Світ Барвінського

У львівському Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької відкрилася експозиція, присвячена 130-річчю від дня народження Василя Барвінського (1888—1963). Куратор виставки, старший науковий співробітник Музею Мар’яна ЗУБЕЛЯК відзначає, що «з величезного архіву матеріалів (близько 11 тисяч!) Станіслава Людкевича були відібрані експонати, пов’язані з постаттю Василя Барвінського, зокрема, представлено чимало фотографій. Ми сподіваємося на допомогу наших відвідувачів. Поки є можливість, адже ще живі люди, які пам’ятають Василя Барвінського, хотілося б, аби вони посприяли нам їх розшифрувати, розповівши, хто є хто на тих світлинах». Нині у архіві Станіслава Людкевича зберігаються унікальні матеріали, які розповідають про особисті та професійні взаємини обох митців. Окрім фотографій, на ювілейній виставці представлені рукописи, нотні видання, програми, більшість із яких експонуються вперше.

130 років тому, 20 лютого, в Тернополі у знаному роді Барвінських народився хлопець, якого природа наділила непересічним хистом до музики. Згодом він увійде в історію як талановитий композитор і піаніст, музичний критик та диригент, громадський діяч і педагог. Однак радянський тоталітарний режим доклав усіх зусиль, щоби викреслити ім’я Василя Барвінського з історії української та світової музичної культури XX століття.

У шістдесятирічному віці Василя Олександровича заслали до Сибіру за несправедливим звинуваченням. Там Барвінського примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи»... І вони були знищені НКВДистами. Після 10 років у засланні митець зосередив усі сили на відновленні з пам’яті творів своїх творів. Помирав композитор із думкaою, що більшість його творів безповоротно втрачена.

Після арешту ім’я Василя Барвінського було заборонено навіть згадувати. Його музика, яка лунала в першій половині XX ст. по цілому світу, замовкла на батьківщині майже на півстоліття.

Відновленням музичної спадщини та пам’яті про Василя Барвінського займаються донині. До 130-річчя від дня народження великого українця «День» поцікавився, як пам’ять про нього відроджують на Львівщині у Дрогобичі. Євген ЛЕМЕХ — корінний дрогобиччанин, який працює у місцевому музичному коледжі ім. В. Барвінського. Із 1998 року він організовує Міжнародний конкурс юних піаністів на честь саме цього українського митця.

«СТОЯВ НА ЧОЛІ МУЗИЧНОГО ЖИТТЯ ЛЬВІВЩИНИ»

— Постать Василя Барвінського сьогодні. Хто він для української музичної культури: видатний маестро своєї справи і наставник для сучасників? Чи він досі залишається митцем, велич якого ще досі не усвідомлена українцями?

— Він є видатним митцем, творчість якого ще до кінця не розкрита, а значення всіма сповна не усвідомлене. Велич Василя Барвінського — гордості української музики — зараз продовжує відбудовуватися. Це те, що ми сьогодні повинні шанувати, пильнувати, плекати, не забувати і в жодному разі не нищити. Гонінь і руйнувань його творчість уже зазнала задосить від варварської репресивної машини.

За трагічними перипетіями його долі не завжди пам’яталось, яке значення він мав не лише в українському, а й у світовому масштабі. Як пише музикознавець Любов Кияновська, мало хто з українських митців здобув такий непересічний світовий розголос, адже ноти Барвінського друкувались практично у всіх провідних культурних центрах світу від Нью-Йорку до Відня і до Токіо. Довший час замовчувана й приховувана його музика лише в 1990-ті знову повернулась в Україні на концертну естраду і в педагогічний репертуар, і то, насамперед, завдяки зусиллям його учнів і краян, львівських піаністів, Олега Криштальського, Марії Крих-Угляр, Марії Крушельницької, Романа Савицького, котрий проживав у США, та деяких інших. Без урахування стилю Барвінського картина української музичної культури першої половини ХХ століття виглядає неповною, оскільки він належав до тих митців, що вельми гнучко й чутливо відгукнулись на духовні віяння свого часу, не пориваючи водночас і з традицією. Цьому сприяла і вельми ґрунтовна, справді «європейська» професійна освіта, яку Барвінський здобув у Празі. У своїх духовних змаганнях він дуже рельєфно відображає ті пошуки, які були притаманні всьому галицькому мистецтву того періоду.

До речі, свою бурхливу творчу діяльність Василь Олександрович поєднував із величезним пластом громадської і педагогічної діяльності. Від 1915-го до 1948 року Барвінський керував Вищим музичним інститутом, який згодом став Львівською державною консерваторією. Це за часів Колесси, Людкевича та Кос-Анатольського. Протягом усього цього часу В. Барвінський фактично стояв на чолі музичного життя Львівщини. Він дуже багато робив для української культури, невтомно пропагуючи та розвиваючи українську пісню і музику.

