У чому полягає інтерес «рибного» лобі?

Україна та Норвегія посилять спільний контроль за якістю імпортованої скандинавської риби. Про це під час зустрічі в Києві домовилися міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк з міністром рибного господарства і прибережних справ Королівства Норвегії Лісбет Берг-Хансен. За місяць створять спільну групу ветеринарного контролю, яка й стежитиме за якістю такої продукції. Також фахівці з ветеринарної медицини обох країн здійснять ряд візитів до України та Норвегії.

«Норвегія обіймає позиції основного постачальника рибної продукції та інших водних біоресурсів на ринок України. Загалом з усього обсягу імпортованої рибної продукції норвезька становить 30%. Україна створила вигідні умови для норвезьких імпортерів, у тому числі протягом останніх років знизила вартість розмитнення. Проте ми не маємо забувати про якість завезеної риби», — відзначив в ході зустрічі Присяжнюк.

Норвезька сторона пообіцяла посприяти в цьому. «Норвегія ? другий за обсягами постачальник риби в світі, який експортує її до 150 країн. Тому питання якості та розвитку співпраці для нас дуже важливе. Український ринок має велике значення для норвезької рибної продукції. В останні роки в товарообігу (з Україною. — Авт.) значне місце займають оселедець (друге місце в загальному експорті. — Авт.) і сьомга (відповідно 13-те місце), і це результат успішної роботи норвезьких експортерів та українських партнерів, які хочуть розвивати ринок», — підкреслила пані міністр.

Утім, як розповіли джерела «Дня», близькі до переговорного процесу, на зустрічі однією з гарячих тем стало обговорення нового зразка ветеринарного сертифіката походження риби.

«Після нового року Україна стала вимагати від імпортерів сертифікати вилову риби, яких раніше не було. Потрібні перемовини, щоб вирішити це питання. Наший міністр приїхав обговорити остаточне рішення в питанні щодо цього сертифіката...» — розповів «Дню» деталі візиту в ексклюзивному коментарі посол Королівства Норвегія в Україні Йон Фредріксен. За його словами, коли одна сторона реалізовує такі вимоги, то вона про це має попереджати свої торгівельні партнери через механізми СОТ, а Україна цього не зробила. Тому, зараз продовжує пан посол, почалися перемовини, щоб процес надання сертифікатів відбувся нормально. Як розповіли «Дню» ненорвезькі експортери, головне зараз виписати, які дані, якою мовою і в якому вигляді подаються в цьому сертифікаті. Щоб не виникало ніяких запитань. Адже після запровадження цього сертифікату одразу виникла проблема — їм пропонували подавати сертифікат походження на лосося, але його в принципі немає, бо це не морська риба. Інтерес норвезьких рибних компаній в цьому питанні зрозумілі: вони намагаються зберегти напрацьований ринок.

А що ж Україна пропонує натомість? Українська сторона виступила з пропозицією використовувати вітчизняні рибопереробні судна для приймання рибної сировини від норвезьких суден, первинної обробки, заморожування та транспортування до України. Крім того, вона розраховує і на інвестиції в риболовецьку галузь. Утім з цим не все так просто.

«Є бажання з української сторони отримати інвестиції для розвитку підприємств в галузі рибного господарства з Норвегії і є бажання від нас сприяти притоку таких інвестицій», — визнає посол. Однак чи підуть в Україну норвезькі гроші, він не береться прогнозувати і відповідає по дипломатичному, мовляв, це справа реального бізнесу, а його справа — допомагати в організації відповідних умов. На уточнююче запитання «Дня»: які головні бар’єрів для заходу норвезьких інвестицій сьогодні, посол відповів, що вони традиційні: потрібні рівні, прозорі та передбачувані правила гри. «Без таких умов складно достатньо середнім чи маленьким підприємствам заходити на український ринок», — деталізував він.