Європейський «синхрон»

Дев’ять українських енергоблоків, не включаючи Бурштинської ТЕС, яка в режимі енергоострова не перший рік постачає електроенергію до Євросоюзу, вже відповідають вимогам ЄС із регулювання частоти потужності і також могли б експортувати туди свою продукцію. Про це заявив на конференції, присвяченій інтеграції енергосистем України і Європи, начальник служби євроінтеграції держпідприємства НЕК «Укренерго» Вячесла Салімон. Щоправда, пересічний обиватель рух України до Європи помічає далеко не завжди. Але насправді цей процес, принаймні у сфері енергетики, хоч і важко, не без гальмування, але все-таки триває.

НОВИЙ ВЕКТОР

До недавнього часу Україна йшла здебільшого в бік Росії. Сьогодні вектор руху змінився. За словами Салімона, в перспективі це дозволить підвищити експортний потенціал країни, забезпечить нашій енергосистемі краще використання наявних енергетичних потужностей, можливість ефективніше використовувати первинні енергоресурси, підвищити надійність роботи енергосистеми і якість електроенергії. Але синхронна паралельна робота з континентальною європейською системою ENTSO-E, зазначає фахівець, буде можливою лише після виконання комплексу організаційних і технічних заходів із приведення української системи у відповідність до європейських вимог.

Нагадаємо, що меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці у сфері енергетики між Україною і Євросоюзом було підписано майже десять років тому — 1 грудня 2005 року. У ньому сторони зобов’язалися докласти максимум зусиль для об’єднання європейської й української енергосистем. 2006 року румунський системний оператор став ініціатором подачі заявки керівним органам Асоціації європейських системних операторів про приєднання української енергосистеми до європейської. Разом з Україною виявила бажання приєднатися до європейської системної зони і Молдова. 2008 року було затверджено технічне завдання приєднання до цієї зони України і Молдови. Цього року буде закінчено дослідницьку частину цього проекту.

У результаті, впевнений Салімон, буде підготовлено детальну угоду, що включає всі технічні і юридичні аспекти, реалізація яких необхідна для синхронізації. В Україні паралельно триває процес модернізації, реконструкції і поліпшення технічного стану електростанцій і мереж України, приведення у відповідність із європейськими системами українського законодавчого і нормативного поля. Торік програму інтеграції української енергетики з європейською було затверджено відповідним наказом Міненерговугілля.

«Зсув енергетичних піків від країни до країни дозволить нам краще використовувати енергетичні потужності різних регіонів», — зазначає Салімон. Він також говорить про так званий каталог вимог, у якому будуть перераховані заходи, реалізація яких дозволить українській енергетиці перейти на синхронну роботу з європейською системою. «Ці вимоги до України не перевищують вимог до інших учасників, які вже працюють у синхронізованій системі», — говорить Салімон. Він також передбачає, що в каталозі має бути зазначено якийсь «відкладальний» термін. Коли приєднувалися Болгарія і Румунія, то вони вже працювали паралельно, але все ще виконували закладені в каталозі вимоги. «Каталог покаже нам, у якій точці наших досягнень ми зможемо перейти на синхронну паралельну роботу», — пояснює начальник служби євроінтеграції.

МОДЕЛЬ ЯКОСТІ

«Інтеграція енергосистем стане технологічним фундаментом, який дозволить побудувати спільний енергетичний ринок, — говорить член НКРЕКП Володимир Євдокимов, — і це стимулюватиме нас до гармонізації його внутрішніх правил. І стане реальним джерелом для лібералізації ринку в Україні», — додає енергетик. Він зазначає, що ті додаткові кошти, які з’являться в українській енергосистемі в результаті рішень про підвищення тарифів, прийнятих нещодавно Нацкомісією, використовувались на заходи, що гарантують серйозний ефект і в плані залучення інвестицій в інфраструктуру, і для освоєння правил та регламентів, що працюють у Європі, і для реалізації в Україні нової моделі енергоринку.

Але що дасть синхронна паралельна робота з європейською системою громадянам України? Перш за все — це поліпшення якості енергопостачання. На конференції, зокрема, прозвучало, що зараз в Україні стандартна якість електропостачання в середньому по регіонах становить 260 хвилин без світла на одного споживача, тоді як у деяких регіонах вона доходить до 860 хвилин. Із приходом у Європу цільові показники для нашої системи становитимуть 40 і 70 хвилин для міста і села відповідно. «Якщо ми увійдемо в європейську систему, — зазначав далі із залу, не називаючись, учасник конференції, — ми будемо просто вимушені впроваджувати нову модель регулювання, а якщо туди не підемо, то все залишиться як є. Ми зараз працюємо синхронно з Росією, і всі бачать, що відбувається».

