Медитація, кіно та сновидіння

Автор «Твін Пікса», «Людини-слона», «Блакитного оксамиту» і «Малхоланд драйву», володар «Золотої пальмової гілки», «Золотого лева» і «Сезара», Девід ЛІНЧ представив у Києві заснований ним Благодійний фонд David Lynch Foundation.

Протягом трьох днів пан Лінч провів ряд публічних зустрічей. Активну участь у всіх заходах брали двоє інших членів делегації фонду: Боб РОТ і Джоанна ПЛАФСКІ. Боб Рот, родина матері якого, до речі, походить з Києва, — генеральний директор David Lynch Foundation і вчитель трансцендентальної медитації (ТМ) у США, пропагандою якої, власне, займається фонд. Серед адептів цієї техніки — такі знаменитості, як Кеті Перрі, Том Хенкс, Камерон Діас, Джеррі Сейнфельд, Мартін Скорсезе, Рей Даліо. Джоанна Плафскі — відомий міжнародний кінопродюсер і дистриб’ютор.

Трансцендентальна медитація (від лат. Transcendens — переступати, виходити за межі й лат. Meditatio — роздум, обдумування) — техніка медитації, котра, на думку тих, хто її практикує, дозволяє на безпосередньому досвіді переживати більш тонкі стани мислення, аж до виходу за межі власне мислення, стикаючись з найменш збудженою свідомістю — так званою чистою свідомістю. ТМ заснована індійським гуру Махаріши Махешом Йогі. Він здобув широку відомість на Заході в 1960-х і деякий час був навіть особистим духовним учителем «Бітлз», з якими, втім, доволі швидко розсварився. На сьогодні «Рух Махаріши» — міжнародна  організація з багатомільйонним оборотом і неоднозначною репутацією.

Фоторепортаж

Лінч практикує ТМ понад 40 років, і майже весь час прес-конференції в Театрі на Подолі присвятив пропаганді цієї техніки. Проте у світі він відомий усе ж як автор сугестивних фільмів, наповнених незвичними, заворожуючими, інколи лякаючими образами. Створюючи картини за логікою сюрреалістичних видінь, Лінч, утім, вміє розповідати захоплюючі історії. Це принесло йому світове визнання; тож, зрештою, для тих, хто причетний в Україні до кіно навіть як глядач, його візит — справжній подарунок.

Серед журналістів, які ставили запитання режисерові спочатку на прес-конференції, а потім — під час групового інтерв’ю, був і кореспондент «Дня».

«МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ ЛОГІКА СНУ»

МЕДИТАЦІЯ

— Ви хочете зібрати сім мільярдів доларів для свого фонду. Звідки взялася саме така цифра?

— Наш фонд є неприбутковим, і ми повинні отримувати фінансування, щоб дати можливість займатися трансцендентальною медитацією будь-якій людині, яка цього забажає.

— Як вам вдалося залучити так багато знаменитостей до своїх ініціатив?

— Знаменитості — теж люди, а люди не люблять страждати. Якщо ви дізнаєтесь про ТМ, це дозволить вам занурюватися всередину самого себе й випробувати це. Це поле необмеженого розуму, що створює щастя, любов, енергію та мир у кожній людині. Почніть і відчуйте це. Я це роблю й насолоджуюся вже 44 роки, медитуючи щодня, і не пропускав жодної медитації. Це може допомогти всім, а не тільки тим, хто справді страждає, тому що ми завжди прагнемо більшого від життя.

— Медитація вимагає певної концентрації та заспокоєння свідомості. З другого боку, творчий розум — це розум неспокійний, він шукає образи, теми, конфлікти тощо. Як вам вдається сумістити ці два типи свідомості?

— Передусім ТМ не є ані концентрованою, ані споглядальною формою медитації. Такі форми тримають вас на поверхні, а в трансцендентальній медитації вам дається мантра — дуже специфічна думка, виражена через звукову вібрацію. Вона призначена для того, щоб розгорнути свідомість ззовні на 180 градусів всередину. Коли ви спрямовані всередину, то можете легко поринати туди за допомогою тонших рівнів інтелекту, а на межі інтелекту — вийти за рамки. «Вийти за рамки» є ключовим словом. Ви відчуєте необмежену свідомість, яку сучасна наука називає «Єдине поле», вона ж Атма, що означає «Я» з великої літери. Це саме те «Я», про яке йдеться у вислові «Пізнай самого себе». І ця внутрішня свідомість — це необмежений інтелект, необмежена творчість, необмежене щастя, любов, енергія, мир, сила в кожному з нас. Адже ворогом творчості є негативність. Якщо ви дуже сердитесь, то отруюєте себе, отруюєте своє оточення, і гнів контролює ваш розум. Ви відчуваєте пригніченість і навряд чи можете щось робити. Я називаю це «задушливим гумовим клоунським костюмом негативності». Так, багато хто з нас живе в цьому смердючому гумовому костюмі. Якщо ви починаєте виходити за рамки щодня, цей костюм розчиняється. Автоматично це спонукає до роботи, ви розширюєте свідомість, отримуєте потік ідей на глибшому рівні, маєте змогу бути більш творчим, побачити ширшу картину. Таким був мій досвід.

— Дещо несподіване запитання: яке ваше ставлення до штучного інтелекту?

— Наука рухається вперед, нові винаходи з’являються один за одним, і багато винаходів використовується для чогось негативного, хоча їх же можна використовувати для добра. Мені хочеться зробити цей світ щасливим і позитивним, щоб ці нові винаходи можна було використовувати для добра.

КІНО

— У яких героях чи персонажах ви найбільше зацікавлені як режисер?

— Я зацікавлений у кожному з них. Усі разом вони складають сюжет, взаємодіють, і коли ти знаєш, що оцей персонаж такий, а той — ось такий, і уявляєш, як вони зустрічаються, в мозку щось відбувається. Це щось неймовірне — коли сюжети і персонажі взаємодіють, тож, зрештою, вони починають подобатися всі, вони всі дуже важливі.

КАДР ІЗ ФІЛЬМУ «ТВІН ПІКС» /  ФОТО З САЙТА IMDB.COM

— Сни — важливий мотив ваших фільмів. Чи використовуєте ви власні сновидіння для сценаріїв?

— Я майже не черпаю ідей зі снів. Це було, можливо, разів зо два, коли мені наснилася якась ідея, але я завжди кажу, що мені подобається логіка сну. Логіка сновидіння й абстракції, властиві кіно, дають відчуття, яке важко передати словами. Абстракції — такі, як у снах,  і логіка снів — ось що я люблю.

— Ваші фільми, з погляду комерції, бувають не дуже успішні. Як вам удається знайти кошти для нових проектів?

— Ви намагаєтеся втілити свої ідеї в кіно й гарно проводите час, коли працюєте й робите щось. Є відомий вислів: «Людина має контроль над своїми діями, а не плодами дій». Ми не знаємо, що станеться, коли ми завершимо фільм, випустимо його у світ. Іноді він провалюється в прокаті, але якщо ви зробили роботу так добре, як тільки могли, вам подобалося те, що ви робили, вам було весело робити це, то ви й почуваєтеся добре. Якщо ви робите щось заради грошей, і тільки, то воно не дуже добре виходить, ви відчуваєте щось на зразок смерті.

— Чи знайомі ви з українським кінематографом?

— Хоча я належу до світу кіно, але не дивлюся багато фільмів. Я обожнюю їх знімати, але я зовсім не кіноман. От мій приятель Мартін Скорсезе — справжній знавець, він вам усе розкаже про український кінематограф. (Сміх.) А я не можу.

— Чи правда, що ви збираєтесь покинути кіно? Ваші шанувальники дуже переживають.

— Наведу такий приклад: якби Фелліні випустив «Вісім з половиною» сьогодні, його б показували у великих містах, може, з тиждень, а далі він би опинився на платному телебаченні. Мені здається, що зараз для артхаусного кіно важкі часи. Та все ж є кабельне телебачення, і я останнім часом думаю, що кабельне ТБ — це новий артхаус, бо дає вам свободу знімати те, що ви хочете.

— Ваші фільми відкриті для інтерпретацій. Які найекстравагантніші відгуки про ваші роботи ви чули?

— Я такого не чув, але ось яка моя думка. Режисер працює над фільмом дуже довго й намагається зняти його якнайкраще. І коли фільм завершено, то до нього не треба нічого додавати й нічого не треба віднімати. А під час показу в кінотеатрі кожний кадр фільму, сеанс за сеансом, залишається таким самим, але міняються глядачі. І кожен із них — інший. Безліч різних інтерпретацій, але всі вони мають право на життя.

— Чи вважаєте ви когось своїм наступником у кіно?

— У мене немає наступника. (Сміх.)