Завжди був націоналістом, пишаюсь цим. Негативних підтекстів цьому означенню надають неграмотні люди, плутають його із шовінізмом. Націоналізм – це любов до Батьківщини, а шовінізм передбачає ненависть до інших націй.
Роман Іваничук, український письменник, патріарх української історичної романістики, громадський діяч

Вчені знову мають зібратися в «Лабораторії Y»

Сергій КОМІСАРЕНКО: «SARS-CoV-2 змусить світ об’єднати зусилля»
2 квітня, 2020 - 10:24
В ІСПАНІЇ ПІКУ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА КОРОНАВІРУС ОЧІКУЮТЬ ЧЕРЕЗ ДВА-ТРИ ТИЖНІ. СТАНОМ НА 1 КВІТНЯ В КРАЇНІ ПОМЕРЛО ВІД ХВОРОБИ 8464 ЛЮДИНИ, ЦЕ ДРУГА ЦИФРА У СВІТІ ПІСЛЯ ІТАЛІЇ. ОДУЖАЛИ ВЖЕ 19 255 ЛЮДЕЙ, І ЦЕ ТАКОЖ ДРУГИЙ ЗА ЧИСЕЛЬНІСТЮ ПОКАЗНИК ПІСЛЯ КИТАЮ. НА ФОТО: КВІТИ БІЛЯ ВХОДУ В БУДИНОК ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ В МАДРИДІ, ДЕЯКІ ЖИТЕЛІ ЯКОГО ПОМЕРЛИ ВІД COVID-19 / ФОТО РЕЙТЕР

77 років тому в Лос-Амосі штат Нью-Мексико в секретній лабораторії під назвою «Проект Y» вчені зі Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Німеччини і Канади об’єднали свої зусилля заради порятунку світу від «коричневої чуми». Мета благородна, чого не скажеш про результат. Адже завдяки мобілізації тисяч вчених у цілому світі, були створені ті дві атомні бомби, які згодом скинули на Хіросіму та Нагасакі.

Катастрофічні темпи поширення SARS CoV-2 та висока смертність від Covid-19  - і вчені знову заговорили про потребу об’єднати сили. Про те, що в межах національних кордонів проблему не вирішити говорять вже й політики. Утім фармацевтичні компанії об’єднуватись не поспішають. Приз, який отримає переможець, який першим випустить вакцину – мільярди, якщо не трильйони доларів. Наразі близько 35 компаній працюють над розробкою ліків, вакцини або «імунних коктейлів» проти коронавірусу SARS-CoV-2. Серед них ― китайські, європейські та американські компанії.

Де в цій системі координат знаходиться українська наука, які шанси в нас вижити у цій боротьбі, і чим закінчився скандал з «відпусткою» для групи вчених, яка працювала над вітчизняними тест-системами для діагностики ураження  SARS-CoV-2 – «День» говорив з директором Інституту біохімії Національної академії наук Сергієм Комісаренком, який 11 березня очолив робочу групу при НАН України з проблем (наслідків) поширення коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні.


— Пане Сергію, в якому режимі працює Національна академія наук, а головне – група вчених, яка працювала над коронавірусом SARS-CoV-2? Скандал вичерпаний?

— Ніякого скандалу й не було.

 Не буде новиною, якщо я скажу, що Національній академії наук доводиться працювати в режимі тотального недофінансування. Дефіцит суттєвий. Нам інколи не вистачає коштів навіть на першу статтю – заробітну плату. Підняття мінімальної заробітної плати для нас означає загострення проблеми браку фінансів.

Я директор експериментального інституту. Наша робота пов’язана з експериментами: на тваринах, на клітинних лініях, на клітинних структурах чи окремих молекулах. Ми використовуємо різні реагенти в своїй роботі, але практично не отримуємо на них коштів. 15 років наш Інститут не отримував нового устаткування. Як  можна розвивати науку, особливо сучасні «науки про життя» (Life sciences), яка демонструє фантастичний прогрес в світі, за таких умов? Медико-біологічні науки сьогодні розвиваються в усіх країнах шаленими темпами, і саме вони є основою для сучасної медицини.

Інститут молекулярної біології та генетики (ІМБГ), який займається діагностикумом і про який ви питаєте, знаходиться в такому ж стані як і інші інститути Національної академії наук.  Тому, у зв’язку з введенням карантину, майже всі співробітники, крім тих, які повинні залишатися постійно на місцях (які відповідають за харчування тварин, підтримання клітинних ліній) були відправлені на дистанційну роботу.

