Малярство на склі

Виставка проходить у межах міжнародного арт-проекту «Дорога до храму» і представляє картини, які були створені під час II Міжнародного живописного симпозіуму з малярства на склі. Цей захід відбувся 2018 року в Гошівському монастирі на Долинщині, Івано-Франківська область. Учасники проекту розповідають, що це особливе місце надихало і зачаровувало їх, створюючи неповторну атмосферу високої духовності й краси, котра знайшла своє відображення в їхніх творах.

На виставці у Києві представлені роботи Барбари Бартнік, Андрія Будника, Оксани Будник, Михайла Дейнеги, Вікторії Демешко, Ганни Дендіс, Христини Іванишин, Катерини Каркадим, Олени Кондратюк, Любові Кушпіт, Мар’яни Мотики, Віктора Хоменка, Володимира Чорнобая, Оксани Чуєвої, Наталії Ярової.

БОЖЕСТВЕННЕ СЯЙВО

Техніка малювання на склі була відома ще у Стародавньому Римі та Візантії.

В Україні ж іконопис на склі поширився наприкінці ХІХ століття переважно на західних теренах. У той час ікони, виконані в цій техніці, пов’язувалися не тільки з релігією, а й з народним побутом. Їх можна було побачити майже в кожній сільській хаті. Тому їх називають ще «народною картиною на склі».

Цікаво, що оптичні можливості скла мають властивість створювати певну ілюзію багатомірності світла. Тому підсилені пишним квітковим обрамленням і насиченим колоритом, картини на склі наповнювали житло українців божественним сяйвом.

— Малярство на склі — це європейська традиція, яка прийшла і до нас в Україну, — розповідає одна з учасниць проекту, знана мисткиня із Коломиї Катерина КАРКАДИМ. — Але вона була дуже близька місцевим українським майстрам за кольором, сюжетами, поданням матеріалу. Чому в народі найбільше любили святого Миколая, святого Юрія? Бо вони були покровителями вівчарів, людей, які мандрують, тому й мали особливе ушанування. У радянський період релігійна тематика стала табу для народних майстрів. Крім того, скло — це делікатний крихкий матеріал, і його важко було зберегти. Тому у певний час здавалося, що це мистецтво зникло...

Нині старовинна техніка і, зокрема, тема старовинної ікони переживають своє відродження, стверджує пані Катерина. Представлені на виставці її ікони: «Архангел Михаїл», «Святий Миколай», «Розп’яття», «Богородиця» — промовисто підтверджують ці слова.

ОБ’ЄМНИЙ ЖИВОПИС

Серед колекції ікон на склі виросла художниця Мар’яна Мотика — одна з учасниць виставкового проекту. Її мати, Ярослава Мотика, котра працює в галузі кераміки (твори цієї знаної майстрині можна побачити в експозиції Національного музею українського народного декоративного мистецтва), і батько скульптор були першими учителями Мар’яни. Тому не дивно, що свої перші малюнки на склі художниця почала створювати ще в юному віці. Спочатку просто перемальовувала картини, потім виконувала самостійні малюнки. А нині майстриня зі Львова зізнається, що мала за мету осучаснити площинний живопис малярства на склі  і зробити його об’ємним. Саме цією особливістю вирізняються її твори, представлені на виставці: «Пастир та його отара», «Хризантеми», «Польові маки».

— Якщо в олійному живописі ти закладаєш спочатку великі площини кольору, а потім дрібниш і ставиш кольорові акценти, то в малюнку на склі, відповідно до традиційної техніки, я наношу спочатку рисунок тушшю пером. Потім починаю робити дрібні мазки-полиски — на носик, зіницю ока, складки на обличчя. А коли все це висихає, я заповнюю основне тло картини, — розкриває секрети творчості художниця.

НОВЕ СЛОВО

Серед учасників проекту є й початківці, котрі завдяки симпозіуму в Гошівському монастирі мали змогу спробувати себе в цій старовинній техніці. Один із них — Михайло Дейнега з Івано-Франківська.

— Раніше я займався живописом і гобеленами, — розповідає митець. — Але три роки тому мене запросили на пленер, де я мав змогу не лише познайомитися з майстрами України, Польщі та Білорусі, а й долучитися до їхньої спільноти. Я почав вільно малювати на склі без контурів, без попередньої підготовки, і мені це вдалося...

«Це справжній живопис і нове слово в традиційному малярстві на склі», — зазначила куратор арт-проекту, мистецтвознавець Наталя СУХОЛІТ. На її думку, ця складна та примхлива техніка нині перебуває в Україні в дещо занедбаному стані. Те, що сьогодні можна побачити, — це здебільшого дешеві речі сувенірного плану. Ці обставини й спонукали організаторів арт-проекту докласти зусиль до вивчення, збереження і розвитку традиційної техніки малярства на склі.

Виставка триватиме до 5 травня.