«Викопні» дерева

Мабуть, кожен, хто бував у хвойному лісі, не оминув увагою ці цікаві рослини, які схожі на маленькі ялиночки. Їхні стебла вкриті зеленими лусками чи дрібненькими листочками, неначе хвоїнками. А ось шукати на них квіти чи насіння — марна річ, їх там немає. Плауни розмножуються спорами. Від колишніх величних родичів у них залишилося небагато. Сучасні плауни — це низенькі трав’янисті рослини з повзучим стеблом завдовжки зазвичай у метрів зо три.

ДВА ВИДИ ПЛАУНІВ ЗАНЕСЕНІ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

У світі рід плаунів налічує понад 200 видів. Вони ростуть здебільшого в Північній півкулі, від тундри до тропіків. Переважна частина плаунів — мешканці саме тропіків. У наших широтах вони трапляються у хвойних лісах, рідше — на заболочених луках, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — В Україні, зокрема, зростає шість видів плаунів: альпійський, баранець, булавовидний, двогострий, заплавний та колючий. Красиві стародавні рослини збереглися в небагатьох районах Полісся, Карпат та Лісостепу, переважно в заболочених лісах і на болотах.

Їхні повзучі стебла стеляться по землі килимом, а тому здається, що їх не так уже й мало в сучасних лісах. Але насправді деякі з них, як-от баранець звичайний і плаун колючий, уже занесені до Червоної книги України.

ВЕЛЕТЕНСЬКІ ПЛАУНИ ЗРОСТАЛИ НА ВЕЛИЧЕЗНИХ ПРОСТОРАХ

Плауни були широко поширені наприкінці девонського та кам’яновугільного періодів. Важко навіть уявити, скільки всього бачили їхні предки! Вимерлі плауноподібні відіграли значну роль в утворенні кам’яного вугілля. На певних територіях у ті часи клімат був теплим і вологим, а суходіл укривали неглибокі заплави та численні болота. Це сприяло швидкому росту рослин.

Велетенські папороті, хвощі й плауни зростали на величезних просторах. Після відмирання стовбури рослин потрапляли у воду. Там їх поступово засипало піском і мулом. З часом із відмерлих рослин за умов нестачі кисню, високого тиску навколишніх порід і високої температури послідовно формувалися потужні поклади кам’яного вугілля.

А сучасні, вже маленькі, плауни сприяють поширенню лісів. Насіння багатьох рослин через суцільні килими мохів часто не можуть прорости. Ось тут і приходять їм на допомогу плауни, які витісняють мохи, займають їхню територію і поступово знищують. На очищеному ґрунті уже може проростати насіння дерев. Через це лісівники жартома іменують плауни «зеленою пожежею».

ЇХ ВИКОРИСТОВУЮТЬ У МЕДИЦИНІ Й МЕТАЛУРГІЇ

Плауни вважаються декоративними, лікарськими, фарбувальними, косметичними рослинами. Перелік напрямків можливого їх застосування — чималий.

Завдяки великому вмісту жирів у спорах (приблизно 50 відсотків) плауни застосовують як дитячу присипку, тальк, для лікування ран, опіків, обморожених місць, у разі екзем, фурункулів, лишаїв, рожистих запалень. У народній медицині стебла плауна помічні для лікування захворювань сечового міхура, печінки, дихальних шляхів, запалень шлунку і кишечника, при геморої, диспепсіях і ревматизмі.

Відваром із пагонів, оскільки ті мають також інсектицидну дію, миють тварин від паразитів. У косметичній практиці плауни використовують проти випадіння волосся і при виготовленні дезодорантів із натуральних речовин.

Проте лікуватися плаунами, з огляду на їхню отруйність, потрібно вкрай обережно, лише під контролем лікаря, не користуючись неперевіреними методами. Деякі види цих рослин належать до групи отруйних, тому їх ніколи не споживають травоїдні хребетні тварини, а от безхребетні тварини поїдають без особливої шкоди для себе.

Спори плаунів використовують також у металургії, при фасонному литті для обсипання стінок форм, аби деталі легко виймалися, адже спори при зіткненні з рідким металом, спалахуючи, утворюють газ, що і робить поверхні деталей гладенькими.

А ще спори деяких видів плаунів містять до 40 відсотків оксиду алюмінію. Вони легкозаймисті, навіть дрібка в полум’ї свічки викликає ефект, схожий на бенгальський вогонь. Їх використовують для приготування новорічних бенгальських вогнів, феєрверків, імітації блискавок та інших світлоефектів.

Стеблами плаунів користуються для отримання синьої, жовтої, зеленої та коричневої фарб, придатних для фарбування тканин.

Одна із родичок наших плаунів — така собі селагінела луската — пристосувалася й до неймовірно посушливих умов Синайського півострова. Місцеві називають її «ієрихонська троянда». У засушливі періоди року рослина перетворюється на скручену сіро-коричневу кульку без найменших ознак життя. У такому стані вона може перебувати багато місяців. Здається, що рослина загинула. Але варто помістити таку «кульку» у воду, і вона оживає, гілочки розпрямляються і зеленіють.

КОРИСНІСТЬ І ДЕКОРАТИВНІСТЬ ПРИЗВОДЯТЬ ДО ВИНИЩЕННЯ РОСЛИН

Господарська діяльність людини, лісові пожежі, надмірний збір рослин призвели до того, що плаунів, незважаючи на їхнє начебто й чимале поширення у хвойних лісах, стає менше, вони дедалі частіше відступають у глибину лісу, мовби намагаються сховатися від людей.

Насправді це лише здається, що плаунів у лісах дуже багато, бо вони плетуться і стеляться, займаючи великі площі. На жаль, цих стародавніх рослин, які з’явилися на Землі значно раніше, ніж людина, з кожним роком дедалі меншає.

Оскільки плауни переважно стеляться по землі, люди безцеремонно виривають їх із корінням, порушуючи ґрунтовий покрив. І зовсім не замислюються про те, що має минути не менше ніж двадцять років, доки знову виросте дорослий плаун.

Таке ставлення до рослин не могло не позначитися на зменшенні їхніх запасів у природі, вони потребують дбайливого ставлення та охорони. На думку екологів, насамперед необхідно заборонити збирання рослин і створити заказники скрізь, де вони поширені.

Дехто намагається посадити ці красиві рослини у себе в садку, викопавши в лісі. Природоохоронці застерігають, що цього робити теж не варто. Плаунам потрібні особливі ґрунти, лісовий покрив та оточення, тому вони майже ніколи не приживаються в інших умовах.

Краще полишмо плауни дикій природі і спробуймо не порушувати їхнє природне середовище.