Керівництво Інституту молекулярної біології та генетики запропонувало окремим співробітникам піти в неоплачувану відпустку. Ніхто їх не виганяв. Це – практика, яка, на жаль, існує в Національній академії наук, як і, думаю,  в інших органах державної влади, які «харчуються» державним коштом. Деякі інститути Академії переводяться на скорочений робочий день чи на скорочений робочий тиждень в залежності від специфіки виконуваної роботи та від стану бюджету.

Але карантин ніяким чином не зачепив ту групу співробітників, які працюють на створенням діагностикумів. Ця група з 26 осіб знаходиться у звичайному робочому режимі в Інституті, звичайно, дотримуючись умов карантину, і працює.

— Тоді як і чому з’явився той пост у Фейсбук від вченої про те, що науковців відправляють у неоплачувані відпустки?

— Моя офіційна посада, за яку я отримую заробітну плату в Академії наук України, – академік-секретар НАНУ, відповідальний за медико-біологічні дослідження, тому що я очолюю відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології, куди входять вісім юридичних осіб – сім інститутів і одне Відділення. Одночасно я є директором одного з цих інститутів – Інституту біохімії. А Інститут молекулярної біології та генетики – це інший інститут, але я відповідаю за його діяльність як академік-секретар.

Я не знайомий з пані Півень. Але переконаний, що вона не працювала з коронавірусом SARS-CoV-2, тому що ніхто взагалі в Академії наук не працює з патогенними коронавірусами. Ми навіть не маємо права тримати у себе штами патогенних мікроорганізмів. Ми працюємо з вірусами та бактеріями, але лише з тими, які не є небезпечними патогенами.

Якщо пані, про яку ми говоримо, образилась, то вона могла поскаржитись в Академію наук. Натомість, вона вирішила написати пост у Фейсбук.

«У СВІТІ ДОСИТЬ БАГАТО СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЛАБОРАТОРІЙ ЧЕТВЕРТОГО - НАЙВИЩОГО РІВНЯ БІОБЕЗПЕКИ. В УКРАЇНІ НЕМАЄ ЖОДНОЇ. І НІКОЛИ НЕ БУЛО»

— Поясніть, що  означає – «ніхто в НАН України не працював з коронавірусом, бо навіть права на це у нас нема»? Як тоді ви виконували замовлення РНБО, зокрема, щодо розробки вітчизняних тест-систем?

— З вірусами та бактеріями, які є особливо небезпечними, мають працювати лише спеціалізовані лабораторії - відповідним чином побудовані, із спеціальною інфраструктурою (подача води, повітря, різних матеріалів і потім їх знешкодження), які мають відповідне устаткування, спеціально підготовлений персонал із знанням правил лабораторного біозахисту, відповідну ліцензію тощо. Це необхідно, щоб, по-перше, не заразились співробітники, які там працюють, і, по-друге, щоб мінімізувати усі можливі ризики витоку та поширення патогенів чи токсичних речовин.

Є чотири рівня біобезпеки. У Радянському союзі найбільш небезпечні патогени відносились до першої групи, а до четвертої – найменш небезпечні. Натомість у всьому світі навпаки: перша – умовно безпечні, і четверта – критично небезпечні. До четвертої групи належать абсолютно летальні інфекції, або ті, які мають надзвичайно високий рівень летальності. Такі як, наприклад, чума, холера, сибірська виразка, геморагічні лихоманки як Ебола, тощо.

У світі досить багато спеціалізованих лабораторій четвертого біобезпеки рівня. В Україні немає жодної. І ніколи не було.  З простої причини – вони дуже дорогі і у будівництві, і в утриманні. Держави, як правило, їх створювали або для створення біологічної зброї, або для боротьби з особливо небезпечними інфекціями.  В Україні на це коштів нема. Поза тим, понад 180 країн світу (і Україна) підписали Конвенцію про заборону біологічної зброї.

В Україні було дві установи МОЗ України, які мали право зберігати збудників особливо небезпечних інфекцій. Це відомий протичумний інститут імені Іллі Мєчнікова в Одесі (який зараз знаходиться в стані припинення!!!) і була протичумна станція в Криму. В Криму ми її втратили, переконаний, що тимчасово, разом з Центральною сан-епід-станцією Республіки Крим. Як не дивно, але колишнє керівництво МОЗ України все робило і майже довершило руйнування  протичумного інституту в Одесі!? Саме цей Інститут єдиним серед медичних установ України має третій рівень біобезпеки, налаштований за допомоги США. В цьому ж Інституті на базі лабораторії третього рівня біобезпеки проводилося навчання фахівців для роботи з особливо небезпечними патогенами.

— До якої групи вчені відносять коронавірус SARS-CoV-2?

