пропускає. Тим паче, що ту частину газопроводу справді контролює Росія, і вона не хоче, аби у нас був реверс». «За цих умов, — продовжує експерт, — ми можемо сподіватися лише на скорочення обсягів споживання газу. Потрібно перепрофілювати цілі галузі, щоб вони не використали газ. А деякі й закривати. І сьогодні ще не пізно це зробити. Але нинішній уряд не хоче... наступати на п’яти олігархам. І структура економіки України зберігається в такому ж вигляді, як було за Радянського Союзу».
Утім, аналогічну думку висловив минулого четверга в Луганську і віце-прем’єр Олександр Вілкул. Розповідаючи про програму модернізації теплоенергетики, він наголосив: Головним є зниження споживання природного газу до 50%, чи на 4,2 мільярда кубометрів на рік».
P.S. Учора, перебуваючи в Люксембурзі, міністр енергетики і вугільної промисловості Едуард Ставицький заявив: «Завершуються остаточні перемовини щодо словацького маршруту, і тільки-но ми вирішимо це питання, буде зрозуміло, що ми стоїмо на шляху створення хабу на території України». Міністр переконаний, що ця угода забезпечить реверсне постачання газу в Україну в обсязі від 10 до 20 млрд кубометрів на рік. Та чи дасть на це свою згоду «Газпром»?
