Закрити «школу» брехні

Нещодавно мені довелося брати участь у зустрічі голови Державної податкової адміністрації Олександра Киреєва з представниками українського й іноземного бізнесу, організованій Американською торговою палатою в Україні. Обговорювалися методологія та практика адміністрування і відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) для компаній аграрного, телекомунікаційного і рекламного секторів ринку.

Зауважу, що вдосконалення законодавства в частині справляння податку на додану вартість згідно з концепцією, поданою Мінфіном на розгляд уряду, має здійснюватись відповідно до певних і, на перший погляд, зовсім не поганих принципів. Визначення податкових зобов’язань здійснюватиметься за принципом «країни призначення», що передбачає оподаткування товарів, призначених для внутрішнього споживання, включаючи імпортовані в Україну, за винятком товарів, що поставляються на експорт. Підлягають оподаткуванню послуги, що надаються на території України будь-яким юридичним чи фізичним особам. Визначення податкових зобов’язань з операцій продажу товарів чи послуг здійснюється за принципом «першої події» та з застосуванням «методу податкового кредиту». Право на отримання такого кредиту виникає лише на підставі подання податкової накладної на придбані товари (послуги), підтвердженого подачею до податкових органів реєстру податкових накладних в електронному вигляді. При здійсненні продажу на внутрішньому ринку не допускається застосування нульової ставки податку. Відшкодування ПДВ з бюджету протягом бюджетного року допускається лише для платників податку, які здійснюють систематичні поставки товарів на експорт, проводять діяльність у сферах, пов’язаних із сезонними закупками товарів, витрати на які не покриваються надходженнями від їх продажу у звітних періодах; мають значні інвестиційні витрати. При здійсненні інших господарських операцій, які призвели у звітному періоді до від’ємного значення, ПДВ відшкодовується з бюджету, якщо впродовж наступних шести місячних звітних періодів ці суми не погашені податковими зобов’язаннями. Ставка податку має бути єдина та оптимальна за розміром. Передбачається поетапне зниження ставки ПДВ до розміру 18% (нині вона становить 20%).

Після обговорення мені вдалося поставити п. Киреєву декілька запитань. У першому йшлося про проект Концепції реформування податкової системи України, нещодавно презентований урядом. Киреєв нагадав основні риси концепції, назвав її прагматичною і вказав, що вона дозволить створити ефективну податкову систему, на відміну від іншої концепції, розробленої робочою групою Володимира Ланового.

Аргументуючи друге запитання, я відзначив, що надмірні податкові вимоги змушують підприємців, які хотіли б працювати чесно, йти в тінь. Відносно ПДВ один з факторів тінізації — існуючий і запропонований в новому проекті концепції «принцип першої події», пов’язаний з «методом податкового кредиту». Багато підприємців за таких умов не зможуть сплачувати ПДВ і будуть змушені піти в тінь. Чому уряд не хоче приймати принцип виникнення податкового зобов’язання за ПДВ після закінчення економічної операції?

Відповідаючи на це запитання, Киреєв відзначив, що половина підприємців згодна зі мною, тоді як інші пропонують залишити так, як пропонує податкова і згідно iз підходом, який застосовується у країнах Європи.

Відповідаючи на перше моє запитання Киреєв відзначив, що зменшувати ставку ПДВ до 10–12% (пропозиція групи Ланового) абсолютно нереально. Тоді я був змушений поставити ще одне запитання. Чому не можна піти на зменшення ставки ПДВ до 10–12%, хоча це зробить економічно недоцільними більшість схем ухиляння від оподаткування («обналічка», «сіра» контрабанда, кримінальне повернення ПДВ тощо) і водночас дасть не гірше, ніж нині наповнення бюджету за рахунок збільшення бази оподаткування? Податківець пояснив коротко: таке ставлення викликане тим, що при ставці ПДВ 10 — 12% бюджет не наповнити.