— Цей поділ зараз є достатньо умовним, і він залежить не стільки від структури вірусу і до якої групи він належить, скільки від рівня його ефекту на заражений організм. Більше того, в різних організмах цей ефект (якщо він є) може бути різним. Коронавіруси складають досить чисельну групу вірусів, великого розміру (близько 100 нанометрів), геном яких - одноланцюгова РНК величиною біля 30 тисяч основ. Як правило їх відносять до другої групи патогенів. Вони викликають захворювання тварин і птиць. У людей більшість захворювань, викликаних малопатогенними коронавірусами, - це не небезпечні гострі респіраторні. Однак, відомі коронавіруси, які мають високу патогенність, і їх можна віднести до третьої групи. Ми їх знаємо щонайменше три. Перший, який виник в Китаї у 2002 році, викликав захворювання на SARS і поширився в в 2002-2004 роках в Китаї і деяких інших країнах. Та другий, так званий,  MERS, який був на Середньому сході у 2012 році, навколо Саудівської Аравії. SARS-Cov-2 – це їх рідний брат. Але перші два віруси, завдяки тому, що в них були мутації, що призвели до значного зменшення їхньої «агресивності», досить швидко були подолані. За наймолодшим «братом» потрібно ретельно спостерігати, передбачати і боротися з його поширенням. Він агресивніший за попередників щодо поширення, але менш летальний. І зміни (мутації) в його геномі поки не свідчать про те, що він «добрішає». Хоча, слід відзначити, що і агресивнішим він не стає.

ІМБГ, який зараз розробляє діагностикуми на коронавірус, не має права працювати з SARS-Cov-2 і не має культури цього вірусу.

Взагалі в Україні цього вірусу живого в культурі немає.

— Тоді як була зроблена тест-система?

— Діагностикум був зроблений завдяки тому, що китайські вчені відразу провели секвенування цього вірусу – дізналися послідовність нуклеотидів в його РНК -  і опублікували цю структуру в науковій літературі. Між іншим, Китай величезні кошти вклав і вкладає в розвиток своєї науки. Особливо в інформаційні технології і медико-біологічні науки. Вони зараз знаходяться на дуже високому рівні. Багато китайських вчених працюють в провідних лабораторіях по всьому світі на високих позиціях, але багато з кращих китайських вчених повертаються на батьківщину. Наприклад, найбільший в світі інститут з вивчення геному – Пекінський інститут геноміки. Зараз він переїхав до Шеньженю. Я є членом наглядової ради цього інституту. У 2007-му році, коли я там побував вперше, в інституті працювало 400 співробітників, зараз там працюють 7000 співробітників. В планах розширити штат до 10 000 співробітників.

Так от завдяки тому, що китайські вчені поділились результатами секвенування у відкритих джерелах, вчені з усього світу отримали оперативну можливість працювати над діагностикумами і вакцинами. Це відбувається за наступним алгоритмом: відому структуру вірусу порівнюють з структурами інших вірусів, і знаходять відмінності. SARS-Cov-2 порівнювали в першу чергу з його «братами» SARS і MERS. Відмінності і є маркерами вірусу. Існували системи діагностики SARS і MERS, а тепер вчені розробили діагностикуми, які реагують саме на відмінні частини геному SARS-Cov-2. Вчені вибирають декілька таких маркерних послідовностей (чим більше, тим краще, тим специфічній буде діагностикум) і створюють праймери, тобто хімічно синтезують олігонуклеотидні послідовності, що комплементарні відповідним послідовностям в РНК вірусу. вводять їх у відповідну конструкцію, на основі якої  створюється ПЛР-діагностикум (для полімеразної ланцюгової реакції). Метод ПЛР дозволяє високоспецифічно і високочутливо визначати єдині копії РНК і знаходити єдині віруси. Тому в ІМБГ не працювали з SARS-Cov-2, а працювали з інформацією про цей вірус. Подібним же чином вже 19 січня група європейських вчених, на основі інформації китайських колег, розписали протокол як потрібно створювати діагностикуми. 

— Тест-системи НАН України замовила РНБО?

— Так. В ІМБГ працювали над діагностикумами, про які ми говоримо, на замовлення Секретаріату РНБО.

— Яку суму було виділено НАН України на виконання цього замовлення?

—  Спочатку ніяких грошей ІМБГ виділено не було. Інститут створював перші діагностикуми на основі тих реагентів (а всі вони іноземного походження), які були в лабораторіях і які використовувалися у повсякденній науковій роботі. Було створено 600 тестів, переданих до Центру громадського здоров’я МОЗ України. Розрахована вартість одного тесту біля 10 доларів США.

— Повернемося до січня цього року. Вчені НАН України тоді вже розпочали роботу над діагностикумами. І вочевидь вже розуміли, з якою небезпекою зустрівся світ і що загрожує українцям. Чому не попередили уряд? Адже ми знаємо, що тодішній Міністр охорони здоров’я, міністр економіки та й сам глава КМУ запевняли українців, що епідемія в Китаї «нічим нам не загрожує». Така безпечність призвела до того, що ми зустріли біду, фактично, неготові.

