«Починаємо книжковий 2018-й»

«Одне із завдань літератури – промовляти важливі речі», – зазначив літературознавець, директор видавництва «Смолоскип», член журі премії «ЛітАкценту» Ростислав Семків. Його теза стала лейтмотивом цієї літературної події. 

Цьогоріч премія відзначає своє 10-річчя. І хоч, за словами головного редактору сайту Ірини Троскот, «результати премії доволі сподівані», усе ж таки знайдеться кілька фактів, що здивують книголюбів. Наприклад, цікавою вийшла історія премії у номінації «Поезія і проза для дітей». Її здобула збірка віршів «Лякація», автор якої, Іван Андрусяк, перед цим опублікував у соцмережах пост про 3 причини, чому він не отримає цієї нагороди.

Може вразити і те, що серед авторів у номінації «Поезія» не було обрано жодного, кого журі могло б назвати «літакцентом». Олена Гусейнова так пояснила колективне рішення членів журі: «Велике очікування, яке триває уже кілька років, все ще лишається очікуванням. Хочеться, щоб тебе не просто «били в горло» … як Маріанна Кіяновська, або не просто пропонували знайомі ходи, а такого, чого ти в поезії ще не пробував».

На щастя, брак літературних акцентів у поезії був компенсований потужними прозовими творами. Серед номінантів, наприклад, досвідчені Сергій Жадан та Олександр Ірванець, володарка двох премій у 2017-му Катерина Калитко. Попри розмаїтість тем і велику майстерність прозаїків, що значно ускладнювало визначення переможця, вибір журі таки було зроблено – «Інтернат» Сергія Жадана.

«Це історія про спуск у пекло і повернення з нього. У творі розповідається історія вчителя української мови, який має вибратися на окуповані території і забрати з інтернату (який слугує метафорою безпритульності, неприлаштованості, невкоріненості) свого племінника… Цей текст проговорює багато важливого, зокрема те, що колись порушував О.Довженко: люди, які лишилися на окупованих територіях, не конче колаборанти», – розповідає про книгу перекладачка, письменниця Ярослава Стріха.

Ще одна книга, яка «промовляє про важливі речі», – «Точка нуль» Артема Чеха, що перемогла у номінації «Есеїстика й художній репортаж». На думку Тетяни Терен, екс-директорки Інституту книги, книгу можна визнати найкращою про події на Сході, тому що «документ – це те, що може розповісти правду й передати наші емоції». Важливою для українців є й книга Михайла Назаренка «Поховання на могилі» (номінація «Літературознавство»). Праця розвінчує міфи про Т.Шевченка, надаючи правдиву, а не «фольклорну» біографію однієї з центральних постатей для нашого народу.

На завершення церемонії нагородження лишилася одна з найочікуваніших номінацій – «Золота бурулька». Її отримує автор, твір якого довго чекали і який так і не виправдав сподівань. Цього року ним став «Харків.1938» Олександра Ірванця. Редакторка «Темпори», член журі «ЛітАкценту» Богдана Романцова прокоментувала це так: «Мені здається, що О.Ірванець лишився в традиціях минулого, 90-х. І намагається зруйнувати двері, які вже давно відчинені, – перейти заборони, які вже перестали бути ними».

Отже, ЛітАкцент» продемонстрував, що наша література ще досі перебуває на шляху до всесвітньо визначних творів, але дорогою до них не вдасться занудьгувати – спектр тем, форм «промовляння важливих речей», глибини висвітлення проблем розширюється з кожним роком, щоб кожен читач зміг знайти свого улюбленого українського автора. Попереду – нові відкриття. Тож можна лише приєднатися до слів Ірини Троскот: «Починаємо книжковий 2018-й».