До яких висновків можна прийти, аналізуючи ці запитання та відповіді? На мою думку, марно сподіватись, що голова податкової служби буде вітати пропозиції, завдяки яких можна зменшити податкове навантаження. Добиватися таких змін — справа бізнесменів (а також політиків, які їх підтримують), якщо вони хочуть жити чесно. (Одна проста жінка, що торгує на базарі й засуджує поведінку наших депутатів у парламенті, сказала мені: «У нас на селі сусіди також іноді сваряться. І, буває, спересердя хочеться у суперечці сказати щось дуже прикре. Та хіба ж можна, адже поряд наші діти?»). Треба б про них подумати і усім нам. Саме це і поставила собі за мету громадська організація, яку я очолюю. Ми хочемо зробити країну і суспільство кращими якнайшвидше. Вже майже рік ми разом з представниками інших громадських об’єднань працюємо над проектом концепції реформування України і її податкової системи (http://www.uspishnaukraina.com.ua/images/proj_ref.pdf). І пишаємось тим, що багато положень нашого проекту вже включено до інших проектів концепцій реформування податкової системи України. У ментальній сфері ми допомагаємо виховувати громадян таким чином, щоб подолати такі вади суспільства, як заздрість, жадібність, нечесність (хто сумнівається в наявності усього цього, подивіться навкруги. У нас зраджують і в бізнесі, і в політиці…). При цьому одним з найефективніших інструментів виховання громадян ми вважаємо податкову систему. Наші (й інші) дослідження показали, що надмірні податкові вимоги в Україні є одним з основних факторів тінізації економіки й корумпованості влади, а існуюча податкова система в цілому є дуже ефективною «школою» брехні. Результати навчання в цій та інших подібних «школах» усі бачать (увімкніть телевізор). Однак зрозуміло, що завдання реформувати цю негативну «школу» — не для ДПАУ. Цим мали б займатися політики, які хочуть зробити нашу країну квітучою, а також інші небайдужі громадяни.

Після описаного засідання довелося обмінятися враженнями з кількома бізнесменами і фахівцями податкової. Дивно, але майже ніхто з них не розуміє, чому «податковими» справами мусить займатися громадська організація. Я особисто також не раз над цим замислювався. І приходив до висновку: політики і влада не готові боротися за встановлення податкової системи, що дозволить чесно заробляти. Наприклад, проект концепції реформування податкової системи, створений групою Ланового, виходить з презумпції невинності платників податків і прагне надати можливість чесно працювати тим, хто цього бажає (водночас, звичайно, не забуваючи про необхідні важелі примусу — нові податки на нерухомість і активи тощо). Чому ж уряд схвалив інший проект? Це для нас загадка...

Ключ до неї, мабуть, полягає в тому, що представникам малого і середнього бізнесу недоцільно і небезпечно зв’язуватися з політиками. Якби в країні була нормальна податкова система, справедливе законодавче поле і чесні суди, то справи підприємців мали б іти добре при будь-якій владі. Про це значною мірою свідчить той факт, що нині, практично за відсутності уряду і влади взагалі, економіка розвивається, і не так уже й погано. Але кожний розуміє, що довго так жити не можна. Країні, її економіці потрібні реформи, зокрема й у податковій сфері. Але запровадити їх можна лише тоді, коли ми створимо навколо цієї проблеми відповідну громадську думку і переконаємо громадян бути по-справжньому самодостатніми, сміливіше брати на себе відповідальність за себе і своїх близьких. Та питання ще й у тому, чи хочуть громадяни України жити і заробляти чесно? Я впевнений, що переважна більшість з них налаштована саме на це, хоча диспозиція нашого життя нерідко змушує їх збиватися з нормального шляху і вдаватися до хабарів, кумівства й інших вчинків проти сумління. І при цому мало хто замислюється над тим, що насправді жити чесно набагато вигідніше... Візьмiмо хоча б конкурентоспроможність будь-якого підприємства та навіть i усієї нашої країни. Чому б нам усім не попрацювати у цих напрямках?