Компроміс у прямому ефірі
Домовленості між Президентом і прем’єром з приводу дострокових виборів, як здається, запитані сьогодні всіма — такий сценарій безсумнівно краще можливих «силових рішень» конфлікту. Проте заяви, зроблені потім першими особами держави, залишили набагато більше запитань, ніж дали відповідей. У будь- якому разі шлях до політичного консенсусу буде довгим, адже як і коли зможе переобиратися парламент, неясно досі. Проте головне навіть не це. По-перше, прийняте рішення поки є суто політичним, а не політико-правовим. По-друге, проведення виборів само по собі ще не гарантує подальшої політичної стабільності — її запорукою можуть стати тільки ефективні поступки і компроміси. Щонайменше, політичні угоди мають стати більш прозорими і послідовними. Зрештою, це в інтересах самих політиків, що розучилися довіряти не тільки опонентам, а й соратникам.
Перша масштабна спроба узгодити свої позиції публічно була зроблена в понеділок в Українському домі. Спікер парламенту Олександр Мороз, прем’єр-міністр Віктор Янукович, екс-президенти Леонід Кравчук і Леонід Кучма, представники політичних сил, що входять до парламентської коаліції, академіки і авангард інтелігенції зібралися на Відкритих громадських слуханнях «Через подолання політичної кризи — до стабільного розвитку України», ініційованих «Українським форумом». Більш «упертою» виявилася президентська сторона і лідери опозиції — домовлятися в прямому ефірі вони не захотіли. Зате коаліційне представництво булo досить широким — Раїса Богатирьова, Петро Симоненко, Іван Бокий, Сергій Кивалов, Ганна Герман, Микола Янковський, В’ячеслав Богуслаєв. Хочеться сподіватися, що це не випадково і коаліція всерйоз має намір шукати компромісний вихід з ситуації, що склалася.
Перебіг обговорення підтвердив, що привід для оптимізму дійсно є — всі учасники погодилися з необхідністю проведення виборів і завершення конституційної реформи. Кожний, хто виступав, також вважав не зайвим підкреслити, що політикам потрібно повернутися в правове поле і опрацювати виборче законодавство. Проте, як завжди, «диявол ховався в деталях», які практично кожному з лідерів уявлялися по-своєму.
Так, Олександр Мороз вбачав в спільному прем’єрсько- президентському рішенні їхні бажання переформатувати існуючу коаліцію і запропонував вже зараз вивести з неї Cоцпартію, щоб «зекономити» на виборах. На його думку, їх результат відомий заздалегідь — Президенту все одно доведеться домовлятися з Партією регіонів. Сам прем’єр в таких «таємних бажаннях» не зізнався і заявив, що питання про переформатування правлячої коаліції взагалі не стоїть на порядку денному, назвавши, проте, об’єднання регіоналів і нашеукраїнців найбільш оптимальним з погляду консолідації країни. Разом з тим, створити рік тому таку коаліцію не дозволили саме завищені владні амбіції «помаранчевих». І ось підсумок — дострокове припинення повноважень Верховної Ради, для якого не було жодних підстав, крім невдоволення опозиції. Адже «уряд працював стабільно, зростала економіка, ми стояли на порозі структурних реформ». Сьогодні, коли вибори неминучі, рішення про них, на думку прем’єра, має прийняти не Президент, а парламент. Щоб повернути процеси в правове річище і утвердити потрібні закони, Верховній Раді треба відновити свою роботу. Як додав член «Українського форуму» Юрій Алексєєв, «парламентаріїв треба закрити на ключ — нехай приймають закони, без яких не буде стабільності!»
Леонід Кравчук також запропонував свій план виходу з політичної кризи — треба розробити спеціальні акти про взаємодію гілок влади, якомога швидше завершити конституційну реформу і підписати своєрідну Концепцію державного примирення. Згідно з нею, партійні лідери відмовилися б від експлуатації в політичній боротьбі «вибухонебезпечних» для суспільства тем НАТО, мови, церкви… Відомий юрист, член Ради «Українського форуму» Віктор Мусіяка зазначив, що головне — це все-таки проведення реформи Основного Закону. З повноцінною Конституцією жодних додаткових механізмів, що узгоджують повноваження гілок влади, не потрібно.