Про переваги, які отримають українські громадяни в результаті об’єднання енергосистем і в результаті імплементації третього енергопакету, розповідав експерт з енергореформи Андрій Колиця. «Перша його (третього енергопакету) — це безпека постачань електроенергії споживачам — тим елементам системи, які за все платять, — продовжує експерт. — Якщо ми звикли, що в радянській системі першим і головним було те, як працює енергосистема і надійність постачань, то у європейській системі кожна дія щось вартує. Якщо відключається лінія, якщо відключається споживач — це можливо, але за це треба заплатити таку-то суму. Якщо у нас системний оператор, якому всі ми, енергетики, підкоряємося, то в європейських країнах оператор        — це сервіс, що забезпечує доставку електроенергії до споживача».

«Як споживач я в Європі маю права і можу їх відстоювати, — впевнено заявляє Колиця. — Я головний, тому маю комерційні права: можу порвати контракт із постачальником, право на компенсацію, якщо рівень послуг не задовольняє моїх вимог. Я можу купити електроенергію за зрозумілою мені ціною і в тому об’ємі, який мені потрібен. Це базові цінності, на яких будується енергетична політика Європи». «На кінець минулого року практично 70% електроенергії, споживаної у Європі, продавалось і купувалося на Спільному ринку. І споживача не хвилює, де саме (у якій країні) він купує електроенергію,        — зазначає експерт. — Його хвилює, щоб вона була надійної якості і підходила за ціною. Єврокомісія щороку фіксує такий показник, як відсоток переходів споживачів від постачальника до постачальника. У Чехії, наприклад, це 5%. Питання в тому, що в Європі оптовий ринок чітко відокремлений від роздрібного. Як там звичайний споживач вибирає контракт. Він заглядає у свою поштову скриньку і знаходить там пропозиції від конкуруючих постачальників. Студенти отримують від них один тариф або програмне забезпечення в подарунок, пенсіонери — інший, плюс якусь страховку. Гра триває за рахунок сервісних послуг, і за рахунок цього можна вигравати в конкуренції».

БРУДНУ ЕНЕРГІЮ ЄВРОПА НЕ ВІЗЬМЕ

Усе це дуже принадно. Але чи реально й українському споживачеві, який отримав днями підвищення тарифів на електроенергію до рівня, як кажуть, мало не здасться, скористатися європейською якістю? Адже брудна енергетика Європі, як відомо, абсолютно не потрібна. У зв’язку з цим завідувач лабораторії екологічних проблем енергетики Інституту вугільних енерготехнологій Ігор Вольчин зазначає, що за рівнем забруднення середовища енергетики вже обігнали металургів, які значно скоротили виробництво. «За всіма трьома основними речовинами-забруднювачами (СО2, пил і NOx) ми (енергетики) повинні скоротити наші викиди приблизно від 50 до 10 разів (у 50 разів з пилу, в 40 — із діоксиду сірки і в 10  разів — з оксиду азоту), — говорить він. — Але кардинальний шлях лише один — нове будівництво сучасних підприємств. Це дозволило б мати і високі техніко-економічні показники і низькі викиди».

«Усім зрозуміло, що за такий короткий термін (до 1 січня 2017 року залишається трохи більше 2,5 року) ми не встигнемо вийти на такі показники, — зазначає еколог. — Оскільки на це потрібні дуже великі кошти. Але така ситуація була і в країнах Східної Європи, коли вони приєдналися до Євросоюзу. І нам тепер теж запропоновано Національний план скорочення викидів, щоб ми поступово, але неухильно рухалися в напрямі європейської директиви 2010/75/UA. Наш план відрізняється від неї і від планів інших країн ЄС, — розповідає Вольчин. Ми в ньому йдемо на виконання більш жорсткої директиви, але при цьому просимо подовжити час для цього. Якщо всі країни ЄС прагнутимуть виконати директиву до 2023 року, то ми вже отримали дозвіл працювати над цим питанням до 2033 року». «І такий план реальний», — наголошує експерт.