«Новий росіянин» у малиновому піджаку

Що робити з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) атомних реакторів? На жаль, проблема його зберігання й поховання сьогодні повністю не вирішена навіть на рівні світової науки. Проте, держпідприємство «НАЕК «Енергоатом» у рамках своїх можливостей шукає проміжні рішення. Це, зокрема, спорудження Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Але як профінансувати його будівництво, якщо кошти для цього не закладені в тариф підприємства на відпущення елетроенергії?

На сьогодні найімовірніших шлях — випуск цінних паперів, вирішили в НАЕК. Компанія сподівається розмістити їх на фондовому ринку США за допомогою Bank of America Merrill Lynch. НАЕК днями оголосила про початок відповідної переговорної процедури і співпрацю з Американською корпорацією з підтримки інвестицій за кордоном (OPIC) в оформленні страхового полісу й підготовці документації для випуску облігацій. Очікувана вартість договору НАЕК з Bank of America Merrill Lynch — $1,5 мільйона.

Нагадаємо, що наприкінці 2015 року про плани залучити близько $250 мільйонів у Bank of Ameriсa Merrill Lynch для спорудження ЦСВЯП заявляв президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський. За його словами, йдеться про кредити на 25 років менш ніж під 7% річних. Спорудження цього централізованого сховища дозволить НАЕК істотно скоротити витрати, пов’язані з поводженням з відпрацьованим ядерним паливом, яке наразі переважно вивозиться на тимчасове зберігання до РФ. (ВЯП з шести енергоблоків ВВЕР-1000 Запорізької АЕС не вивозиться до РФ, а зберігається у пристанційному сховищі сухого контейнерного типу, запровадженому в експлуатацію 2001 року).

Розроблене київським «Енергопроектом» техніко-економічне обгрунтування передбачає проектну місткість ЦСВЯП у 16,53 тисяч відпрацьованих тепловиділяючих елементів, зокрема 12,01 тисячі — з блоків ВВЕР-1000, 4,52 тисяч — ВВЕР-440. Ємкість пускового комплексу становить 3,62 тисячі складань, зокрема 2,51 тисячі — з ВВЕР-1000. Його спорудження передбачалося завершити будівництвом, розпочати постачання технології й устаткування компанії Holtec і ввести сховище в експлуатацію в 2015—2017 роках. До кінця 2020 року Holtec постачить 94 системи зберігання ВЯП, а подальше їх виробництво здійснюватиметься в Україні. Таким чином Україна позбавиться залежності від Росії в іще одній дуже важливій і дорогій сфері.

На жаль, проблема зберігання ВЯП в українського ядерного комплексу далеко не єдина. Читачів «Дня» нещодавно обурило, що «Енергоатому» були незаконно закриті банківські рахунки, що унеможливило своєчасний пуск енергоблоків, які перебували у планових ремонтах, так само як і усунення тих чи інших дрібних порушень, без яких, на жаль, не обходиться робота будь-яких великих електростанцій.

Схоже, фінансову блокаду НАЕК, що створювала реальну загрозу повторення чорнобильської трагедії, не можна зараховувати до низки непередбачуваних випадковостей. Щоб переконатися в цьому, було досить відвідати прес-конференцію, присвячену ситуації в атомній енергетиці України. Номінально її провели колишні заступники міністра енергетики України — екс-генеральный директор (1987—1992 рр.) Чорнобильської АЕС Михайло Уманець і фахівець з питань наукового забезпечення діяльності атомної енергетики Анатолій Чернов. Але за їхніми спинами, схоже, стояли ще й політики — народні депутати Андрій Деркач і Андрій Артеменко, які були оголошені спікерами цієї конференції, але досить розсудливо не з’явилися на неї.

Слід зазначити, що дещо з того, про що говорили відставлені, але все-таки без сумніву визнані фахівці галузі, дійсно мало місце. Це, в першу чергу, черга дрібних аварій на українських АЕС, а також те, що вже не перший день в Україні вакантна посада головного інспектора з ядерної й радіаційної безпеки органу державного нагляду.

Це, безумовно, резонно. Але при цьому ні Уманець, ні Чернов не згадали про шкоду, якої завдала галузі фінансова блокада, проведена на піку ремонтних робіт з підготовки до опалювального сезону 2016—2017 років. Їх, швидше за все, не цікавить, чиїх рук це справа. Невже їм це й так відомо? У аналізі Уманця й Чернова всі проблеми галузі визнавалися результатом непрофесійних дій керівництва Міненерговугілля й НАЕК «Енергоатом».

«Стан атомної енергетики України такий, що на нас чекає не ядерна катастрофа, якою лякає жовта преса, а економічна катастрофа, — зауважив Уманець. — З 15 атомних блоків, які сьогодні несуть навантаження в 55% від вироблення всієї електроенергії в Україні, на половину чекає зупинка. Через чотири роки в семи реакторів закінчується термін експлуатації. Цей термін треба подовжувати, але це коштує 300 млн доларів за кожен. Тобто терміново потрібно 2,1 мільярда доларів».

Запам’ятаємо цю цифру. Коли настав час для виголошення позитивної програми, що здатна розв’язати всі атомні проблеми — від зберігання відпрацьованого ядерного палива до продовження термінів служби ядерних блоків, — саме ці $2,1 мільярда, на кшталт гіпнотизера, як виглядає, схилили авторитетного фахівця Уманця не до науково-технічних і інженерних рішень, а до суто адміністративних і явно підказаних кимось з боку пропозицій.

«Брати такі гроші абсолютно ніде, — переконував Уманець. — А якщо не продовжити термін експлуатації атомних блоків, то 2020 року ми втратимо 50%, а до 2030 року атомна енергетика України піде у небуття. Але навіть якщо ми продовжимо терміни, але не почнемо планово замінювати блоки, на нас знову чекає колапс і атомної енергетики, і електроенергетики в цілому. А на атомній енергетиці сьогодні тримається безпека всієї країни — економічна й соціальна». «Далі — рабство, — лякає Уманець саме в стилі жовтої преси.

Разом з колегою Анатолієм Черновим, а також народними депутатами Андрієм Деркачем і Андрієм Артеменком він звернувся з листом до гендиректора МАГАТЕ. «Для збереження рівня генерації електрики протягом найближчих чотирьох років необхідно виконати таку роботу ще на семи енергоблоках, провести ремонт й замінити комплектуючі. Вартість продовження для одного блоку в середньому становить $300 мільйонів (у сумі це становитиме наведену раніше цифру $2,1 мільярда)».

От тільки кошти на виконання такої програми не закладені ні до бюджету країни, ні до бюджету НАЕК «Енергоатом», зазначають автори листа. У той же час вони запевняють, що в Україні вже розроблена й готова до впровадження програма розвитку атомної енергетики. Треба лише прийняти її на законодавчому рівні. «Де можна ознайомитися з цим документом?» — запитав «День». Хоч як це дивно, Чернов вважає, що це можна буде зробити лише після того, як він буде ухвалений Верховною Радою.

Зі сказаного на прес-конференції можна було зрозуміти лише те, що автори програми наполягають на створенні нової структури під назвою «Укратом» для управління всіма підприємствами атомної сфери, зокрема й «Енергоатомом». Причому Уманець чомусь упевнений, що керувати ним мусить і зможе лише такий собі Станіслав Дямінов: саме він нібито «ці кошти ($2,1 мільярда? — Авт.) більш-менш дав». «Можливо, у когось є інші пропозиції — нехай озвучить. Але я знаю лише це», — наполягає на своїй досить дивній кандидатурі Уманець.

А ось що повідомляла на сайті «Антикор» профспілка «Енергоатома»: «Постійні обшуки співробітниками СБУ, допити працівників, приниження співробітників підприємства й багато іншого. Як стало відомо, всі ці дії були добре оплачені й організовані відомим у світових масштабах аферистом і шахраєм Дяміновим Станіславом Рустемовичем, який, вважаючи себе незамінним у галузі атомної енергетики, вирішив рейдерським шляхом захопити підприємство. Новий росіянин у малиновому піджаку прибув до України під виглядом добродійника».

«Дямінов С. Р. був засланий до України спецслужбами Росії, а саме ФСБ, — пишуть автори, — для проведення спецоперації з дестабілізації «Енергоатома» з подальшим його рейдерським захопленням». «Але Президентові Порошенку, — продовжують профспілкові активісти, — удалося розібратися в цій ситуації. На етапі рекомендації призначення Дямінова С. Р. на посаду керівника НАК «Енергоатом» Кабінет Міністрів України зупинив це кадрове рішення». І ось Дямінов знову на слуху. Виходить, як у приказці: не києм, то палицею.