Наші батьки були на півслові обірваним поколінням. Весь цей огром несказаного і набріханого зверху, накопичившись за століття, тепер криком кричить. Країні потрібні письменники для психологічної санації.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, есеїстка

Потрібне нове покоління селян

Як підготувати сучасних механізаторів
30 січня, 2007 - 00:00

На цьому тижні в Києві розпочне роботу третій з'їзд Української асоціації аграрних інженерів. Про що там буде мова? Вдумаймося в таку цифру: нині через брак техніки ми втрачаємо на гектарі по тонні зерна — всього в масштабах України не менш як на мільярд доларів. Яка економіка витримає таке марнотратство?! Вихід — у відродженні сільгоспмашинобудування, у закупівлі відповідної техніки за кордоном. Але водночас маємо подбати й про механізаторські кадри. Нині на селі поступово повертається повага до інженерів і механізаторів. Адже складна сільськогосподарська техніка, в тому числі механізовані комплекси для тваринницьких ферм, потроху пробивають собі дорогу. Хто дасть їм раду? Дуже часто грамотних фахівців на селі для цього не знаходиться.

До роздумів і практичних дій у цьому напрямi керівників Великобагачанського району Полтавської області спонукала відсутність механізаторів. Хоч і з великими труднощами, але техніка в господарства починає надходити, а експлуатувати її нікому. У Великій Багачці товариство аграрних інженерів спільно з викладачами Полтавського аграрного університету створило центр практичного навчання молоді механізаторських професій. А безпосередньо у селах, як вважають фундатори центру, проблему професійної орієнтації учнів загальноосвітніх шкіл можна вирішувати на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, які треба оснастити сучасною технікою. Так молодь оволодіватиме однією або кількома сільськими професіями.

А починається ця проблема з того, що нікого нині не турбує доля сільської молоді, для якої нині відкрито лише два шляхи: або в місто, далеко від батьків і звичного середовища, або до горілки, яка нерідко стає на селі єдиними «ліками» від безробіття і безвиході. Цій проблемі не приділяють увагу навіть молодіжні ЗМІ. Все це призводить до того, що професія механізатора перестала бути престижною, а сільськогосподарська техніка використовується неефективно, технологія вирощування та збирання сільськогосподарських культур не витримується, і, перш за все, через відсутність висококваліфікованих механізаторів. Це визнає і міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко. Але ж цього замало. Треба щось робити.

Нині головну увагу зосереджуємо на комп'ютеризації шкіл, доступi до Інтернету і зовсім забуваємо про те, що школярам треба пришеплювати трудові навички. Трудове виховання взагалі випало з шкільної програми. А хто ж підніматиме економіку? Хто оброблятиме поля, вирощуватиме і збиратиме урожай? Навряд чи до цього долучиться коли-небудь міська молодь. Її і на завод сьогодні не затягнеш.

Як же побудувати систему навчання механізаторській справі? Гадаємо, треба всіляко зміцнювати зв'язки загальноосвітньої школи на селі з небагатьма діючими сільськими професійно-технічними училищами, яких у країні нині лише 27. Йдеться також про створення територіальних центрів на базі економічно міцних училищ, таких як згаданий центр у Великій Багачці, а також у Погребищах (Вінницької обл.).Останній — сучасний навчально-виробничий комплекс з усіма необхідними лабораторіями, кабінетами, устаткуванням, майстернями, механізованим током, закритими боксами для зберігання техніки, спортивним залом, їдальнею, гуртожитком. Практичних навичок вихованці набувають завдяки міцній матеріально-технічній базі. Тут 22 трактори, 14 автомобілів, 2 автобуси, 5 комбайнів, два бурякозбиральних комплекси, набір меліоративних машин і причіпного сільськогосподарського інвентаря. Училище має 175 гектарів власної орної землі. При ньому створено навчально-виробниче товариство, у розпорядженні якого ще 800 гектарів. Обробляючи землю, вирощуючи різні сільськогосподарські культури, вихованці набувають знань і досвіду, максимально наближених до реальних умов товарного виробництва. Учнів набирають на підставі угод з роботодавцями, завдяки чому понад вісімдесят відсотків випускників працевлаштовуються у сільськогосподарських підприємствах різних форм власності. Тут працюють досвідчені викладачі і майстри, інструктори. На жаль, таких закладів в Україні небагато, хоча професійне навчання молоді і міста, і села слід би розглядати як важливу загальнодержавну справу. До неї варто було б підключити і агрофірми, які зацікавлені у підготовці механізаторських кадрів, і промислові підприємства. Не може стояти осторонь також і місцева влада.

Хороший досвід накопичено в Новопокровській гімназії-інтернаті Солонянського району Дніпропетровської області. Понад 40 років ця школа надавала своїм випускникам не тільки середню освіту, а й професії трактористів-машиністів широкого профілю і водіїв. У сільське господарство після закінчення цієї школи пішли шість тисяч хлопців і дівчат, причому не безрукими неуками, а кваліфікованими механізаторами. Школа має 50 гектарів власної і 114 гектарів орендованої землі, три трактори, чотири автомобілі. Однак і тут є проблема. Всі хочуть найняти кваліфікованого фахівця, але ніхто не хоче фінансувати його підготовку — нехай платник податків кишені витрушує. Роботодавець має врешті зрозуміти, що кадри з неба не падають. Потрібно допомагати їх готувати. Тим більше, що нині скрізь застосовуються нові технології. Однак, якщо навчальний процес організовано погано, то молоді спеціалісти приходять на виробництво і не можуть працювати за новими технологіями. А значить, дешевше відразу правильно навчати в училищі, ніж потім переучувати.

На жаль, про великий попит на професії аграрного профілю поки що говорити зарано. Надто довго й старанно «реформувалося» наше село. Але незабаром — вступ до СОТ. Треба буде відкривати ринки для зарубіжних виробників. Чи витримаємо ми тоді без молодих кваліфікованих кадрів жорстку конкуренцію? Для цього потрібне нове покоління селян — грамотних, професійних, зацікавлених у результатах своєї праці. І добре, що ще чудом збереглися оті 27 СПТУ аграрного профілю. Та чи готові вони отримати нове соціальне замовлення? Лише два відсотки iз 8 тисяч тракторів у СПТУ «молодші» десяти років. Минулого року вiдбулося оновлення цього парку, яке можна вважати проривом: училища отримали 45 тракторів і 10 комбайнів.

Для сільських ПТУ є надзвичайно важливим недавнє визнання їх виробниками сільгосппродукції. Тепер хазяйнуватимуть педагоги та учні у своїх навчальних господарствах краще: теорія — взимку, практика — в хліборобський гарячий час: навесні—влітку—восени. Адже, бувало, затяті буквоїди кукурудзу сіяли в грудні: мовляв, навчальним планом передбачено... Звичайно, випускникам шкіл і СПТУ, особливо — відмінникам, має бути відкритий шлях до вищих навчальних закладів, особливо машинобудівного та аграрного профілю. Це стратегічна проблема.

Без молодих висококваліфікованих кадрів не вирватись селу з темряви. Організація системи виробничого навчання — велика державна проблема. Тож без належного фінансування її не розв'язати. Навряд чи в цьому можна сподіватися на центральни й та місцеві бюджети. Нещодавно (24 січня, №11) «День» розповів нам про те, що американський народ готовий надати українському народові значну грантову допомогу. Приваблює також, що вибір проектів для неї здійснюватиметься на основі справді демократичної процедури, в процесі обговорення в містах і селах України. Тож, вважаємо, що Міністерству освіти та науки слід виступити ініціатором звернення до США з проханням посприяти відновленню і оновленню системи підготовки працівників масових професій для села, а також і для міста, де вже відчувається великий попит на кваліфіковані робітничі кадри. Впевнений, що широкий загал та бізнес і в містах, і в селах підтримає таку ініціативу в процесі громадського обговорення. Вкладаючи гроші у нашу молодь, ми гарантуємо країні, нашим нащадкам світле майбутнє.

Всеволод ФЕДАН, заступник виконавчого директора Української асоціації аграрних інженерів
Газета: 
Рубрика: