Коли важиться доля нації, історія не відрізняє поміж нейтральними боягузів.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

Українська анімація — чи повернеться колишня слава?

Євген СИВОКОНЬ: «Фільми робить не техніка, а люди... хоч і вона важлива»
12 липня, 2013 - 12:44
КОТИГОРОШКО ТА ЙОГО ДРУЗІ СКОРО ПОВЕРНУТЬСЯ В НОВІЙ СЕРІЇ
СЕРІЇ «НАШ ФУТБОЛ» — КОРОТЕНЬКІ, АЛЕ ГЛЯДАЧІ ЗГАДУЮТЬ ЇХНІ ЖАРТИ ДОВГО

Українська анімація відроджується — з’являються нові студії. Поки це окремі, майже рідкісні випадки, але вони не просто декларують наміри робити мультфільми, а й прагматично працюють над створенням матеріальної та технічної бази, шукають талановиту молодь, захоплену анімацією.

«АНІМАГРАД» МРІЄ ПРО ФІЛЬМИ ДЛЯ ВСІЄЇ СІМ’Ї

Яскраве містечко, що радує оптимізмом, з’явилося на карті України дев’ять місяців тому. Тут не скаржаться на кризу, а навпаки — кожен день створюють щось нове, веселе, що радує мільйони українців. Мало того — у містечку оголосили, що готові прийняти нових мешканців і дати їм можливість втілювати свої найсміливіші творчі мрії. «Анімаград» (саме так називається містечко) створено у вересні минулого року на кіностудії FILM.UA, виріс він мало не миттєво, заявивши про своє народження голосно і... провокативно. Бо «першим криком» в український телевізійний світ став мультфільм «Казкова Русь» у партнерстві зі «Студією Квартал-95», який викликав неоднозначну реакцію глядачів, хоча однозначно підвищив рейтинг каналу. Зараз уже другий мультсеріал — «Наш футбол» — щотижня приростає новою серією на інтернет-порталі BigMir.net. А творчий колектив анімаційної студії, менше як через рік після створення, спільно з «Укранімафільм» працює над однією із серій українського анімаційного серіалу «Пригоди Котигорошка та його друзів». Відчувши смак радості творчих пошуків, «Анімаград» планує створення нових фільмів, які можна було б гідно представити і вітчизняному глядачеві, і журі міжнародних фестивалів.

Україна колись славилася своїми аніматорами, котрі привозили призи з фестивалів у США, Японії, Франції, Швейцарії, Польщі, з інших країн. Досі актуальними та улюбленими глядачами в усьому світі залишаються створені багато років тому мультфільми «Людина, яка вміла літати», «Невідправлений лист» Є. Сивоконя, «Вересковий мед», «Як жінки чоловіків продавали», «Як чоловіки дружин провчили» І. Гурвич, «Микита Кожум’яка», «Маруся Богуславка», «Сказання про Ігорів похід» М. Василенка, «Жили собі матрьошки» Ц. Оршанского, «Чумацький шлях» В. Гончарова, а також «Ведмедик і той, хто в річці живе» та «Лісова пісня» Лесі Українки, зняті А. Грачовою. А мультсеріали Д. Черкаського «Пригоди капітана Врунгеля» та «Острів скарбів», як і «Енеїда» в інтерпретації В. Дахно досі залишаються улюбленими екранізаціями дитячої літератури.

1990 року українське мультоб’єднання стало студією «Укранімафільм». 1991-го статус міжнародного одержав український фестиваль анімаційного кіно «Крок», заснований у Києві. 1994 року почала випускати анімаційні фільми студія «Борисфен-Лютес». Серед відомих режисерів українського анімаційного кіно засяяли імена О. Баринова, Є. Пружанського, Б. Храневич, Л. Зарубіна. В. Костильова, І. Смирнової, О. Касавіна, С. Кушнарьова, Л. Ткачикова, В. Конопльова, О. Бубнова... Разом з художниками Р. Сахалтуєвим, Є. Киричем, М. Чуриловим, О. Лавровим, Ю. Скирдою, А. Педаном, М. Драйцуном, І. Будзем, Г. Уманським, В. Корольовим, А. Вадовим, К. Чикин, Г. Бабенко, Н. Гузь, В. Серцовою, І. Дівішек, Н. Чернишовою, М. Титовим, Н. Марченковою та багатьма іншими ці митці жанру творили славу українського анімаційного кіно. Багато художників творили також і як режисери-аніматори.