Промову на захист Конституції виголосив і Леонід Кучма: «Чинна Конституція — це результат багаторічної праці. Передбачений в ній баланс влади визначає взаємну відповідальність за правління з боку уряду і парламенту». Проте колишній президент України також відзначив явні нелогічності в Основному Законі — зокрема, уряд має бути «цілісною структурою», тобто повністю призначатися Верховною Радою. Адже наявність в ньому міністерської квоти Президента, як ми бачили, є додатковим джерелом конфліктів. До «потужних повноважень», які є сьогодні у Президента, Кучма відніс його право розпускати парламент, проте застеріг від маніпулювання цим правом з метою створення «потрібної» коаліції. Леонід Данилович також наголосив, що ми маємо все-таки «законодавчу владу» — вона легітимна, незважаючи на президентський указ, аж до обрання нового депутатського корпусу. Саме з цього потрібно виходити президентській стороні, готуючи «правовий каркас» розв’язання кризи.
Лідер комуністів Петро Симоненко знову зажадав одночасних дострокових виборів і парламенту, і президента — тільки так, на його думку, вдасться усунути самі причини політичного протистояння. А ось Володимир Литвин детально зупинився на змінах до закону про вибори Ради: вони мають відбутися за відкритими списками, також потрібно зняти виборчий бар’єр. Як це можливо технічно — абсолютно не ясно, адже одного бажання Володимира Михайловича повернутися до законодавчого органу тут явно недостатньо. Як зазначив щодо цього Леонід Кучма, нинішній бар’єр і так дуже низький, а його повна ліквідація призведе до того, що «заради проходження до парламенту однієї людини купуватимуться села, і партій в Раді виявиться триста п’ятдесят».
А втім, існуючі розбіжності не перешкодили учасникам слухань прийняти підсумковий документ. У ньому підтримується прагнення лідерів держави до компромісу, підкреслена необхідність завершення конституційної та судової реформ. Не можна обійти увагою і те, що відкрите обговорення проблем, які накопичилися в політикумі, визнано ефективною практикою — на попередній суд громадськості запропоновано винести підсумки засідання робочої групи з підготовки виборів.
Разом з тим, питання про те, чи будуть насправді враховані владою результати дискусії в Українському домі, залишається відкритим. Чого чекали від заходу його організатори і чи досягнуті, на їхню думку, поставлені цілі? Про це ми спитали голову «Українського форуму» Володимира Семиноженка, який головував під час публічних слухань.
— Наскільки відомо, спочатку передбачалося, що в слуханнях візьме участь Президент України.
— Так. Ініціативна група «Українського форуму» провела зустрічі й з прем’єр-міністром, і з головою парламенту, і, звичайно, з Президентом України. Кожна зі сторін виявила велику зацікавленість в тому, щоб вийти на відкритий формат переговорів, прийняти нашу пропозицію про спільну участь у Відкритих слуханнях. Як ви знаєте, безпосередньо після наших зустрічей з главою держави і головою уряду відбулися їхні двосторонні переговори. І вони закінчилися прийняттям принципових домовленостей — достроковим виборам бути, за умови узгодження дати їхнього проведення.
— Таким чином «Український форум» виступив у ролі миротворця?
— Певною мірою. Тут з’єдналися безліч чинників і причин, і ми стали своєрідним каталізатором зближення позицій.
— Президент дійсно дав згоду брати участь в слуханнях разом з керівниками коаліції?
— Більше того, весь цей час «Український форум» працював в тісному контакті з Секретаріатом Президента України, спільно вироблявся сценарій, текст Підсумкового документа. Була тверда упевненість в тому, що глава держави буде. Але за дві години до початку слухань президентський штандарт з Українського дому прибрали… Формально внаслідок відсутності на той момент результатів від робочої групи, яка з ініціативи Президента і прем’єра повинна готувати проекти рішень з реалізації компромісного сценарію виходу з кризи. «Українському форуму» запропонували перенести слухання пізніший термін.
— І все-таки вони відбулися. Чому? Адже у відсутність Президента і представників опозиції вийшла радше зустріч керівників коаліції з громадськістю.
— Коаліція сьогодні не монолітна, і ми почули абсолютно різні погляди на процеси, що відбуваються навколо перспективи дострокових виборів. Дійсно, без участі автора указу про дострокові вибори, а також представників політичних сил, кровно зацікавлених в найшвидшому проведенні виборчої кампанії, дискусія спочатку не могла бути такою результативною, як ми хотіли. Однак ми вирішили не переносити cлухання. Річ у тім, що це не перша наша спроба створити нейтральний дискусійний майданчик для відкритого обміну думками між всіма сторонами політичного конфлікту. У лютому цього року було заплановано круглий стіл «Українського форуму» з проблем конституційної реформи. Це взагалі центральне коло проблем в нинішній ситуації. І знову очікувалася присутність перших осіб держави. На прохання Президента України ми навіть перенесли дату проведення круглого столу з 14 на 15 лютого з тим, щоб забезпечити йому зручну можливість взяти участь в дискусії. І знову буквально напередодні все скасували. Хоча була проведена величезна попередня робота, в тому числі в тісній співпраці зi cлужбами Секретаріату. Були особисті зустрічі з Президентом представників «Українського форуму».
— Чому Президент в останній момент міняє рішення?
— Мені складно достеменно судити про причини. З наших бесід з Віктором Андрійовичем я виніс стійке відчуття того, що глава держави сприймає і приймає ініціативи «Українського форуму», готовий до обговорення суперечностей, що існують між гілками і суб’єктами влади, саме на нейтральній території — тобто не у себе, не в Кабміні, не в Раді, а на запрошення третьої сторони. У Президента є розуміння потреби зваженого діалогу, неминучості компромісу і поступок. Так що я б відніс ці випадки зірваної участі Віктора Андрійовича на рахунок так званої партії війни, яка є в оточенні будь-якого державного діяча, і Президент України, на жаль, — не виняток. Ще однією причиною може бути те, що формат заходів, що пропонується «Українським форумом», поки є новим для України. Нам ще складно звикнути до думки, що великі політики іноді можуть йти у фарватері суспільних ініціатив, що це не втрата для їхньої репутації та статусу, а навпаки, колосальний плюс. Адже народ, зрештою, прислухається до тих політиків, поважає тих політиків, які готові з повагою слухати народний голос. Справедливо буде сказати, що привід вважати Президента хай поки заочним учасником громадських слухань, є. Представники Секретаріату Президента, зокрема, Роман Безсмертний, серйозно поставилися до пропозиції, висловленої під час дискусії: результати діяльності робочої групи (з підготовки спільних рішень) мають стати предметом наступного раунду слухань. Вже з участю Президента України. Отже, ми впевнені, що з третьої спроби «Український форум» досягне своєї мети.
— А які цілі ставить перед собою «Український форум», організовуючи такі круглі столи?
— Насамперед — створювати прецеденти активної та безпосередньої участі суспільства у виробленні державних рішень. Адже одних тільки виборів, навіть включаючи дострокові, для цього недостатньо. Потрібна результативна суспільна активність у міжвиборчий період. Як справедливо зазначив академік Юхновський, керівникам країни життєво необхідно чути думку людей, що не належать до їхнього найближчого оточення. Так само ми прагнемо своєю діяльністю розвивати культуру діалогу в політиці. Поки представники різних політичних сил і груп впливу заперечують правомочність і взагалі право на існування протиборчої сторони, країна буде пірнати з однієї кризи в іншу. «Український форум» не бере участі в гонці за владою, і тому ми можемо дозволити собі таку розкіш — надавати рівні можливості висловитися і бути почутими абсолютно всім політикам. І тим самим, зрештою, сприяти підвищенню якості вітчизняної політики. Тому що легко сформувати певну громадську думку за допомогою продуманих технологій, дозованій і «приготованій» інформації. А ошукати народ в прямому ефірі ще не вдавалося нікому.