— Ми повинні зрозуміти, що практично увесь світ і країни Європи орієнтувалися на те, що вірус буде себе поводити як його «рідні брати». Тобто він виникне, його якимось чином в Китаї загальмують, і він загине.

Проте, він не загинув, а з Китаю пішов по всьому світу.

Китайці продовжують надавати інформацію про поведінку цього вірусу, про перебіг захворювання. Вони показали повні схеми поширення цього вірусу за межі Китаю, що було дуже корисно.

Таким чином спалахи, які ми зараз бачимо в провідних країнах Європи, що мали найкращі системи медицини, наприклад, Італія, Франція, Великобританія, Іспанія, на мій погляд, є через те, що вони були неготові. Адже вважали, що вірус до Європи не потрапить, а якщо і потрапить, то – лише в поодиноких випадках, і вони зможуть його швидко локалізувати, людей вилікувати і на цьому все зупиниться. Однак так не сталося.

«МЕХАНІЗМИ ПОШИРЕННЯ ВІРУСУ, ПРОГНОЗИ, ПОВНІСТЮ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ЙОГО ПОВЕДІНКИ»

— В українських медіа зустрічається прогноз з посиланням на дані НАН Україна, що  COVID-19 можуть заразитися 22,2 мільйони українців. Проте, готуючись до інтерв’ю, я не знайшла жодного документу від НАН, який би містив такі дані, чи навіть інші - щодо перспективи розвитку COVID-19 в Україні. 11 березня Ви очолили робочу групу при НАН України з проблем (наслідків) поширення коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні,  володієте інформацією, поділіться цифрами і прогнозами?

— Ви не могли знайти цей документ про 22,2 мільйони, тому що його ніколи не було. Ніхто ні з керівництва НАНУ, ні з провідних фахівців таких заяв чи прогнозів не робив. Але ця інформація з’явилася в Інтернеті.

Можливо, вона з’явилася тому, що в одному з інтерв’ю, які ще відбувалися в лютому або на початку березня, мене запитали: «Як ви думаєте, скільки людей захворіє в світі?». Я сказав, що існують прогнози Імпіріел коледжу в Лондоні та одного шотландського університету, що провели розрахунки на аналізі поширення вірусу в КНР і повідомили, що поширення цього вірусу (ще до того, як виникла паніка і поширення вірусу в Європі) напевне буде носити характер пандемії і охопить 60-70% населення світу. Я про це сказав, бо це були опубліковані дані. Люди, які це почули, «перенесли» це на населення України. Так і з’явилось, очевидно, 22,2  мільйонів українців. Думаю і дуже сподіваюсь, що такого в Україні не буде

— Хто зараз працює над вивченням динаміки, перебігу, прогнозів масштабу катастрофи з COVID-19  в Україні? Є цифри?

— Звичайно, ми працюємо, але прогнози щодо України ми переважно робимо на основі даних, які існують в усьому світі. Доводиться переглядати величезну купу наукової літератури, але в першу чергу найбільш надійні видання. Тут і поширення вірусу, і діагностика, і лікування, і профілактика, зокрема створення вакцин, Щодо перебігу… по-перше, в Україну, на щастя, вірус потрапив пізніше, ніж до інших країн Європи, які отримали цей «подарунок» з Китаю, а китайці - від природи. Таке «запізнення» дало нам шанс краще підготуватися до наступу вірусу і передбачити його поведінку на основі даних розповсюдження вірусу в інших країнах, зокрема Європи.

Розумієте, на цей вірус «накинулися» відразу найкращі лабораторії в світі, які зараз працюють над вивченням молекулярної біології вірусу, його взаємодії з клітинами-мішенями. Це допомагає передбачити, які потрібно створювати нові специфічні ліки. Поза тим зараз проводиться масовий скринінг можливості використання вже існуючих ліків. ВООЗ оголосила проект «Солідарність» - об’єднання зусиль для пошуку ліків проти SARS-CoV-2. 

Взагалі механізми і масштаби поширення вірусу, прогнози повністю залежать від його поведінки. Якщо він знизить свою агресивність, як було з його «рідними братами», то, звичайно, і поширення його фактично зникне, а також зникне захворюваність людей… А якщо він буде зберігати ту ж саму агресивність чи збільшить її -  це буде взагалі катастрофічною загрозою перетворення його на щось особливо небезпечне.

