Біла синичка з синьою ознакою

У середині осені, коли багато птахів відлетіли в теплі краї, на дворі дедалі частіше трапляються синички — і в лісі, і в селі, і навіть у місті. Певно, знають, що в холодний час краще триматися ближче до людини, до місць, де легше прохарчуватися взимку. Переважно це добре знайомі багатьом синиці блакитні. А крім них в Україні зустрічаються ще сім видів синичок.

— Найрідкісніша з них — синиця біла, з властивим лише їй блакитно-білим оперенням. Відомо, що у Європі вона регулярно гніздується лише в Білорусі, Росії та Україні. Трапляється, часом і в Фінляндії, — розповідає біолог Марія Савчук. — У цих країнах біла синиця через свою малу чисельність перебуває під охороною Червоної книги (статус — рідкісний) та Бернської конвенції.

Більшість науковців відносять синицю білу до роду синиця, проте американські орнітологи на основі досліджень, проведених  у першій половині 2000-х років, вважають її самостійним родом.

Синичка біла — досить маленька і дуже рухлива пташка. Так що приказка «краще синиця в руках, ніж журавель в небі» — зовсім не про неї. Спробуй, злови таку. Тут щастя в тому, щоб хоча б побачити її, почути, як вона дзвенить «ці-ці-цірррзь» чи щебече на високих нотах. Та мало кому довелося почути чи побачити цю таємничу пташку. На відміну від синиці блакитної, біла синиця — птах потайний, більшу частину часу він проводить у глибині густої рослинності.

Біла синиця переважно комахоїдний птах, живиться вона лялечками та личинками метеликів, попелицями, кониками та цвіркунами. Не гребує мухами, бджолами, осами й мурахами і навіть павуками. Взимку ж, як і більшість її родичів, харчується насінням рослин, які трапляються в лісі й на болоті, живиться ягодами обліпихи, насінням ялини, берези. А ще дослідники спостерігали, як пташка розщеплює жорсткі стебла очерету і зонтичних трав, відшукуючи личинок комах, що сховались там.

РІКИ ПРИП’ЯТЬ І СТОХІД — ФАВОРИТИ БІЛОЇ СИНИЧКИ

В Україні біла синиця збереглася тільки у важкодоступних для людини лісах в середній течії Прип’яті та Стоходу, зустрічається у Волинській та Рівненській областях. Гніздується вона, наскільки відомо дослідникам, лише на території Національного природного парку «Прип’ять — Стохід», який є найбільшим заповідним парком на Поліссі. До речі, саме синиця біла зображена й на емблемі парку.

Прип’ять та Стохід — дві річки, що утворюють безліч русел та островів. Територія парку, майже половину якої займають болота, охороняється відразу двома державами, адже його північний кордон межує з Білоруссю. Пташка заселяє ділянки вологих лісів і чагарники поблизу боліт. Гнізда робить у дуплах старих дерев, ба навіть у нішах старих будівель. Орнітологам відомо, що за сезон біла синичка робить одну або дві кладки. Гніздиться пташка у травні — червні, а через два-три тижні пташенята залишають гніздо і стають на крило.

«На жаль, відомостей про білих синиць недостатньо, вони потребують додаткового вивчення, — каже Ростислав ЖУРАВЧАК, заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника. — Гніздова біологія птахів в Україні також не достатньо досліджена. Кілька разів нам удалося закільцювати пташенят. Одного разу пара білих синиць зайняла штучну гніздівлю, тоді закільцювали дев’ять пташенят. Іншого разу пощастило менше — вдалося закільцювати лише двох пташенят — знайшли виводок у закинутій хатині в одному з сіл. Решта птахів-підлітків уже підросли та пурхали. У Волинській області ці птахи відомі на території, яку можна приблизно описати трикутником Люб’язь — Любешів — Сваловичі, на Рівненщині — на території між селами Нобель —  Гориничі — Прикладники — Комори».

Голова спілки орнітологів Рівненщини Василь ІЛЬЧУК разом із колегами-орнітологами, бердвотчерами спостерігали за білою синицею на півночі Рівненської (Зарічненський район) та Волинської (Любешівський район) областей. «Якраз на півночі цих областей і зосереджена популяція виду, яка прийшла сюди з сусідньої Білорусі, — розповідає Василь Ільчук. — Біологія виду в Україні є мало вивченою і відомості про його чисельність, викладені в Червоній книзі України, можливо, є заниженими. Попри невелику територію ареалу, тут птахи зустрічаються майже повсюдно, тут вони і гніздяться. Цікаво, що такий рідкісний вид є буквально сусідом людини — гніздиться у нішах старих житлових споруд, прибудов або ж у природних дуплах неподалік населених пунктів. У післягніздовий період синицю білу побачити важко — птахи здебільшого перебувають у очеретяних заростях річок Прип’ять, Стохід та їхніх заплав, де знаходять і потрібний корм, і прихисток. Саме ці річки — їхні заплави, рослинні зарості, величезна кількість усілякої комашні, відносно невеликий фактор турбування — і є сприятливими для існування білих синиць.»

ВИД ДУЖЕ ВРАЗЛИВИЙ

В Україні біла синиця — вид дуже вразливий через малу чисельність. Їх і так мало, а може стати ще менше, якщо умови проживання і харчування не відповідатимуть потребам пташок, вважають орнітологи. Постійною загрозою для виду є знищення та спотворення старих лісів та фактор турбування з боку людини. Для збереження птахів необхідна сувора охорона лісів та заповідання місцевостей з гніздовими ділянками у важкодоступних для людини лісах. Вчені стверджують, що для більш ефективної охорони потрібно детальніше вивчити місця гніздування та зимівлі білої синички. Сприятиме її поширенню і розвішування на територіях гніздування спеціальних хатинок-дуплянок.

...Білі синички навіть на фото здаються не лише милими, але й сумними. Дивляться довірливо на людину своїми оченятами-намистинками, ніби запитують: «Ви ж допоможете нам? Не образите наших діток?» А ми теж вам у пригоді станемо, знищуватимемо комах, прикрашатимемо своєю присутністю світ, робитимемо його різноманітнішим».

До слова, 22—26 жовтня Рівненський природний заповідник проводить Тиждень знайомств і запрошує гостей. Завітайте на гостини до заповідника, може, вам пощастить і ви на власні очі побачите це дивовижне створіння — білу синичку.