Телевізор, сайти та розмови на кухні

Телебачення залишається в Україні лідером суспільної думки, але «на п’яти» йому вже наступає інтернет. Про це свідчать результати дослідження, яке проводилося Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного республіканського інституту (США).

Опитування проводилося по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) з 15 по 31 березня 2018 р. Всього було опитано 2 400 жителів країни віком 18 років і старше, які мають право голосувати. Вибірка є репрезентативною за статтю, віком, регіоном і розміром населеного пункту.

Допустима похибка не перевищує 2.0%.

Згідно з даними, які 21 травня оприлюднили соціологи, 79 % громадян України отримують політичну інформацію з новин та програм українського ТБ.

На другому місці — веб-сайти. 41 % українців читають «про політику» на інформаційних інтернет-ресурсах. Майже стільки ж людей — 37 % — отримують інформацію про політичні події з соціальних мереж.

Тобто основними джерелами інформації про події в країні та світі в Україні сьогодні є телебачення та інтернет. Зрозумілі та закономірні дані.

Але далі, відразу за віртуальними соціальними мережами, як джерела політичної інформації йдуть «реальні» соціальні мережі.

Трохи менше третини громадян України — 30 % — отримують політичну (!) інформацію від родичів та друзів. «Сарафанне радіо» за параметром «охоплення аудиторії» випереджає і «класичні» радіостанції (19%), і газети та журнали (22%).

Таке джерело новин про політику, як «колеги по роботі», — ще один кластер «реальної» соціальної мережі — все ж таки поступається всім видам традиційних ЗМІ. Але майже 17% наших співгромадян дізнаються щось нове, спілкуючись зі своїми співробітниками.

Якимось дивом все ще залишаються джерелами політичних новин для мешканців України російське телебачення, російська преса та російське радіо. Але, якщо кількість людей, які дивляться «РашаТБ», становить доволі значну цифру — 9%, то читають газети та журнали з РФ лише 2%, і стільки ж слухають радіостанції.

Прогнозовано незначною є кількість респондентів, які дізнаються про новини політики з «рекламних бігбордів, стендів на вулицях» (6%), «буклетів, іншої безкоштовної інформації», яку доставляють з поштою (4%) та на зустрічах із політиками (2%).

Якимось іншим, неназваним чином, отримують новини політики 2% наших співгромадян, і стільки ж взагалі ніяк не дізнаються про перебіг політичного життя. Важко було відповісти на питання щодо джерел отримання політичної інформації лише 1% людей. Ці дані, в принципі, свідчять про те, що зацікавленість у політичних новинах в Україні є, практично, тотальною.

Якщо розглянути канали отримання новин про політичне життя України та світу в розрізі вікових груп, то тут нас чекають деякі прогнозовані результати, а деякі — несподівані.

Громадяни України, які є старшими за 51 рік, практично безальтернативно (91%) обирають телебачення як джерело інформації про політику. Люди цього поважного віку єдині, хто довіряє пресі (31%) та радіо (22%) більше, або приблизно так само, як веб-сайтам (24%) та соціальним мережам (16%).

У молодих людей (18—35) телебачення як джерело політичних новин практично зрівнялося із інтернетом. 65% молоді обирає телевізор, 58% — веб-сторінки, 60% — соціальні мережі, для того, щоб дізнатися щось нове про політичне життя.

Втім, абсолютно всі вікові категорії без виключення практично однаково схильні прислухатися до розповідей про політику своїх родичів та друзів. У віці 18—35 років таких людей 31%, у віці 36—50, та «51+» — 30%.

Ще одна несподіванка.

Новини про політику з телевізора дізнаються частіш за все на Заході країни — 86%, тоді як в Центрі, Півдні та на Сході — 75%—78%.

А ось дослухаються в політичних питаннях до родичів та друзів здебільшого на «промисловому та урбанізованому» Сході (40%), а не на «сільському» Заході (28%).

Є серед отриманих соціологами і неприємні дані. На Півдні та на Сході російське ТБ як джерело інформації використовує значна кількість людей — 13%—14%, це в рази більше, ніж на Заході (4%) та в Центрі (8%).

Тепер перейдемо до іншого рейтингу — довіри до джерела політичної інформації.

Неймовірно, але найбільш надійним постачальником новин про політику громадяни України вважають... родичів та друзів та колег по роботі! Дуже надійним, або «швидше надійним» ці джерела інформації вважає 45% та 29% респондентів відповідно.

Далі йде українське телебачення. Телевізор є більш- менш надійним джерелом політичної інформації для кожного четвертого (25%) українця.

Наступна група інформаційних ресурсів — веб-сторінки, соціальні мережі — користуються трохи нижчим рівнем довіри: 23% та 22% відповідно.

Рівень надійності інформації, отриманої з українських газет, журналів та радіо — 19%.

Всім іншім каналам комунікацій довіряють значно менше. Лише 9% вважають надійним джерелом політичної інформації зустрічі з політиками, лише 2% — російське ТБ та лише 1% — російську пресу та радіостанції.

Отже, з дослідження можна зробити декілька важливих висновків.

► Російське телебачення на Сході та на Півдні все ще є джерелом інформації для значної кількості людей, і це реальний виклик для української державної інформаційної політиці. Щось там явно робиться не так, як слід.

► Ще один невтішний висновок — ЗМІ не задовольняють попит на якісну та достовірну політичну інформацію. Жодною іншою причиною неможливо пояснити величезну кількість наших співгромадян, які, по-перше, дізнаються новини (скоріше, «новини») «на кухні», а по-друге, довіряють отриманої таким чином інформації.

► Ну і про ТБ. Телебачення все ще «цар медіа», але ера інтернету вже близько. До лідуючих позицій веб-сайтам та соціальним мережам, в масштабах всього населення України, ще далеко, але провідними джерелами інформації про політику серед молоді вони стануть вже дуже скоро.