Теоретично цей вірус не відноситься до особливо небезпечних. Чому? Бо летальність його не така висока. Особливо небезпечні мікроорганізми – це коли летальність біля 50-60%, як у пташиного грипу, Еболи, чи - майже 100%  як у чуми. У цього вірусу  різна летальність. Вона зараз коливається від 0,4 у Німеччині – до 9,6 в Італії. Ви уявляєте який діапазон? 24 рази. А чому це так? Це ж країни, які майже знаходяться поруч, майже на однакому рівні розвитку економіки, медицини і всього іншого.

Тут є різні причини. Перш за все, це німецький порядок і дисципліна. Якщо в німців карантин, то всі виконують умови карантину згідно існуючих рекомендацій. Багато чого буде залежати не лише від поведінки цього вірусу, але й від реакції країни. Німеччина проводить значно ширшу і ранню діагностику. Це щось нагадує на те, що було в Південній Кореї. Корейці провели масовий скринінг людей, у яких з’являлися хоч якісь найменші підозри на захворювання. І це дозволило їм провести відстеження всіх тих людей, які були і які могли би бути носіями вірусу, і тому поширення в країні було значно менше.

«ВСЮДИ ПОВИНЕН ПРАЦЮВАТИ ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД»

— Я правильно розумію, що чим раніше діагностуєш інфікування, тим більші шанси вилікувати людину?

— Абсолютно. Зараз рекомендація ВООЗ – діагностуйте, діагностуйте, діагностуйте.

— Чи справді дія високих температур на вірус є для нього летальною? І чи можна сподіватися, коли підніметься температура за вікном (настане літо) ми попрощаємося з вірусом?

— Чи боїться вірус високої температури? Так, звичайно, боїться, як всі  віруси і бактерії. Виняток – термофільні бактерії, які живуть при дуже високих температурах. Проте SARS-CoV-2 боїться тих температур, які недосяжні для  нас в побуті.

Звісно, коли вода кипить, то вірус не виживе. Але коли рекомендують приймати гарячі ванни, душі чи пити гарячі напої, то це не допоможе. Як і мало допоможе літо. Наприклад, Ебола була поширена в Африці, хоча там дуже тепло. Нещодавно були опубліковані дані, що, можливо, потепління призведе до певного покращення пандемічної ситуації. Але сподіватися на суттєве не доводиться. Єдине, на що можна сподіватися, то на ультрафіолет, інтенсивність якого влітку більша.

—  Пов’язки: носити чи ні? В інтернеті гуляють картинки, в яких показано, що вірус значно менший ніж дірки в плетеві матеріалу, з якого зроблена звичайна пов’язка? 

— Тут має бути повне розуміння ситуації з пов’язками. Всюди повинен панувати здоровий глузд. ВООЗ і Центр з контролю захворювань США – це найбільш потужні та спеціалізовані організації – не рекомендували носити пов’язки людям, у яких не має ознак захворювань. Проте обов’язково треба носити пов’язки тим людям, у яких починаються такі ознаки, а також людям, які контактують з хворими, або ж з великою кількістю осіб, наприклад, якщо ви йдете в магазинах, чи аптеку.

Якщо ви потрапляєте в громадський транспорт, то перебуваєте з іншими пасажирами на відстані, яка значно менша від тієї, яка рекомендується (1,5-2 м), тому тут теж потрібні пов’язки.

Але важливо ще правильно одягти пов’язку і зняти її. ВООЗ дає чіткі рекомендації про те, як їх потрібно одягати, знімати, викидати, щоб якщо на них є вірус, він жодним чином не призвів до зараження.

Звичайні марлеві пов’язки, які люди можуть зробити самі собі, не є перешкодою для проходження крізь них вірусу. Проте коли ви одягаєте пов’язку, то це є велика пересторога, що ви своїми руками не торкатиметеся обличчя. Крім того, для інфікованого, коли він  кашляє чи пчихає пов’язка стає перепоною для поширення мікрокрапель, у яких можуть бути частинки вірусу інфікованої людини. Тобто якщо немає інших пов’язок, і ви піклуєтеся про людей, я би все ж радив використовувати марлеві пов’язки.

Наприклад, я з дружиною живемо вдвох і не носимо пов’язок вдома. Якби хтось з нас був інфікований (дуже сподіваюся, що ні), то ми були б зобов’язані носити їх обоє: той, хто інфікований, і той, хто дбає про іншу людину.

Вкрай важливим є забезпечення особливих заходів безпеки у медичних працівників, які працюють з хворими на COVID-19 чи з можливими носіями інфекції.

«СТАН НАШОЇ НАУКИ ПОКИ ЩО НЕ ДОЗВОЛЯЮТЬ НАМ СТВОРЮВАТИ НОВІ ВАКЦИНИ»

— Скільки часу нас буде «штормити» цим вірусом? Політики – зокрема Президент Франції – вже заявили, що потрібно готуватись до «довгої боротьби», і що вакцини в цьому році не буде.  Що про це говорять науковці?

— Політики (я маю на увазі розумних) як правило озвучують те, що їм говорять експерти, а прогнози вчених, навіть найбільш досконалі, не завжди збуваються з різних причин. І головною причиною, як я вже казав, є непередбачуваність агресивної поведінки SARS-CoV-2.

Що ж до вакцин, зокрема проти SARS-CoV-2. Справді, навіть використання найсучасніших методів вивчення вірусів, імуногенності їх складових чи механізмів розмноження, застосування синтетичної біології не допоможуть мати вакцину на ринку раніше за один рік. У журналі «Science» з’явилася стаття, яка якраз присвячена вакцинам, про які ви питаєте, - «Чи не настав час створити «Мангеттенський проєкт» для COVID-19?». («Мангеттенський проєкт» — кодова назва програми розробки ядерної зброї у Сполучених Штатах Америки, здійснення якої почалося у вересні 1942 року. У проєкті брали участь вчені зі Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Німеччини і Канади, – ред.). Автор проводить аналогії з тим, коли щоб створити атомну бомбу, для стримання нацистської Німеччини зібралися найкращі вчені - фізики-теоретики, фізики-експериментатори, хіміки та багато інших з різних країн світу. І об’єднання найкращих вчених різних країн призвело до того, що був реалізований «Мангеттенський проєкт».

Я би дуже хотів, щоб наш уряд і керівництво нашої країни прислухалися до вчених, щоб вони створили такі спеціальні ради. От створена Координаційна рада з протидії поширення коронавірусу COVID-19 при РНБО, але до неї ввійшли міністри чи керівники інших відомств, які є представниками виконавчої влади. Проте, їхні рішення не можуть бути правильними, якщо вони не будуть користуватися думкою експертів. Тож біля них повинна бути спеціальна експертна рада. І керівництво країни має слухатися того, що радять їм вчені.

Як от у Великобританії: спочатку прем’єр-міністру Борису Джнсону радили, що не треба вводити жорсткі норми карантину. Чому? Аби зменшити напругу, а також для створення колективного імунітету. Проте, згодом коледж Бейлліол переглянув свої прогнози і у Великобританії також були введенні дуже жорсткі норми

Автор статті пише, що зараз розробляються 44 зразки вакцини, і пропонує об’єднати зусилля вчених, як було при розробці атомної бомбі, щоб створити її якомога швидше, і якомога ефективнішу та безпечнішу. 

Чому це важливо? Тому що різні компанії мають різні підходи. Першою може з’явитися, наприклад,  та вакцина, яку зробили найбільш недбало чи вона найменш ефективна, чи найбільш шкідлива й токсична. А вона може бути комерціалізованою першою. Натомість краща вакцина може з’явитися через місяць, але людство вже користуватиметься тою, що пішла першою.

 Тож варто об’єднати всі наші знання, проводити дослідження не послідовно одне за одним, а паралельно, щоб зробити вакцину якомога швидше та краще.

Це мудрий підхід, відповідальний. Однак з точки зору бізнесу й комерціалізації він непривабливий. Великі фармацевтичні компанії працюють з найкращими лабораторіями, щоб якомога швидше зробити таку вакцину, і добре заробити на ній.  Та SARS-CoV-2 може  примусити  їх об’єднати зусилля.

Чи можливо швидко створити сучасну і ефективну вакцину проти SARS-CoV-2 в Україні? Будемо правдивими і реалістами. На жаль …ні. Чому? Тому що у нас зараз немає для цього багатьох умов.

Я з високою повагою ставлюся до вашої газети. Ба більше, ви досить велику увагу приділяєте науці та освіті, що є вкрай важливо. Я думаю, що ви створюєте громадську думку про важливість науки і важливість її підтримання.

Я би звернув увагу на те, що ми є свідками просто безпрецедентного величезного успіху біологічних наук – наук про життя, які створюють основу для сучасної медицини і багатьох галузей економіки. В нашій країні науці, зокрема медико-біологічним наукам, приділяється вкрай мало уваги. І це ще добре, що ми змогли зробити діагностику. Це ще дуже добре, що у нас є вчені, які розуміють, які наукові досягнення є в світі і як їх можна використовувати на благо країни. Якщо у нас і далі буде така увага до науки як зараз, то скоро ми не тільки не зможемо створювати нові знання, ми просто не будемо виступати експертами, і не будемо розуміти сучасну науку, яка існує в інших країнах, не матимемо здатності використовувати надбання світової науки. Мені б дуже не хотілося, щоб так було.

