Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Коли замість боліт — посухи й пожежі

Загрози унікальному біорізноманіттю Полісся
26 лютого, 2021 - 11:55

Перелітні водоплавні птахи часто виводять потомство на одному болоті, відпочивають під час перельоту на другому, а зимують за тисячі кілометрів — на третьому, — встановили вчені. — Вони також вважають, що чисельність водоплавних птахів прямо залежить від площі ставків і боліт. Причому основний чинник, що впливає на кількість птахів, — площа водної поверхні в період розмноження.

Експерти міжнародного природоохоронного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів» досліджували особливо цінні місця існування птахів Житомирського Полісся, зокрема у Народицькому, Овруцькому та Олевському районах. Фахівці насамперед обстежили території типового гніздування раритетних видів із Червоної книги України, життя яких тісно пов’язане з поліськими болотами, — журавель сірий, тетерук, сова бородата.

Наразі науковці підбили перші підсумки досліджень, які виявилися невтішними. Результати спостережень показали шкідливі зміни у природному середовищі, що пов’язані зі зневодненням поліських територій і великими пожежами у Поліссі. Власне, пожежі також значним чином спричиняють висохлі болота. Адже сухі болота — це порох, який може загорітися будь-якої миті з найменшої причини.

Орнітологічні маркери демонструють небезпеку, що склалася у поліському регіоні, й загрозу раритетному біорізноманіттю унікальної природної території. Стає дедалі очевиднішим, наскільки важливим елементом екосистеми є болота і як багато залежить від цих, здавалося б, непримітних біотопів.

НЕОБХІДНА УМОВА ГНІЗДУВАННЯ — ГЛИБОКІ ВОДОЙМИ

Орнітолог Микола ВЕСЕЛЬСЬКИЙ, котрий обліковував місця гніздування сірих журавлів та тетеруків, зауважує, що на обстеженій території відмічається досить багато птахів. Проте більшість із них покинули традиційні для гніздування болота та зосередилися на заболочених ділянках заплав річок, де серед очеретів та осокових купин все ж збереглися обводнені ділянки. Він відзначив, що важлива умова присутності сірих журавлів, зокрема для влаштування ними гнізда і ночівлі, — це наявність достатньо глибоких водойм, які створюють певну перепону для небезпечних хижаків та інших небажаних відвідувачів, які можуть турбувати цих обережних птахів.

Значна ж кількість лісових боліт перехідного та низинного типів, таких привабливих для журавлів, висохли. Так, із 38 обстежених лісових боліт, на яких у минулі роки гніздилися журавлі, 29 висохли, тож птахи їх покинули. Лише на небагатьох болотах, що уціліли від висихання, зареєстровані пари, які гніздуються.

Не кращі справи і ще в одного символу Полісся — тетеруків. На обстежених болотах, які ці птахи здавна облюбували як шлюбні території, навесні зареєстровано лише п’ятнадцять токовищ, а на них тільки по одному-двоє «весільних» самців. Причина та ж сама — глобальне зневоднення території, викликане в першу чергу проведеною у минулому меліорацією та сучасним масштабним знелісненням території.

До цього додалися ще й минулорічні масштабні весняні пожежі, внаслідок яких вигоріло п’ятнадцять боліт. Це змусило птахів покинути традиційні місця розмноження та шукати нові території, де вони могли б жити й продовжувати свій рід.

ЗМЕНШУЄТЬСЯ КОРМОВА БАЗА

Юрій КУЗМЕНКО, орнітолог, котрий спеціалізується по хижих птахах і в рамках проєкту досліджував місця гніздування сови бородатої, також зафіксував невтішні показники. Обстеження чотирнадцяти потенційних гнізд цього харизматичного нічного хижого птаха дозволило зафіксувати лише вісім гнізд, де знаходилися пари з пташенятами, і два випадки створення пар без відкладання яєць.

На думку фахівця, невисокий показник гніздування цього рідкісного птаха пов’язаний зі зменшенням популяції гризунів, на яких полює сова. Одна з причин нестачі кормової бази — теж висихання боліт, де мешкають гризуни.

ЗБЕРЕГТИ НЕЗРУЙНОВАНІ ПРИРОДНІ ДІЛЯНКИ

Присутність людей на території Полісся останніми десятиліттями дається взнаки, і, на жаль, не найкращим чином. Ідеться, насамперед, про осушення водно-болотних угідь, посилення рубки лісів, порушення незайманих заплавних ландшафтів, пожежі внаслідок зумисних підпалів і необережного поводження.

Ольга ЯРЕМЧЕНКО, керівниця проєкту «Полісся — дика природа без кордонів», зауважує: «Наразі ми є свідками переходу негативних кількісних змін, якими є зниження рівня води, зменшення площ лісів у природному середовищі Полісся, до якісних, що позначаються насамперед як втрата тваринами домівок через висихання боліт внаслідок людської діяльності.

На думку фахівців, якщо не протидіяти цьому, не вживати захисних заходів, то процеси, про які йдеться, зокрема у популяціях птахів, поглибляться.

Щоб зупинити цю небезпечну ситуацію, надважливо якомога раніше подбати про збереження ще не зруйнованих природних ділянок, що й створюють каркас стабільності природного середовища Полісся.

Лише розширення та посилення природоохоронного статусу поліських заповідних територій може призупинити руйнівні процеси одного із найбільших у Європі регіонів дикої природи, свідками яких ми є, і забезпечити перспективу його сталого існування, а разом із цим і всіх мешканців Полісся».

Волога та лісиста місцевість Полісся ще зберігає свою первинну природну цінність. Тут зустрічаються ділянки лісів зі стиглих дубів, грабів, сосни та вільхи, які майже не змінені господарською діяльністю.

Протягом року експерти з лісничих питань природоохоронної громадської організації «Українське товариство охорони птахів» займалися ідентифікацією та верифікацією природних лісів Полісся. Дослідженнями були охоплені території Полісся в басейні річки Прип?ять, вздовж кордону України з Білоруссю, зокрема шість лісгоспів у Волинській, сім у Рівненській та чотири у Житомирській областях. Заходи здійснювались у злагодженій співпраці з представниками лісових господарств.

Результат роботи — визначені ділянки, що відповідають критеріям «природні ліси», та встановлено, що майже чверть із них не належать до природно-заповідного фонду.

На початок 2021 року вже погоджені та передані відповідні документи для створення пралісових пам’яток природи. Унікальні рештки природних лісів є місцем зростання рідкісних видів грибів та рослин, проживання раритетних видів тварин, у першу чергу таких, що тісно пов’язані з природною динамікою лісу і не можуть існувати в господарськи освоєних лісах.

Людмила СТУПЧУК. Фото Миколи ВЕСЕЛЬСЬКОГО
Газета: