«Схід ОРЕRА» – новий бренд у фестивальному просторі України
З розмахом відкрив 140-й сезон Харківський національний театр опери та балету
Міжнародний фестиваль «Схід ОРЕRА» тривав десять вечорів! Форум було присвячено декільком ювілеям: 90-літтю організації першого Національного державного оперного театру (та Українського балету), 140-літтю утворення стаціонарного Оперного театру в нашому місті та 235-літтю показу в Харкові першого театрального видовища.
Декаду відкрив масштабний гала-концерт майстрів харківської сцени і творчих колективів театру. Найпопулярніші оперні та балетні вистави було презентовано святковим складом відомих виконавців, зокрема й тих, хто раніше працював на цій уславленій сцені, а тепер представляє українське мистецтво далеко за межами нашої країни. А «парад диригентів» об’єднав вистави в одне художнє ціле.
Основна інтрига й пік глядацького інтересу були пов’язані з візитом до Харкова відомого тенора Володимира Галузіна, володаря феноменального голосу. Співак з успіхом виступив у партії Германа в «Піковій дамі» П. Чайковського. Густе звучання, хвилюючий натиск потужного звуку та акторський темперамент дійсно зробили цю постановку незабутньою для публіки.
Глядачам цікаво було зустрітися з уродженкою Харківщини Наталією Тимченко, яка навчалася співу в Харківському музичному училищі, а потім у музичних академіях Києва та Софії. Зараз співачка виступає в кращих театрах Європи й Америки. Вокальний дует Н. Тимченко з В. Галузіним — це гармонійний творчий і родинний дует. Можливо, саме завдяки цій обставині харків’яни змогли почути на своїй сцені співака, якого наввипередки запрошують всі провідні театри Європи, Америки та Азії, але не завжди можуть його роздобути. На тлі гастролерів не загубилися прем’єри Харківської опери — Олена Романенко (Графиня), Володимир Козлов (Єлецький), Олександр Лапін (Томський), яких упевненою рукою об’єднав у монолітний ансамбль диригент Віктор Плоскіна.
Ще один відомий маестро зі Швейцарії Урс Шнайдер встав за диригентський пульт у виставі «Травіата» Дж. Верді. Вже у 15 років цей диригент створив свій перший оркестр, і відтоді інтерпретація світових шедеврів класики стала основною справою його життя. Запрошений керівник багатьох європейських симфонічних оркестрів, У. Шнайдер запропонував натхненне,лірико-драматичне трактування опери Дж. Верді, якому відповідала виконавиця головної партії Тамара Гармаш. Солістка Національної опери України Алла Позняк вдало вписалася у виставу «Князь Ігор», де провідну роль виконав Микола Коваль. Вокальна й акторська школа в обох солістів спільна — обоє в різний час займалися в класі видатного харківського педагога Тамари Веске. А Вікторія Коваль (однофамільниця харківського артиста) дебютувала у головній партії прем’єрної вистави «Кармен». Це її перша робота на харківській сцені після закінчення Національної музичної академії України.
Балетний репертуар програми фестивалю прикрасили солісти Національної опери України Ольга Голиця та Ян Ваня (виконавці зі світовим ім’ям — завдяки численним гастролям за кордоном). Вони підтвердили єдність класичних витоків українського балету, тим паче що Ян Ваня (на фото) вже брав участь у харківській виставі «Лебедине озеро». Цей стрункий, артистичний, із чудовим класичним вишколом артист став улюбленцем нашої публіки.
У центрі уваги поціновувачів балету були й дві харківські пари — Ірина та Анатолій Хандажевські, Олена Шевцова та Анатолій Козацький. Їхні виступи у «Корсарі», «Баядерці» й не менш популярній серед глядачів «Тисячі і одній ночі», показали зростаючий потенціал нашої балетної трупи. До речі, О. Шевцова потрапила на фестиваль, як-то мовиться, «з корабля на бал». Ще один «бал» за участю харківської артистки був у Брюсселі, де відбулася промоушн-акція перед гастролями балетної трупи Театру ім. М. Лисенка в Бельгії.
Олена Шевцова презентувала там майбутню прем’єру балету Олександра Шимка «Снігова королева», над створенням якого зараз працює в Харкові відомий київський хореограф Алла Рубіна. Перший показ цієї вистави заплановано на 15 листопада. У яскравій та видовищній виставі буде задіяно не лише кращі сили харківської трупи, але й нова світлотехнічна апаратура, отримана за японським грантом, — її монтаж зараз закінчується за лаштунками театру.