У нас дуже талановиті люди, дуже здібна молодь. Ми з нею працюємо, ми її виховуємо. Вони захищають кандидатські дисертації, а потім, з огляду на престиж науки, на зарплати і на забезпечення розвитку галузі в Україні, замість того, щоб реалізувати себе в науці, молодь починає шукати інших шляхів. Найкращий для них шлях, як вони вважають, це є можливість їхати закордон і працювати в найкращих лабораторіях, в кого не виходить - йдуть в бізнес, де вони зможуть заробити гроші.

Будемо відверті, ми створюємо лікарські препарати чи діагностики, як правило, коли займаємося фундаментальною наукою, тому що це наше головне завдання. Але коли бачимо, що з результатів наших досліджень можна зробити щось важливе і корисне, то, звичайно, намагаємося приєднати «прикладну» науку. Це – так би мовити «побічне відкриття». Те, про що ви питаєте, - це працювати за завданням. От виникла така проблема як коронавірус, і найкращі лабораторії світу покинули тематику, якою вони займалися, і перейшли на те, про що ми говоримо.

«Я БИ ДУЖЕ ХОТІВ, ЩОБ НАШ УРЯД І КЕРІВНИЦТВО НАШОЇ КРАЇНИ ПРИСЛУХАЛИСЯ ДО ВЧЕНИХ»

— 15 квітня мали відбутися вибори нового президента НАНУ. Ви серед претендентів на посаду. Як зараз проходить «агітаційна кампанія» в час карантину. І взагалі чи будуть вибори у запланований час ?

— 12 лютого була постанова Президії НАНУ про те, що 15 квітня мають бути вибори нового президента. З 13 по 17 квітня мали би бути загальні збори академії і загальні збори відділень академії. 14 квітня мав би відбутися звіт президента і президії на загальних зборах, 15 квітня – вибори президента, а 17 квітня - членів президії та віце-президентів.

Термін подачі документів на можливість претендування на посаду президента НАНУ закінчився 12 березня включно. Як потім стало відомо, подало 5 кандидатів. Серед них – академіки НАН України Владислав Гончарук, Богдан Данилишин, Анатолій Загородній, Володимир Семиноженко, Сергій Комісаренко. Борис Євгенович Патон свою кандидатуру не висував.

Проте, 25 березня відбулося дистанційне засідання Президії НАНУ. Дистанційне, щоб не збиратися, як того вимагає карантин.  Відповідно до умов карантину було прийнято рішення відтермінувати проведення загальних зборів НАНУ на поки невідомий термін (напевне, після закінчення карантину).  

Щодо моєї «агітаційної кампанії», то поки повний нуль, так як я весь час з ранку до ночі – у проблемах, пов’язаних з коронавірусом.

— Який рівень заробітних плат?

— У НАНУ є такі градації наукових співробітників – це провідний інженер, молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник і головний науковий співробітник. Посадовий оклад наукового співробітника минулого року був близько 6800 грн. Кожен рік заробітна плата трохи піднімається. Не тому, що краще фінансується наука, а тому що в країні піднімається мінімальна зарплата. На жаль, в бюджетах інститутів зростання мінімальної зарплати часто не компенсується, і тому доводиться компенсувати таку різницю за рахунок зменшення штатів, чи скороченням робочого дня чи робочого тижня (про що ми говорили вище). Але вчені (скажімо - справжні вчені) працюють не за формальним робочим часом, а стільки потрібно для їхньої науки, часом - і ночами, і у вихідні дні. Скоро буде відбуватися перегляд бюджету нашої країн для створення резервного фонду для боротьби з коронавірусом. Я дуже сподіваюся, що він не торкнеться бюджету НАНУ. Однак, у членів парламенту є свої пріоритети, є політика. Деякі члени парламенту в бізнесі, і вони дбають за нього…

Не всі розуміють, що наука завжди була вкрай селективним середовищем. Вчені в НАНУ – це, як правило колишні кращі учні в школах і переможці шкільних конкурсів, потім кращі студенти, які закінчували вищі навчальні заклади з відзнакою, перемагали у конкурсах в аспірантуру щоб займатися наукою, робили свої кандидатські дисертації там чи поза аспірантурою. Потім кращі намагалися зробити докторські дисертації і ставали докторами наук - провідними вченими. Зрозуміло, що я кажу про справжніх вчених, не тих, хто купував чи «виготовляв» дисертації.