Однак саме після 1990 року на українських студіях виробництво фільмів різко скоротилося. Економічна криза вдарила по можливостях усіх кіностудій в Україні, і найперше — по студіях аніматорів. Однак після 2000 року в країні почали з’являтися нові кінокомпанії — та ж FILM.UA є тому прикладом. Поступово обростаючи досвідом та авторитетом, утвердившись і посівши належне місце серед лідерів українського кіновиробництва, ця компанія зважилася вкласти чималі кошти у створення «Анімаграда».

«ТАЛАНОВИТИХ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНІ ДУЖЕ БАГАТО, ЇМ ПРОСТО ТРЕБА ДОПОМОГТИ СЕБЕ РЕАЛІЗУВАТИ»

На студії «Анімаград» мріють про перемоги на міжнародних фестивалях. Про реальність амбітних планів і готовності до творчих пошуків розповів керуючий партнер студії Animagrad Єгор ОЛЕСОВ.

— Створена нами анімаційна студія на сьогодні — унікальна в Україні. Ці мультфільми створено у форматі 3D, що стало додатковим фактором популярності. Для досягнення високої якості анімації героїв студія використовує систему Motion Capture (MoCap). MoCap — це технологія захоплення руху актора, яка використовується в багатьох найскладніших і відомих проектах. Наприклад, цю систему було застосовано для анімації героїв у фільмі «Аватар» та інших не менш відомих проектах.

В Україні ця технологія поки використовується вкрай рідко. Передусім це було обумовлено тим, що до минулого року в Україні її не було і тому доводилось користуватися послугами зарубіжних студій. Торік наша компанія Digital Cinema Ukraine (також входить до FILM.UA Group) встановила дві системи захоплення руху з камерами різної чутливості. Тепер, залежно від завдань, ми використовуємо одну із систем.

Студія поділена на два підрозділи — з розробки 2D і 3D анімації. Зараз у студії зібрана команда з понад 30 чоловік. Звичайно ж, ми весь час перебуваємо в пошуку талановитих і досвідчених працівників. На жаль, освітньої бази для спеціалістів нашого профілю в Україні немає, тому більшість наших фахівців — це «самоучки», які освоїли ази анімації та постійно удосконалюються у професії. При цьому ми готові й самі навчати нових фахівців, виховувати висококласних професіоналів на основі новітніх технологій. Звичайно, «стару гвардію» ми не забуваємо і дуже розраховуємо, що їхній досвід і свіжий погляд молодих, креативних аніматорів створять справжній творчий мікс, з якого з’являться хороші результати.

Ми також дуже активно шукаємо нові ідеї для майбутніх проектів, талановитих сценаристів і режисерів. Я знаю, що талановитих людей в Україні дуже багато, їм просто треба допомогти себе реалізувати — і наша студія готова це зробити. Зараз у нас у розробці є декілька проектів. У форматі 2D створюється у співпраці з «Укранімафільм» мультсеріал «Пригоди Котигорошка та його друзів». Це буде мультфільм у стилістиці більш звичній, аніж 3D, що нагадує, радше, диснеївські мультфільми. Також ми запустили в розробку великий повнометражний анімаційний проект за мотивами казки Пушкіна «Руслан і Людмила». Я впевнений, що цей фільм буде успішним і на телебаченні, і в прокаті. Є й інші цікаві проекти: авторські фільми, анімаційні серіали, розробки з повнометражним проектами.

«АНІМАЦІЯ МОЖЕ БУТИ ПРИБУТКОВОЮ ТА РЕНТАБЕЛЬНОЮ»

І все ж, крім творчих ідей, будь-якому виробництву, в тому числі й анімаційних фільмів, необхідна фінансова основа. Чи може анімація бути рентабельною? Єгор Олесов вважає, що цілком:

— Безумовно, анімація може бути прибутковою та рентабельною. Причому як на ТБ, в Інтернеті, так і в кінопрокаті. Адже, як правило, хороший анімаційний продукт, на відміну навіть від хорошого фільму, можна дивитися повторно набагато більше разів. Плюс анімація — чудовий інструмент для створення брендів, з подальшим ліцензуванням продукції — а це великий додатковий сегмент, який часто може приносити навіть більший прибуток, аніж сам контент.

Зараз також уже можна працювати з підтримкою держави. Пітчинги Державного агентства з питань кіно — це один з потенційних і непоганих методів залучення коштів на створення анімаційного продукту. При цьому ми плануємо вкладати і свої кошти у проекти. Ми розраховуємо, що ринок може рости за наявності максимально якісних та яскравих проектів.

У найближчому часі у нас з’являться мультфільми, орієнтовані на наших дітей. Але більшість каналів, на жаль, поки що демонструють орієнтованість на закупівлю дешевого закордонного контенту. А найпопулярнішою зараз є і, скоріше за все, залишиться в майбутньому анімація для сімейної аудиторії, тобто фільми, цікаві одночасно і дорослим, і дітям, з гумором та історією, яку можуть оцінити люди різного віку. Нещодавно компанія Animagrad стала повноправним членом Асоціації анімаційного кіно, яку було засновано 2012 року в Росії. В асоціацію входить понад 300 компаній, серед яких такі успішні студії, як «Мельница» і група компаній «Рики». Щорічно під егідою Асоціації відбувається анімаційний фестиваль у Суздалі, а також Асоціація виступила торік партнером фестивалю «Крок». У планах — створення ряду нових проектів, участь і в інших асоціаціях, просування анімаційних фільмів на міжнародні конкурси й фестивалі. Ми готові для цього багато і якісно працювати.

Генеральний продюсер кінокомпанії FILM.UA Віктор Мирський бажання сприяти розвитку української анімації пояснює не тільки перспективою матеріального заробітку:

— Відома цитата від автора «Маленького принца» — «Всі ми родом з дитинства», — напрочуд підходить анімації. Зрозуміло, як бізнесмени, ми не можемо не думати про окупність і прибуток. Але аналіз ситуації на кіноринку дає нам змогу оптимістично ставитися до нашої мрії. Адже в списку найкасовіших фільмів у кінопрокаті останніх років мультфільми: на перших ролях — «Шрек», «Льодовикові періоди», «Мадагаскар», билинні богатирі від студії «Мельница». В Інтернеті й на телебаченні мало що може дорівнятися до успіху «Лунтика» і «Маші та ведмедя». Ніщо не продається на DVD краще, ніж продукція «Союзмультфільму». Мультфільми завойовують світ, і нам хотілося б стати частиною цієї непереможної армії — і ми прийдемо зі своїми героями, які в Україні поки що чекають на своє піднесення. Коли ж говорять про ризикованість цього бізнесу, я віджартовуюсь: щоранку ми, як і всі громадяни нашої країни, йдемо на роботу. Але всі йдуть працювати, а ми — робити мультики. Мені здається, нам неабияк пощастило.

КОМЕНТАР

«РІК-ПІВТОРА — І В УКРАЇНІ З’ЯВЛЯТЬСЯ НОВІ ІМЕНА Й НОВІ ФІЛЬМИ, ЗДАТНІ ЗДИВУВАТИ»

Класик української анімації — один з тих, хто привозив в Україну міжнародні нагороди, учитель майже всіх українських аніматорів із шістдесятих років — і донині, хто й сьогодні не припиняє шукати і навчати професії талановиту молодь на своєму курсі в Київському державному інституті театрального мистецтва ім І. Карпенка-Карого, — Євген СИВОКОНЬ.

