Щоб Київ не завис у минулому

У новому скликанні Київської міської ради опинилося сім партій. Більшість із них можна вважати старожилами: «Удар», «Європейська Солідарність», «Єдність», «Батьківщина», із відносно нових — ОПЗЖ, «Слуга народу» та «Голос». А це означає, що знову порядок денний та напрямки розвитку міста диктуватимуть ті, хто це робив і попередні п’ять років. Не секрет, що за спинами ключових партій ховаються бізнесмени та забудовники, про що кажуть експерти зі сфери містобудування, представники громадських ініціатив та адвокати, які захищають міські об’єкти у судах.

Зараз формується склад комісій Київради. Як описує ексдепутатка міськради Ольга Балицька у своїй колонці для «Новое время», тривають торги між фракціями за посади у ключових комісіях, приміром, земельній чи з питань власності, а також за посаду секретаря Київради (представник чиєї партії, по суті, ретранслюватиме позицію мера, а ним знову переобрано Віталія Кличка).

Це депутатське закулісся та їхні спільні рішення чи навпаки — протиріччя — так чи інакше впливатимуть на те, скільки часу нам знадобиться на дорогу до офісу, наскільки довгим буде список у чергу на дитячий садок, які краєвиди з вікон будинку виднітимуться — верховіття дерев чи вікна сусідньої «свічки», скільки разів на рік комунальники перекриватимуть тепло— чи водопостачання для заміни труб, і загалом — наскільки комфортно нам буде мешкати у столиці України?

«День» неодноразово писав і про ризики, які чекають на місто, якщо не приймати стратегічних рішень та програм, і описував детально поради експертів, що варто робити, аби рятувати Київ чи то від хаотичної забудови, чи від знищення зелених зон, і навіть від негуманних підходів щодо безпритульних тварин. Кожна сфера міського життя має працювати, як годинник. Як його правильно запустити в роботу — ми знову звернулися за порадами до експертів. Кожен із них вказував на те, що ближче за професійною чи громадською діяльністю, але загалом це пазли до цілісної картини — як далі має розвиватися місто.

КОМЕНТАРІ

«ПОТРІБНЕ ПРИПИНЕННЯ ХАОТИЧНОЇ ЗАБУДОВИ ТА ПРИТОМНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МІСТА»

Леонід КОСАКIВСЬКИЙ, перший київський міський голова:

— Вирішення питання хаотичної забудови міста — це питання number one. Друге — проблема створення київської агломерації. Третє — транспорт. Будівництво метро, поновлення зв’язку трамвайний мереж лівого та правого берега через міст Патона і так далі, інакше у місті буде колапс. Усі інші питання — похідні від цього. Проблема ж в чому? Усі гарно розповідали, скільки планують побудувати, тільки за рахунок чого — невідомо. Але ж як Київ далі буде розвиватися, ніхто не думав на два кроки  вперед. Якщо будемо і далі іти тим шляхом — то це безвихідь. От я проїздив днями вулицею Московською, вона скоро взагалі зупиниться, нею не те що проїхати, пройти буде неможливо. Один офіс на іншому. «Зоряний» перетворили на ще один скляний кіоск, уже там продаються приміщення, а обіцяли відновити кінотеатр. Тобто відбувається абсолютно неконтрольована забудова, міська влада не турбується проблемами інфраструктурними, соціальними.

Тому потрібне припинення хаотичної забудови і притомна політика розвитку міста. Забудовників треба прив’язувати не тільки ж до того, щоб вони «свічки» виганяли. В усьому світі у мерії можна зареєструвати свою фірму за п’ять хвилин, але прийде мер і скаже, що тут можна будувати тільки школи чи магазин, більше нічого іншого, і далі відбувається поверховий контроль, звели перший поверх — проконтролювали, звели коробку — перевіряють, як насичують цей будинок. Саме так місто повинно працювати. Якщо ці питання розв’яжуть, то буде честь і хвала. Сподіваюся, що ця влада розуміє, що треба знімати з себе ярмо забудовника, яке керує у місті Києві. А для цього треба поставити на перший план киян, тоді все буде нормально. Якщо влада буде розуміти, що треба діяти в інтересах киян, а не забудовників, тоді буде результат.

«НА ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗАВДАНЬ РОЗВИТКУ МЕГАПОЛІСУ СВІТ ВКЛАДАЄ МІЛЬЯРДИ, У НАС ТАКОГО РОЗУМІННЯ НЕМА»

Максим СТРАВIНСЬКИЙ, засновник ГО «Екопарк Осокорки»:

— Концепція розвитку екопарку, над якою ми працювали разом з сучасними урбаністами, це кейс, як мають виглядати сучасні урбаністичні рішення для міста. Унікальність проєкту не тільки у збереженні територій, а й у тому, що він включає кілька аспектів. Окрім екологічної компоненти, це рекреаційний кейс, кейс сучасної урбаністики (це трендовий аспект розвитку мегаполісів у світі, чому приділяється велика увага та у що вкладаються колосальні кошти, от зараз Берлін у процес урбаністичної перебудови міста вкладає близько п’ять мільярдів євро на п’ять років, на осмислення нових завдань розвитку полісу), і це кейс юридичної та правової компоненти. Три роки судів зовсім різних, починаючи від судових справ, що були ініційовані через порушення посадових обов’язків чиновників, до звернень у НАЗК, це аспект, як громада може формулювати відповідальність до чиновників. Також це відстоювання інтересів громади щодо бізнесу, який веде свою діяльність у місті.

І ще один аспект — юридичний супровід громадської ініціативи. Незважаючи на другі тури місцевих виборів, є можливість зрозуміти, яке ж існує місцеве самоврядування та яке в нього правове поле. Ми на проєкті екопарку пройшли процес розуміння самоврядування від розлюченої та ображеної групи людей, які незадоволені тим, що знищується зелена зона, до формування ініціативної групи, формування петиції, проведення її в рамках електронної демократії та супроводження на етапі реалізації, до створення громадської організації як інституції, яка може відстоювати інтереси громади як юридичної особи.

Для наступної Київради ми підготували покрокову карту, що треба робити, щоб створити екопарк: поступово вся територія отримує статуси міських парків, зараз створено два природно-заповідні об’єкти (території, що були в оренді банку «Аркади»), на чотири з п’яти ділянок будемо оформляти проєктне рішення на об’єкт ПЗФ «Осокорківські луки-2». Між озерами Небреж та Мартишів створюється частина міського парку. Залишається ділянка 90 га на озері Небреж, так звана київська пустеля, на неї підготовлено проєкт рішення про створення міського парку та об’єднання його з міським парком між озерами. Це і буде буферною зоною природних заповідників. Таким чином буде створено єдиний природоохоронний комплекс.

Це тренд, в яке цивілізоване суспільство вкладає мільярди. Але в нас такого розуміння нема. Тому одне із завдань не лише лобіювання наших задач, а й просвітництво. Знаєте, мабуть, традиційну фразу мера, що місто повинно розвиватися. Для багатьох колег, які борються за збереження Києва і створення його в новій формації, ця фраза стала мемом, і всі на неї по-своєму реагують. Але ми намагаємося розтлумачити, що розвиток буває інший. Треба розуміти, що є основним продуктом міста — а це інтелектуальний продукт, починаючи з часів Афін. Це творчий, механістичний, ремісницький, художній продукт. Місто має враховувати цей аспект та розвиватися як цивілізація. А цивілізаційний підхід у сучасному світі — це у тому числі й екологічний. Це не просто збільшення жителів у місті, а збільшення громадян, які розуміють, за рахунок чого їхнє місто розвивається, і що вони хочуть робити тут продукт з великою доданою вартістю. А не просто проживати в місті, бо тут легше вижити.

«БУДЕ ВИТРАЧЕНО 12 МЛРД ГРН ТА ЗБУДУЮТЬ НОВІ «ВАУ-ОБ’ЄКТИ»

Віктор ПЕТРУК, експерт-транспортник:

— Перше, що має робити Київ, вирівнювати систему розселення у місті і вирішувати транспортну проблему — у широкому розумінні. До речі, за чинним генпланом до 2020 року мало з’явитися дві лінії метро, 53 транспортні розв’язки, три нових мостових переходи, де це все? Усе це перекочувало у проєкт нового генплану, усе буде виконано точно так само, як і за попереднього, тобто ніяк. Тому місто має замовити новий Генеральний план.

Але перед цим треба замовити План сталої міської мобільності. На цей документ станом на 2015 рік потрібно було близько восьми мільйонів гривень. Натомість виділено було понад 27 мільйонів на Комплексну схему транспорту. Це два документи начебто про одне і те саме, але Комплексна схема транспорту — це просто кількісний перелік заходів. А План сталої мобільності — це відповідь на питання: як покращувати мобільність, як зменшувати протяжність транспортних кореспонденцій, як керувати транспортною поведінкою та змінювати її.

Під Плани сталої мобільності крупні фінансові донори, такі як Всесвітній Банк чи ЄБРР, охоче дають кредити. І весь світ іде цим шляхом, принаймні Європа. В Україні теж чимало міст, як-от Житомир, отримують плани сталої мобільності. А Києву це чомусь непотрібно, хоча це перший документ, який місто мусить невідкладно замовити.

Крім цього, місто якнайшвидше має виправити проєктні помилки з Подільським мостовим переходом. Зараз міст будують за проєктом 1993 року, відкоригованим у 2012 році. Реалізація цього проєкту призведе до декількох важких наслідків: втратиться можливість реалізації системи легкого рейкового транспорту у складі цього переходу і буде на багато років втрачено можливість невідкладного вирішення транспортної проблеми Троєщини. Але адміністрація Кличка вперто не хоче змінювати проєкт.

Я розумію, що у Віталія Володимировича немає бажання повертатись до вирішення питання з коригуванням проєкту мостового переходу. У нього і впливу на цей проєкт небагато, але Київрада повинна поставити питання про звіт міського голови та КМДА щодо реалізації меморандуму між головою КМДА Віталієм Кличко та Всесвітнім Банком про дослідження коридорів (Troyeshina Rapid Transit).

Наскільки я знаю — саме лінія TRT у складі Подільського мосту була найпріоритетнішою з тих коридорів, які Всесвітній Банк розглядав і готовий був профінансувати. Але тепер банк не може достукатися до Віталія Кличка, щоб донести до нього цей важливий для міста висновок.

На жаль, мало сподівань, що щось зміниться. Якби Віталій Кличко виграв вибори не з таким розгромним рахунком — була б надія, що хтось сприйме це як тривожний дзвіночок, що щось неправильно робиться і що настав час запрошувати в команду експертів. Проте легка перемога у виборах 2020 року дає команді Віталія Кличка карт-бланш. Через це за наступні 5 років у місті принципово нічого не зміниться. Буде витрачено ще приблизно 12 млрд. доларів та побудовано ще декілька «вау-об’єктів», на кшталт: пішохідного мосту, зоопарку або флагштоку. Натомість за наступні 5 років у місті відбудеться суттєве погіршення якості життя. У першу чергу — через погіршення транспортної ситуації.

У чинної адміністрації, на жаль, немає розуміння стратегії та пріоритетів, і це розуміння не з’явиться, бо їм здалося, за результатами цих виборів, що в них є чудова стратегія.

