Як подолати «латентну пропаганду»

Цього тижня законопроект №4303 щодо обмеження медіа-контенту країни-агресора поставлено на порядок денний поточної сесії українського парламенту. Ініціатором законопроекту є антиокупаційне об’єднання «Наступ», автором виступив народний депутат Микола Княжицький. Цікаво, що ще до розгляду проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України стосовно обмеження використання медійної продукції держави-агресора» він набув чималого розголосу в медіа та блогосфері, адже передбачає заборону гастролей тим артистам, пов’язаним з агресором, котрі не надали письмову заяву про засудження політики Кремля та війну проти України. Передбачається, що члени творчих колективів, персонал театрів, окремі артисти, які є резидентами РФ, не зможуть брати участь у виставах на території України без цієї письмової заяви. Після цього трупа отримує свідоцтво про проведення гастрольного заходу. Також проект передбачає зміну «правил гри» для російських телеканалів, які продовжують мовлення в Україні.

«Латентна пропаганда ворожих для України ідей надалі продовжує лунати в теле- та радіоефірах, на концертних площадках та театральних сценах з вуст осіб-резидентів держави-агресора, чим  створює загрозу інформаційній безпеці, — йдеться у пояснювальній записці до проекту закону. — Очевидно, що особи, які активно підтримують окупацію території України та політику Російської Федерації щодо України, не повинні отримувати доходи в Україні, податки з яких ідуть на фінансування збройної агресії проти України. Байдужість держави до такого факту тільки сприяє ворожій пропаганді та провалу України в інформаційній війні».

— Мені б хотілося бути оптимістично налаштованим щодо долі цього законопроекту, — коментує «Дню» Микола Княжицький. — Хоча я розумію, яка кількість людей в парламентському залі досі сприймає Україну як територію, а не як країну. Коли про це замислюєшся, занурюєшся в песимістичні думки. Хотілося б вірити, що патріотів у нас більше. Чи дієвими будуть запропоновані мною інструменти? Я людина ліберальних поглядів і сам виступаю проти будь-яких обмежень у мирній ситуації. Але, коли ми фактично маємо війну з Росією, з агресором, який далі продовжує політику колонізації нашої культури, треба рішучих дій. Ми намагаємося прописати механізми того, як це можна зупинити. Коли ми говоримо про гастрольну діяльність, то російським виконавцям треба буде отримувати ліцензію на свою діяльність. І однією з умов отримання ліцензії є зобов’язання людей, які приїздять сюди, визнавати територіальну цілісність нашої держави. Якщо ми говоримо про телевізійні канали країни-агресора, то, на жаль, досі маємо їх сигнали в Україні. Хоча деякі канали заборонені, але чимало мовників РФ присутні в наших кабельних мережах. Законопроект передбачає їх ліцензування. І керівник такого ЗМІ також повинен гарантувати, що його медіа і він сам поважають територіальну цілісність нашої країни. Ці аспекти зможуть обмежити присутність російської пропаганди на українських телевізорах в умовах війни. З другого боку, тих людей, що готові публічно підтримувати територіальну цілісність України, це заохотить до активнішої роботи. Треба відверто говорити, що проти активної інформаційної пропаганди країни-агресора ми сьогодні майже беззахисні. Наші медіа повинні бути більш наступальні, відкритті. Українська культура попри тимчасові заборони може розвиватися. Взяти до прикладу розвиток телесерійного виробництва. Після заборони російських серіалів, які популяризують силові відомства Росії, в нашій країні значно збільшилося виробництво серіалів. Якби країна ще й підтримала цей процес, результат був би ще кращим. Це ж стосується і театральної, книговидавничої, телевізійної сфер діяльності.

За словами Миколи Княжицького, наступного тижня не буде пленарного засідання, однак вже у червні він наполягатиме на розгляді законопроекту.