— На запитання про те, що відбувається сьогодні в українській анімації, можна відповісти: відбувається зміна поколінь, а це завжди болісний процес. Цей процес триває вже років десять, але це нормально. Я саме тому й викладаю в цьому інституті, щоб «простяглася нитка поколінь». Я в курсі того, що відбувається, позаяк сам навчаю молодь і знаю, що на кожному курсі випускається як мінімум кілька талановитих аніматорів. Як експерт, можу передбачити: рік-півтора — і в Україні з’являться нові імена й нові фільми, здатні здивувати.

Я в курсі, що вже цього літа здано новий фільм на студії «Новаторфільм», де працює талановитий аніматор Степан Коваль, — це серіал «Моя країна — Україна», створений під державне замовлення. У ньому 26 серій, а також серіал, який робили теж виключно молоді аніматори — «Професіонали». У липні здає свій новий фільм Катя Чепик, це буде своєрідний римейк «Аліси в країні чудес». Знову ж — хороший, дуже оригінальний фільм створили Едуард Кирич і Володя Гончаров — за мотивами малюнків Марії Приймаченко. На фініші в «Укранімафільмі» в Олега Педана — уже готовий фільм. Він — фанат лялькової анімації, викладає у нас на курсі. Він, до слова, знову одержав грант, і ці кошти дають йому можливість почати створення нового мультфільму.

До речі, це дуже добре, що зараз в аніматорів з’явився шанс на створення фільмів, підкріплений державною допомогою — системою пітчингів. Її впровадила голова Державного агентства України з питань кіно Катерина Копилова за таким самим принципом, як це відбувається в Європі: держава надає кошти, всі охочі подають заявки, і ті художники, чиї проекти комісія (до якої входжу і я) визнала гідними, одержують фінансування. Це дуже важливо, адже таланти потребують підтримки. У Росії, звичайно, на мультиплікацію призначають більше грошей, тому й фільмів на порядок більше щорічно, аніж в Україні. Шкода, що у нас телеканали поки що не розуміють цінності української мультиплікації — а могли б підтримати вітчизняну анімацію замовленнями. Це справді прикро, адже частина наших випускників, котрі не знаходять собі роботи в країні, їдуть за кордон. Вони затребувані в Німеччині, Польщі, найбільше — в Росії. Звичайно, бувають і дива, як-от у Саші Бубнова. Він кинув клич про те, що збирає гроші на створення серіалу про Шерлока Холмса — знайшовся меценат, який допомагає йому. Мультфільм виходить дуже непоганий, забавний. Працює він у маленькій студії, але в анімації це і головне все ж таки — художник.

Взагалі, я прихильник «ручної» анімації — пластилінової, мальованої, піксельної. Але розумію, що сучасна техніка дає нові можливості для аніматорів. На жаль, «Укранімафільм» сьогодні — це вже тільки матеріальна база, та й та не дуже сучасна. І нове виробництво можливе лише у співпраці з іншими студіями й художниками. Мабуть, не варто було виводити за штат творчих працівників... Натомість з’являються нові, маленькі студії (напевно, й «Анімаград»), і дуже добре, що вони шукають талановитих аніматорів і готові самі навчати їх. Нещодавно Андрій Сахалтуєв, син українського аніматора Радни Сахалтуєва, розповів мені, що студія, в якій він працює, проводить набір на курси підготовки мультиплікаторів, здатних працювати з новою технікою. До речі, мультсеріал про футбол, який вони готують до Чемпіонату світу-2014, виходить дійсно дуже хорошим — оригінальним, із гумором...

Ольга ЖМУДОВСЬКА, «День». Фото надано студією Animagrad
Газета: 
Рубрика: