Справжній «Міф»

Із дитинства Василь вирізнявся унікальним голосом. Дитяча хорова капела, навчання в консерваторії... Ще юнаком Сліпак поїхав із Львова співати до Канади та США, виступав у знаменитому «Карнегі-холлі». Але душа в нього лежала до Франції. 1994 р. на міжнародному конкурсі 20-річний львів’янин здобув Гран-прі. А через два роки на іншому фестивалі у Франції Василеві Сліпаку запропонували контракт, і він став солістом Паризької опери, де пропрацював 19 років. Там він мав успішну кар’єру на світових оперних сценах, вірних друзів і кохання.

Та коли розпочалася Революція Гідності, Василь Ярославович не стояв осторонь — очоливши демонстрації у Франції, а згодом долучившись до волонтерського руху. Здавалося б, робив задосить як для людини творчої професії. Проте коли в Україну прийшла війна, Сліпак залишив сцену і поїхав добровольцем на фронт. Взяв позивний «Міф» — на честь своєї улюбленої партії  Мефістофеля в опері «Фауст» Ш. Гуно... Під час виконання бойового завдання під Дебальцевим Сліпак загинув від кулі снайпера 29 червня 2016 року. Похований Герой України на Личаківському кладовищі у Львові...

Ця історія, схожа на начерки сценарію, розказана в документальній стрічці, і є реальна біографія Василя Сліпака. Його непересічна життєва історія справді заслуговує на екранізацію. Тому не дивно, що на сьогодні шлях співака і подвиг бійця-добровольця та українця-патріота увіковічені вже у двох документальних фільмах.

КІНО ТА КОНЦЕРТ

«Міф» — новий фільм Леоніда Кантера та Івана Яснія, який у всеукраїнський прокат вийде 8 лютого. Перший показ уже відбувся у Львові і став частиною допрем’єрного туру містами України. «Міф» створювався протягом півтора року. Цікаво, що творці фільму по крихтах збирали не лише відео і фотофрагменти життя Василя Ярославовича, а й кошти на виробництво стрічки. Зокрема, в пригоді стала краудфандингова платформа, де доброчинці активно підтримали ідею гривнею. На завершальному етапі допомогло і Держкіно України, в одному з пітчингів якого перемогу здобув саме цей фільм.

Які емоції та враження залишилися після 63 хвилин перегляду документальної історії про Василя Сліпака? Автори поєднують у фільмі два жанри: кіно та концерт. Використано чимало архівних відео, які показують співака у повсякденні й на сцені. Також переплітаються дві сюжетні лінії, які подібні настільки, що забуваєш, де вигадка, а де реальність. Одна — це оповідання Джанні Родарі «Джельсоміно в країні брехунів» про хлопчика, котрий мав унікальний голос і боровся ним з негідниками; а друга — історія про Василя, який поклав свій голос і життя у боротьбі за свою країну, оскільки не міг мовчати. Композиційно сюжет побудований таким чином, аби розвиватися динамічно та цікаво для глядача. Проте слід визнати, що через своєрідні моменти подачі сюжетна нитка деколи може дещо вислизати з рук. Щоправда, віднайти її знову буде не важко.

Творці фільму показують Василя Сліпака не лише як оперного співака і патріота України, а й як звичайну людину. Через розповіді його рідного брата, військових побратимів, друзів, колег, учителів, колишньої коханої дівчини ми відкриваємо нові грані образу «Міфа». Наприклад, було цікаво дізнатися, що в період перед подіями в Києві Сліпак у Парижі познайомився з дівчиною-росіянкою. Друзі казали, що це було неймовірне кохання і справді романтична історія. Скажімо, коли вони були на відстані, то навіть вночі не вимикали скайп, щоб таким чином бути ближчими одне до одного. Втім, попереду на них чекала велика драма. Його кохана не сприймала Майдану і всього, що було з ним пов’язане. Вона не схвалювала підтримки цих подій Василем. Стосунки між ними охололи. Навіть у фільмі вона каже, що для неї Василь як особистість помер ще тоді, коли почав допомагати Україні в часи Майдану...

НЕ ДАТИ ЗАБУТИ

Кажуть, що герої не вмирають. Проте, на жаль, все-таки вони гинуть... Наше завдання — зробити так, аби пам’ять про них жила вічно! Спогади про тих, хто віддав життя за Україну у війні на сході, житимуть лише тоді, коли все про їхній шлях і подвиг буде належним чином задокументовано: у фільмах, книжках, ЗМІ... На поприщі документалістики сьогодні насправді непочатий край роботи. Головне, щоб були ті, хто готовий цим займатися, і ті, хто може і хоче їм допомогти. А свою аудиторію такі фільми, як «Міф», знайдуть завжди. Амбіції та плани його творців такі, щоб повезти цю стрічку за кордон, аби продемонструвати іноземній аудиторії. Звичайно, дуже хотілося б, аби це в них справді вийшло.

Василь Сліпак своїм вибором і подвигом засвідчив усьому світові, що війна на сході — вже на порозі Європи. Донбас і Париж — це навіть не різні світи, а зовсім різні планети, які раніше практично й не знали про існування один одного. На цих планетах і жив Сліпак. Два паралельних світи в його душі не могли примиритися, тому він, зрештою, обрав той світ, який був йому рідний. Україна втратила великого патріота. Європейський світ опери та музики втратив блискучого співака... Василь Сліпак — це квінтесенція добровольця, адже мав усе і пішов на фронт. Не можна дати забути про його приклад ні українцям, ні європейцям...