Суспільство, яке рівність ставить вище свободи, не отримає ні того, ні іншого.
Мілтон Фрідман, американський економіст, лауреат Нобелівської премії

Читання як стратегія

Директор Українського інституту книги Тетяна ТЕРЕН: «Маємо працювати не лише з великими культурними центрами, а й передовсім із містами, куди письменники раніше не доїжджали»
2 серпня, 2017 - 17:37
«З ЧОГО ПОЧАТИ?» — З БІБЛІОТЕКИ «ДНЯ»! / ФОТО СЕРГІЯ КОВАЛЬЧУКА

Український інститут книги нарешті отримав свого першого директора, точніше, директорку — Тетяну Терен. Її було обрано комісією на підставі конкурсного відбору. Терен замінила виконувача обов’язків директора Ростислава Семківа. Журналістка, культурна менеджерка та авторка літературних програм і кількох журналістських книжкових проектів, зокрема проекту «RECвізити. Антологія письменницьких голосів», вона перебувала на новій посаді менше тижня, коли зустрілася з нами поговорити. А розмовляли ми про першочергові завдання Інституту книги, його стратегію розвитку, бюджет та команду.

«ВАЖЛИВО НАЛАГОДИТИ КОМУНІКАЦІЮ МІЖ УСІМА УЧАСНИКАМИ КНИЖКОВОГО СЕРЕДОВИЩА»

— Як ви оцінюєте потенціал української книжкової індустрії з нової позиції, з погляду директорки Українського інституту книги?

— Книжковий ринок в Україні активно розвивається. Це доводять і зростання кількості та якості новинок, і заповнення раніше порожніх жанрових ніш, і черги на головних книжкових фестивалях. Наші письменники й ілюстратори здобувають престижні премії й перемагають в авторитетних конкурсах, а видавці продають права на свої книжки в інші країни. Тобто, попри непрості економічні умови, ми спостерігаємо відродження ринку, чому, безперечно, посприяло й зростання попиту на український культурний продукт з боку вітчизняних читачів після Майдану.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Дивлячись же на цей процес і нової позиції, я бачу дуже багато напрямків, з якими нам потрібно працювати, щоб ринок і надалі повноцінно розвивався. На мій погляд, сьогодні особливо важливо налагодити комунікацію між усіма учасниками книжкового середовища, і саме цю функцію має взяти на себе Інститут книги. Насправді, нині майже в усіх сферах ми спостерігаємо брак комунікації, невміння дискутувати й виробляти спільні стратегії, розуміння того, як і куди ми рухаємося. Ось чому під час конкурсу на посаду директора я пообіцяла, що розпочну свою роботу з розширених зустрічей з усіма учасниками ринку, щоб почути їхні очікування і виробити спільне бачення того, яку роль має відігравати Інститут книги в нашому книжковому середовищі.

Які проблеми ви хотіли б вирішити першочергово?

— Цей рік буде часом розбудови Інституту книги, і це дуже важливо розуміти. За найближчі п’ять років новій команді потрібно буде розбудувати структуру Інституту і зробити всі ті кроки, які дозволять йому надалі повноцінно функціонувати.

Крім того, що сьогодні слід виробити стратегію розвитку й план роботи, нині переді мною стоять завдання насамперед організаційні, оскільки в Інституту ще немає свого приміщення і команди, вона тільки починає формуватися. У найближчі місяці потрібно обговорити з громадськістю й затвердити нове положення про державну програму «Українська книга» і вже цього року почати втілювати проект «Цифрова бібліотека». Також сподіваюся, що до кінця року ми запустимо сайт Інституту й розпочнемо перші заходи з промоції читання.

«КОШТИ — НЕ ЛИШЕ БЮДЖЕТНІ»

— Як ви бачите економічну стратегію Інституту, який у нього бюджет, у якому вигляді він переходить у ваше керівництво, і що можна зробити прямо зараз?

— Цього року на діяльність Українського інституту книги з державного бюджету надано 80 млн гривень. Їхня левова частка — 50     млн грн — мала бути спрямована на програму «Українська книга», яку раніше реалізовував Державний комітет телебачення і радіомовлення. Але, оскільки до кінця року залишилося дуже мало часу, щоби реформувати і втілити в життя програму, ці кошти Міністерство культури спрямувало на закупівлю книжок для бібліотек.

Ще 20 млн грн надано на запуск проекту «Цифрова бібліотека», решта — на розбудову Інституту: оренду й облаштування приміщення та зарплати працівників, які поки що дуже низькі.

Про бюджет на наступні роки говорити зарано, оскільки він ще тільки формується. Але вже зараз важливо думати й шукати шляхи, як знайти на проекти Інституту книги не лише бюджетні кошти.

Зараз у Європі відбувається перехід від культури із соціальною складовою до культури, яка може на себе заробляти, до креативних індустрій. У законі «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні», де йдеться про Інститут книги, згадано, що фінансувати його буде держава, але також передбачається, що він сам може заробляти кошти.

— Український інститут книги є неприбутковою організацією й фінансується з державного бюджету і спеціального фонду, який ми зможемо наповнювати насамперед за рахунок грантових і спонсорських коштів. Тож я сподіваюся, що в команді Інституту обов’язково з’явиться спеціаліст із фандрейзингу.

Книжкове середовище очікує, що Інститут книги сприятиме появі в Україні нових премій, стипендій, резиденцій, конкурсів і грантових програм. І все це ми будемо поступово робити. Потрібно тільки розуміти, що на сьогодні ми не можемо закладати на це кошти в державному бюджеті, оскільки для цього немає відповідних кодів. І тому нам дуже важливо буде найближчим часом розробити механізми для реалізації всіх тих проектів, яких сьогодні потребує ринок.

«ПОВИННІ З’ЯВИТИСЯ НОВІ ЛІТЕРАТУРНІ МЕДІА»

— Які проекти ви хотіли би реалізувати в Інституті?

— Крім двох державних програм, які потребують реформування, обговорення і вироблення нових положень, є ті напрямки, які ми обов’язково маємо розвивати.

Один із найважливіших — міжнародний. Насамперед нам потрібно налагодити співпрацю з подібними іноземними книжковими установами й закордонними культурними інститутами, які діють в Україні. Наступного року Український інститут книги відповідатиме за проведення Франкфуртського книжкового ярмарку, а надалі, сподіваюся, кількість таких закордонних майданчиків, на яких ми будемо представляти наші книжки й авторів, з кожним роком зростатиме. Зокрема, крім Франкфурта, хочеться, щоби Україна була щороку представлена на ярмарку дитячої книги в Болоньї.

Ще один напрямок — перекладацький. І тут насамперед мені здається важливим подумати про підтримку й налагодження комунікації із закордонними перекладачами з української мови. Тож у переліку проектів, які би я хотіла реалізувати найближчим часом, — заснування премії для закордонних перекладачів і щорічного перекладацького конгресу в Україні.

Для мене як журналістки дуже важливими є напрямки, пов’язані з промоцією та видавничими проектами. Сподіваюся, вже наступного року ми зможемо реалізувати масштабну кампанію з промоції читання в Україні. Видавничий напрям включатиме в себе насамперед видання Інститутом буклетів і каталогів, але водночас ми маємо працювати й над тим, щоб в Україні з’явилися нові літературні медіа — не лише електронні, а й паперові. Ми знаємо, що під патронатом Інституту книжки в Польщі видається понад десять друкованих видань. У нас ця ніша, по суті, порожня, а ті журнали, яким вдається виживати, мають дуже малі наклади і майже не впливають на ринок. Тож у перспективі Інститут книги має сприяти й появі нових видань, зокрема літературного журналу, який друкуватиме тексти сучасних авторів, і критично-аналітичного часопису, який знайомитиме з новинками, друкуватиме рецензії, інтерв’ю й розповідатиме про тенденції ринку.

Також Інститут книги повинен плідно співпрацювати з бібліотеками, й розпочати я би хотіла з освітніх проектів. Саме бібліотеки мають стати майданчиком для наших заходів у регіонах і пошуку там активних людей, з якими можна буде реалізувати майбутні проекти. Якщо говорити про цей подієвий напрямок, то, сподіваюся, сам Інститут із часом теж стане повноцінним культурним центром, в якому постійно відбуватимуться цікаві заходи.

Що ви можете розказати про структуру команди і кадрову політику?

— Поки що команда ще тільки починає формуватися, але в самій структурі Інституту будуть відображені ті напрямки, які я вже перелічила вище. Скажімо, будуть відділи, які відповідатимуть за міжнародну діяльність, промоцію, співпрацю з бібліотеками, видавничі проекти, програму «Українська книга». Окремим підрозділом у структурі Інституту стане «Цифрова бібліотека».

Перед відділом, який відповідатиме за організацію подій, стоятиме першочергове завдання — налагодити комунікацію з регіонами. Сьогодні дуже важливо працювати не лише з тими містами, де активне культурне й літературне життя, а й передовсім з тими центрами, куди раніше майже не доїжджали наші письменники. І тут мені видається дієвим механізмом проведення регіональних книжкових ярмарків, до яких би ми залучали місцеву владу й бібліотеки. За допомогою таких подій можна показати громаді, як книжка, культура змінюють і активізують міський простір.

Ростислав Семків передбачив у структурі Інституту книги експертний відділ, який опікуватиметься програмою «Українська книга» і всіма майбутніми проектами, котрі потребуватимуть залучення експертів. Цей відділ обов’язково буде збережений. Узагалі, ми часто говоримо, що за взірець для формування концепції Українського інституту книги було взято Інститут книжки в Польщі. Їхній досвід буде для нас надзвичайно цінним, але я сподіваюся, що ми зможемо вивчити й застосувати напрацювання інших подібних інституцій. Зокрема, Французького центру книги, який збирає щороку близько 200 фахівців для того, щоб визначити, кого з учасників ринку потрібно підтримати. Безперечно, Український інститут книги також буде залучати незаангажованих експертів для реалізації своїх проектів.

«ІНСТИТУТ — НЕ ЧИЙСЬ, А НАШ, СПІЛЬНИЙ»

— Ви говорили про проблеми з маленькими зарплатами, чи є механізми це змінити?

— Ця проблема дійсно існує, і я хочу вірити, що найближчим часом ми її зможемо вирішити. Це дуже важливе питання, оскільки від нього залежить, чи зможемо ми залучити в Інститут книги найкращих фахівців і чи вдасться нам створити ту структуру, яка успішно й ефективно працюватиме і через п’ять років.

Очевидно, що ті, хто зараз розпочнуть розбудову Інституту, — це великі ентузіасти, які дійсно хочуть щось змінити на ринку і реалізувати всі ті ідеї й задуми, які до цього неможливо було втілити без підтримки держави.

Український інститут книги може справді стати дієвим інструментом, адже він є своєрідним містком між книжковим середовищем і владою. Але дуже важливо розуміти, що це не чийсь Інститут книги, а наш, спільний. Не лише від команди Інституту, а й від кожного учасника ринку буде залежати, наскільки ефективною ця установа стане в майбутньому.

ДОВІДКА «Дня»

Український інститут книги утворено згідно з Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління у книговидавничій сфері», ухваленим Верховною Радою та підписаним Президентом на початку 2016 року. Метою діяльності Інституту закон визначає: підтримку книговидавничої справи, популяризацію читання, стимулювання перекладацької діяльності і популяризацію української літератури у світі.

Розмовляла Любов ЯКИМЧУК, спеціально для «Дня»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments