Порцеляна: біле золото

Виставка називається «White Gold Бориса Данилова. Porcellana»  -презентує розписи унікальних авторських форм та італійської порцеляни «Ginori 1735». Мистецький проєкт став можливий завдяки підтримці мецената пана Олега Дзюбяка та кураторки Тамари Лі, мистецтвознавиці та членкині міжнародної асоціації арт-критиків AICA, UNESCO.

«Біле золото» – таку назву отримав виставковий проєкт не випадково, адже це алегорична назва порцеляни, з якою Борис Данилов працює вже півстоліття і  є одним із кращих в Україні художників сучасного авторського фарфору. Митець обожнює матеріал, з яким працює, експериментує з формою та кольором, декорує порцеляну підполив’яним розписом. Ця техніка дозволяє побачити малюнок ніби під шаром скла, стверджує автор.

ЧИСТА ГЕОМЕТРІЯ

Представлені роботи створені спеціально для цієї виставки, тому столична публіка познайомиться з ними вперше. Це авторські форми: вази-сфери «Старий рукопис», «Пурпур»,  вази «Мандри», «Сувої», «Кносс», а також декоративні тарелі. Виставкова експозиція розпочинається загадковою інсталяцією з білих авторських «коконів» і сфер під назвою «Лотос».

Мотиви сакральної геометрії, стародавні символи – улюблені мотиви художника. Зокрема, об’ємна композиція «Сфера» містить близько 1000 символів. «Цей образ мусить нагадувати світу звідки виникла порцеляна. Адже порцеляна – це спроба людини створити камінь природи власноруч», – зазначає Борис Данилов.

-В Європі порцеляна «розквітла» в часи бароко, коли почали з’являтися розкішні, але дуже ускладнені форми.– Але основа цих форм все одно –  чиста геометрія, так звані Платонові тіла, відомі ще з давніх часів. Вони математично вирахувані.

Коли я працював на підприємствах – Слов’янському керамічному комбінаті, Слов’янському заводі високовольтних ізоляторів (1974 – 1990 рр.), які виготовляли порцеляну високої якості,  у мене виникло бажання «витягнути» з тих ускладнених форм прості.Куля – це проста, ідеальна форма. В той же час, куля – надзвичайно складний предмет. Про неї написано томи книжок. Тому я почав свою «епопею» геометричних форм з «кокону», який є розтягнутою кулею. Я так назвав цю форму, адже вона справді нагадує природний кокон, – розповідає художник.

ІМПРОВІЗАЦІЯ НА ЧАШКАХ

Особливо вишуканими виглядають авторські розписи сервізів, виготовлених з італійської порцеляни «Ginori 1735» – «Миклухо», «Фо-То», «Мигдаль». Цікаво, що Мануфактура Richard Ginori, яка виготовляє високоякісну порцеляну, існує з 1735 року. Вона настільки відома, що багато італійців називають "джінорі" всі вишукані тарілки та супниці незалежно від їх марки. Виробничий цикл підприємства залишився таким же, як і двісті років тому – від замішування м'якої порцелянової маси до завершального випалу. Працювати з таким матеріалом одне задоволення, зауважує художник.

Кожна річ у виконанні Бориса Данилова унікальна, адже розписана майстром в одному екземплярі без попередніх ескізів. І головне –  малюнки на предметах сервізу не повторюються, хоча об’єднані одним творчим задумом. Тобто, художник імпровізує під час розпису. Це також особливе задоволення. Адже, згадуючи старі часи роботи на підприємствах у Слов´янську і Краматорську, Борис Данилов відмічає, що всі процеси були уніфіковані, тому імпровізація зовсім не віталась.

КИЇВСЬКІ РЕЛЬЄФИ

Варто згадати також, що довгий час майстер авторського фарфору працював як монументаліст. І столиця також прикрашена його талановитими руками. Зокрема, вся кераміка Київського академічного театру ляльок виконана Борисом Даниловим. Крім того, в Будинку митрополита  «Софії Київської» художник виконав три кахляні печі за автентичною технологією. Робота була масштабною, як згадує автор, адже треба було відтворити 150 біблійних сюжетів.

«До 1500-річчя Києва біля колишнього магазину «Каштан», на Хрещатику, було побудоване кафе «Донецьк». Разом з друзями, які також закінчували разом зі мною Львівську академію, ми оздоблювали цей заклад колосальною кількістю кераміки – старанно і якісно виконували керамічні рельєфи, згадує майстер.

Нині на тому місці розміщується нічний клуб, до якого художник завітав, після багатьох років, що минули, подивитися, чи залишилося щось із того, над чим він так сумлінно працював зі своїми колегами. Яким же було здивування митця, коли він побачив там власні рельєфи, але… пофарбовані оксамитовою фарбою, які почали виглядати як гобелени. Але художник зізнається, що ставиться до цього філософськи, як і личить справжньому митцеві.

Ще одна творча робота в Києві, яку вже не побачити, а можна тільки згадати – це розписи на кераміці в магазині «Український сувенір» на площі Льва Толстого, який добре пам’ятають кияни старшого покоління. 

Протягом багатьох років митець виготовляв величезні вази для будинку «Квіти України», який нині під загрозою перетворення на торгово-офісний центр. Та, завдячуючи активістам, будівля вже має статус пам’ятки архітектури.  

  Виставка працюватиме до 15 вересня.