«Три С» як новий формат
Об’єднати Скорика, Станковича і Cильвестрова в одному проекті — було неабиякою сміливістю, навіть певною провокацією
Легендарні композитори — Мирослав Скорик, Євген Станкович і Валентин Сильвестров нині є гордістю не лише української, а й світової культури! Кожен із маестро — самобутній, неповторний, геніальний, увінчаний найвищими званнями й нагородами. Об’єднати цих трьох абсолютно різних митців в одному проекті — було неабиякою сміливістю, навіть певною провокацією. Водночас це був і дуже вдалий піар-хід, підкріплений грамотною та ефективною рекламною кампанією.
Цей арт-проект проходив без жодної державної підтримки, зокрема мінкульту України, — так і в залі — жодного його представника!
Нагадаємо, «Три С»: Скорик — Станкович — Cильвестров» — це абсолютно новий формат просування кращих досягнень сучасного українського музичного мистецтва, що вражав своїм масштабом (концерти відбувалися впродовж 2016—2017 рр. по різним регіонам України). Можна з впевненістю говорити проте, що наша національна музична класика отримала дуже широку аудиторію. І, що показово — це не суто комерційний, а, перш за все, соціально спрямований проект з чітко орієнтованим музично-просвітницьким меседжем і програмою. Оскільки, презентація музики видатних вітчизняних композиторів в Україні — це і формування нової слухацької аудиторії, і розширення географії шанувальників української класики, і формування гарного смаку.
«Хоча цей арт-проект проходив без жодної державної підтримки, зокрема мінкульту України, — так і в залі — жодного його представника! Звичайно, позавчора був ювілей Опери, і всі чиновники були там. «Народ ставиться з розумінням» до того, що через день ходити в Оперу, хоч і на зовсім іншу програму, мінкультівцям не під силу. Тим, більше, що вони вважають цей проект комерційним, адже одним з важливих і знакових його досягнень є підтримка з боку меценатів і соціально-відповідального бізнесу, які попри відсутність Закону про меценатство (прямий обов’язок створення та прийняття якого лежить на Мінкульті) продовжують/намагаються підтримувати НАЦІОНАЛЬНУ культуру та її велетнів. У даному випадку — Скорика, Станковича, Сильвестрова та музику.
ВИСТУПАЄ МУНІЦИПАЛЬНИЙ ХОР «КИЇВ» ПІД ОРУДОЮ МИКОЛИ ГОБДИЧА
Попри все — проект існує. Респект усім, хто над ним працював: ініціатор-продюсер і віолончеліст Олександр Пірієв і команда (див. фоторепортаж «Стильно і сучасно» від газети «День» — постійного й надійного медіа-партнера проекту)», — написала на своїй сторінці у facebook Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА.
У Національній опері України був аншлаг. Публіка зібралася найрізноманітніша: відомі діячі культури, дипломати, бізнесмени... Утім, розчарованих не було: кожен твір викликав шквал оплесків і справжню бурю овацій. Проте й це до певної міри було прогнозованим: першокласні музиканти грали твори, не раз апробовані виконавцями й публікою: композиції Мирослава Скорика і Євгена Станковича в же звучали в рамках фестивальних імпрез. Твори Валентина Сильвестрова також виконувалися під час недавніх ювілейних урочистостей (до 80-річчя майстра). Номери чергувалися за принципом контрасту, проте цей калейдоскоп дивовижним чином виструнчився у єдине драматургічне ціле.
Відкрила вечір дуже ефектна, святкова симфонічна мініатюра Є. Санковича «Ханука», зіграна Симфонічним оркестром Національної радіокомпанії під орудою Володимира Шейка — це було прозоро, делікатно, з палітрою «чистих тембрів».
Два Каприси з однойменного циклу М. Скорика в його дотепній оркестровці сприймалися на диво по-сучасному, як кадри кінохроніки. А ось Концерт № 2 для скрипки з оркестром Дмитро Ткаченко (цьому видатному віртуозу твір присвячено) зіграв його просто «на розрив мізків» — так трагічно, надривно промовляла його скрипка, що годі було втримати сльози..
У другому відділі на авансцену вийшов славетний камерний хор «Київ» (керівник Микола Гобдич). У їх виконанні прозвучали фрагменти з циклу В. Сильвестрова «Майдан-2014» і два хори Є. Станковича: філософський псалом «Які любі оселі Твої» та запальний «Танок» — справжнє театралізоване запальне дійство. Вишукана «Тиха музика» В. Сильвестрова — прозора й меланхолійна — зачарувала делікатною мелодійністю й витонченістю. Увінчав програму динамічний, сповнений впізнаваних інтонацій Концерт № 2 для віолончелі , натхненно зіграний Олександром Пірієвим (йому цей твір присвячено).
Захопленню слухачів не було меж, музикантів вітали стоячи. Тож шлягерна «Мелодія» М. Скорика, зіграна О. Пірієвим на «біс», стала переконливим знаком оклику цієї видатної музичної події, що цілком заслужено претендуватиме на звання знакової і стане окрасою фондових записів Національного радіо!