Доктори наук потім конкурували для того, щоб бути обраними членами-кореспондентами академії наук, чи ще вище – академіками. Саме вони були лідерами у певній ділянці науки, створювали наукові школи. За це академіки та члени-кореспонденти мали і зараз мають те, що ми називаємо доплати за наукове звання члена академії або ж академічна стипендія. У Росії така стипендія складає 100 тисяч рублів – це приблизно 1500 доларів США. У нас стипендія академіка –5112 гривень, член-кореспондента – вдвічі менша (це – біля 100 доларів). Хтось каже, що ці стипендії треба зняти, але я не думаю, що це врятує бюджет країни за рахунок людей, які віддали все своє життя науковій діяльності. Звичайно, добрі і видатні вчені бувають не тільки серед членів Академії чи серед співробітників Академії, але саме Академія, як найвища наукова установа країни, є їхнім найбільшим зібранням.

Крім недостатнього фінансування, у нас є ще один біль – відсутність середнього покоління. Фактично, за ці роки ми майже повністю позбулися середнього покоління – те, яке найбільш плідне в науці, ті, які потім повинні були б ставати членами академії. Тепер їм би мало бути 40-50 років, а раніше вони їхали з нашої країни чи покинули науку, коли їм було 25-35 років.

Зараз в Україні молоді вчені займаються наукою під керівництвом людей досить похилого віку. Як керівник нашого Інституту я намагаюся утримувати пенсіонерів - звичайно, розумних і досвідчених. Чому? Бо зараз вони працюють з талановитою молоддю. Саме вони зараз готують і працюють з аспірантами. Звичайно, є і середнє покоління, але їх є дуже-дуже мало.

В бюджеті нашого інституту ми маємо додатково понад 30%  коштів, які нам надходять не від держави. 30% додаткових коштів – це роялті від створення ліків, чи надходження з інших джерел. Наприклад, у нас є створений академіком М.Гулим препарат Медихронал, який випускається фармоб’єднанням «Дарниця» і приносить Інституту близько 1,5 млн грн на рік. У нас є багато і інших нових і важливих ліків та діагностикумів. Наприклад – проти туберкульозу, дифтерії, загрози тромбоутворення. Є вкрай ефективні кровоспинні засоби. Але вони залишаються на полицях без впровадження, тому що  у державі відсутня правильна інноваційна політика. Інститут міг би заробляти за рахунок комерціалізації своїх розробок значно більше і, можливо, навіть повністю перейти на власний бюджет.

Майже всі реактиви і устаткування ми купуємо закордоном, бо в Україні відсутня промисловість по випуску реагентів і наукового устаткування. На це ми витрачаємо так звані позабюджетні кошти, тому що 15 років ми не отримуємо  грошей на устаткування. А як може працювати експериментальний інститут без устаткування?!. Ці кошти ми використовуємо також для того, щоб доплачувати молодим вченим. Практично всі молоді вчені в нашому інституті отримують півтора окладу, а також премії, якщо вистачає коштів, щоб хоч якось затримати наукову молодь в інституті.

Тепер бюджет НАНУ складає приблизно 200 мільйонів доларів, а в Академії працює близько 30 тисяч осіб,  15 тисяч науковців, 170 наукових установ! Для порівняння – це бюджет дуже невеликого інституту в США.

Наприклад, інститут, який зараз активно працює над подоланням коронавірусу (керівник Інституту алергології та інфекційних захворювань у США Ентоні Фаучі, уповноважений вчений Трампа), має бюджет понад 20 мільярдів доларів. Щоправда, з цих мільярдів велику частину вони видають у вигляді грантів іншим інститутам. До речі, Ентоні Фаучі недавно сказав таку фразу: «Я намагався відірвати від нього (Трампа, – ред.) мікрофон, але мені не вдалося». Тобто він намагався забрати мікрофон у Трампа, щоб той не ніс дурниць про коронавірус.

Я би також дуже хотів, щоб наш уряд і керівництво нашої країни прислухалися до вчених, щоб вони створили спеціальні експертні чи дорадчі ради. От при Президенті України створена Координаційна рада  з протидії поширенню коронавірусу COVID-19, але до неї ввійшли міністри чи керівники інших відомств, які є представниками виконавчої влади. Проте ці люди не є носіями знань про всі аспекти поширення і дії вірусу. Тому їхні рішення не можуть бути правильними, якщо вони не будуть користуватися думкою експертів. Тож біля них повинна бути спеціальна експертно-дорадча рада. І керівництво країни має слухатися до того, що радять їм вчені.

Як от у Великобританії: спочатку прем’єр-міністру Борису Джонсону радили, що не треба вводити жорсткі норми карантину. Чому? Аби зменшити соціальну напругу, напругу на економіку, а також для створення колективного імунітету. Проте, згодом Імпіріал коледж в Лондоні переглянув свої прогнози, і у Великобританії також були введенні дуже жорсткі норми карантину.

— Хто у нас уповноважений вчений біля Президента України? Є такий?

— Я такого не знаю.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