«ТВАРИНИ МІСТА – НЕ СМІТТЯ, КОЖНЕ ЖИТТЯ ВАЖЛИВЕ»

Віцепрезидентка Асоціації зоозахисних організацій України Марина СУРКОВА, співзасновник Інтернет-каналу «Перший зоозахисний UA» Михайло МАРЧЕНКО:

- Якщо Київ називають обличчям держави, то підзвітне міській владі комунальне підприємство «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» слід називати його зоосерцем. Водночас назване КП має дуже багато стратегічних недоліків роботи, які не вирішувалися протягом багатьох років. Хоча персонал ветлікарні працює сумлінно і професійно, але до «старорежимного» керівництва КП та чиновників КМДА є багато запитань, на які немає обґрунтованих відповідей.

Зокрема, за даними міжнародної організації Transparency International, у 2019 році Україна посіла ганебне 126-е місце за Індексом сприйняття корупції. Незважаючи на заяви у ЗМІ про прагнення прозорості, керівництво КП «КМЛВМ» при розробці програми не врахувало специфіку роботи комунального підприємства. Частина зоозахисної спільноти Києва протягом років неодноразово зверталася до даного КП та міської адміністрації з обґрунтуванням важливості такого кроку. Разом з тим антикорупційна програма КМДА зазнала критики з боку преси. А Національне агентство з питань запобігання корупції запропонувало конкретизувати та доповнити документ додатковими заходами. Кажучи простіше, антикорупційна програма КМДА на 2019-2020 роки свідомо зроблена слабкою і малоефективною.

Київську комунальну ветлікарню необхідно професійно оптимізувати, а не формально реорганізовувати, призначивши на посаду директора професійного управлінця, який поділяє європейські гуманні цінності у ставленні до тварин. Також необхідно вдосконалити Київську міську цільову програму контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами. Найперше — це виключення з цієї програми соціальної евтаназії тварин.

Далі по пунктах: збільшення кількості автомобілів для транспортування відловлених тварин та бригад відлову; збільшення суми витрат на ветеринарні препарати та хірургічні матеріали для забезпечення якісної стерилізації та лікування тварин; облаштування, відповідно до ветеринарно-санітарних норм, карантинних майданчиків для утримання безпритульних собак та безпритульних котів до стерилізації; облаштування, відповідно до ветеринарно-санітарних норм, післяопераційних приміщень для утримання собак та котів після стерилізації; облаштування інфекційного відділення (з індивідуальними боксами, системами вентиляції та каналізації), яке буде відповідати санітарно-ветеринарним нормам; - створення Центру адопції; розширення мережі майданчиків для вигулу тварин; поліпшення умов утримання, годування та ветобслуговування тварин в існуючому притулку для тварин в Бородянці; створення банку донорської крові для тварин.

Бо тварини — це не сміття, і кожне життя важливе. Київ може стати взірцем прогресивних змін для усієї України. Але вирішальне слово за міською владою. Саме тоді витрати на гуманне співіснування людей та тварин поступово знизяться, а результатом стане істотне зменшення чисельності безпритульних тварин на вулицях нашого міста.

Дикі тварини міста також потребують турботи, і не тільки ті, що занесені до Червоної книги України. Йдеться про повноцінну заборону циркових вистав з експлуатацією тварин та будівництво реабілітаційного центру для диких тварин.

Ні в якому разі не треба забувати і про те, що окрім зоозахисників, власників і любителів тварин є ще значна за чисельністю категорія осіб — громадяни без тварин. Усі перелічені суспільні категорії зацікавлені у благоустрої міста. Відповідно, актуальним є завдання популяризації прибирання за чотирилапими улюбленцями на вигулі, питання вигулу відповідно до правил, призвичаювання власників тварин до вакцинацій і стерилізації собак та кішок.

Актуальною є інформаційно-просвітницька робота та популяризація гуманного ставлення до братів наших менших, в тому числі через соціальну рекламу та ЗМІ. Тут першочерговою залишається проблема «лікбезу» серед чиновників та політиків — їхнє ознайомлення з основами зоогуманізму включно з перевагами існування тварин в місті. Київ може стати взірцем прогресивних змін для усієї України. Але вирішальне слово за міською владою.