«ЗНАЙДУТЬ ЩЕ ТАКІ ТВОРИ, ПРО ЯКІ МИ НЕ ЗНАЄМО»

— 10 років у ГУЛАГу, спалені рукописи, півстолітнє «мовчання»... Повернення Василя Барвінського досі триває. Чи всі твори композитора відновлені?

— Пам’ять про нього відновлюється. У більшості видані його твори, про нього пишуть, його музику грають. Але до кінця його творчість ще не вивчена і не відкрита. Знайдуться ще такі твори, про які ми не знаємо. Вони десь лежать забуті, але рано чи пізно вони побачать світ і ця музика зазвучить. На сьогодні є чимало досліджень його музики і творів. Відзначу вагомий вклад мистецтвознавців Любові Кияновської, Стефанії Павлишин. Вони вивчають і досліджують музику Барвінського, пишуть про неї і пропагують її. Я не теоретик. Можу тільки підіймати те, що зроблене ними. А роботи ще багато. Світ Барвінського ще не відкритий.

До речі, Стефанія Павлишин влучно відзначає: попри те, Василь Барвінський 33 роки очолював вищий музичний заклад Львова, тут не знайшлося навчального закладу, який би можна було назвати його іменем, ушанувавши працю його цілого життя. Але це зроблено у Дрогобичі. Тут його ім’я носить музичне училище, хоч він у цьому місті ніколи не працював.

«КОНКУРС — ЦЕ ДАНИНА Й ПОШАНА ВЕЛИКОМУ МИТЦЮ»

— У Дрогобичі зародився конкурс юних піаністів імені Василя Барвінського...

— Задум організації та проведення конкурсу юних піаністів імені Василя Барвінського можна віднести до 1990-х, роки коли почалося відродження української музичної культури, коли ми отримали свою незалежність. Це час, коли почалося відродження забутих та незаконно викинутих із життя особистостей. Власне проведення конкурсу могло стати початком для їх повернення та відродження. Виникла ідея створення та проведення  конкурсу юних піаністів, оскільки я вирішив розкрити постать Василя Барвінського як музиканта та піаніста, котрий багато писав музики для дітей.

Перший обласний конкурс провели в 1998 р., коли громадськість готувалася святкувати 110-річчя від дня народження композитора. Знайти обдарованих дітей, сприяти росту їхньої виконавської майстерності, пропагувати фортепіанне мистецтво через творчість Василя Барвінського — зі всіма поставленими завданнями тоді вдалося справитися. Далі у 2002 році був Галицький регіональний конкурс, у 2005-му — Всеукраїнський, а у 2008-му — перший Міжнародний конкурс. Цьогоріч довелося перенести з квітня на жовтень-листопад четвертий Міжнародний конкурс, приурочений до 130-ї річниці від дня народження великого українського композитора. Детальніше прочитати про нього можна на веб-сайті, присвяченому конкурсу юних піаністів імені Василя Барвінського.

За 20 останніх років наш просвітницький проект пройшов складний і довгий шлях. Конкурси ми стараємося проводити раз на два-три роки. Всього їхніми учасниками стали 384 юні піаністи, серед яких, наприклад, учасники з Італії, Білорусі та Китаю. Географія творчого змагання із кожним проведенням розширюється. Твори великого митця стають популярними та пропагуються не лише в Україні але і за кордоном.

Загалом, на Галичині забуте ім’я Василя Барвінського підіймається досить активно. Піаністичні конкурси також відбуваються у Львові, Тернополі та Івано-Франківську. Багато організовується концертів з творів Василя Барвінського у місті Лева. Наприклад, це робить піаністка Оксана Рапіта. Також піаніст Яромир Боженко дуже багато пропагував творчість Барвінського і в Україні, і за кордоном, де грав на багатьох концертах. І не тільки він один цим займається.

Звісно, хочеться більшого. Важливо, щоби заходи просвітницького характеру, присвячені В.О. Барвінському, відбувалися і в інших регіонах України. До речі, на конкурс до нас приїжджає дуже багато учасників зі сходу України. Східна фортепіанна школа дуже якісна. Мені до вподоби, як вони трактують творчість Василя Барвінського.

Створення та проведення конкурсу юних піаністів імені Василя Барвінського на Галичині — це данина й пошана великому митцю. Сподіваюся, що фортепіанні композиції педагога, прекрасного піаніста, композитора-виконавця Василя Барвінського знову і знову будуть оживати у виконанні юних піаністів України і цілого світу.