Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

Вибори-2002: старт чи фальстарт?

31 серпня, 2001 - 00:00

Замість двох статей Адміністративного кодексу, що передбачають відповідальність за порушення під час виборів, ЦВК пропонує 22. «Ми пропонуємо притягнути до відповідальності всіх, хто використовує своє службове становище, незаконно втручається у ЗМІ та проводить агітацію», — заявив Рябець. На його думку, «окремі політики взагалі не сприйняли зауваження ЦВК щодо майбутніх виборів». При цьому Рябець підкреслив, що «доведенням українського виборчого законодавства до європейського рівня серйозно так ніхто і не займався». Голова ЦВК говорить, що вже початок передвиборної кампанії визнано неконституційним і, таким чином, дата старту передвиборної гонки цілком не зрозуміла. Таке ж становище і з реєстрацією кандидатів у депутати.

На думку Рябця, ще не врегульовано питання і фінансування передвиборних кампаній партій і блоків, а це означає, що політичні сили «залишають це питання на свій розсуд». «Отже, будуть використовуватися величезні суми грошей, що невідомо звідки взялися, для придбання ефірного часу в електронних засобах масової інформації, і цей процес буде неконтрольованим», — вважає Рябець. Він зазначає, що фінансувати виборчі фонди повинні тільки громадяни, а сума має бути максимально визначена законом. Бажання встановити хоч яку- небудь прозорість у фінансових потоках можна тільки привітати, але чи спрацюють кількісні обмеження, якщо у побутових умовах реальні прибутки окремих громадян часто у десятки та сотні разів більші задекларованих? І (можливо, за збігом) саме ці громадяни найактивніше займаються політикою. Проте навіть введення подвійної бухгалтерії піде на користь українській політиці, адже багато штабів на минулих виборах взагалі жодного обліку не вели.

«Законодавством не передбачено порядок акредитації та статус офіційних спостерігачів», — відзначив голова ЦВК. Рябець запевнив, що «Центральна виборча комісія буде робити все можливе, щоб ввести на виборах у дію максимальну кількість спостерігачів із громадських і міжнародних організацій». Голова вбачає в офіційних спостерігачах «своїх помічників» і не має наміру нікого обмежувати в акредитації, «якщо таке бажання є». Рябець нагадав, що сьогодні спостерігачами можуть бути тільки суб’єкти виборчого процесу. На його думку, це право треба надати й «іншим організаціям, які займаються проведенням чесних виборів». Останнє висловлювання викликало іронічні посмішки журналістів, оскільки визначення типу «незалежна організація; той, хто займається організацією чесних виборів» звучить в Україні якось фантастично (якщо не сказати, лукаво). Розвиток подій показує, що адміністративний ресурс на цих виборах може бути вибито партійним та організаційним ресурсом, але вітчизняний суспільний ресурс поки серйозно не сприймається жодним із політологів. Та й звідки йому взятися? Такий ресурс може бути тільки за умови, коли пересічний громадянин може впливати на дії виконавчої влади.

«У законі не приділено жодної уваги засобам масової інформації», — заявив Рябець. «Може, це становище комусь і вигідне, але механізми відповідальності повинні бути на всіх рівнях», — вважає він. Рябець говорить, що питання вільних ЗМІ — це не питання ЦВК, «але без певних обмежень чесних виборів не провести». З одного боку, застосування нечесних прийомів у передвиборних технологіях потребує заборони. Але, з іншого боку, більшість ЗМІ, а разом з ними — і журналісти живуть на межі виживання, а тому застосування рамок та заборон буде вдаряти передусім по тих, чия думка розходиться з офіційною, і якщо «незалежні експерти» так радять ЗМІ налаштуватися на позитив, то чому б їм не розробити правила роботи ЗМІ саме у позитиві — тобто не стільки те, що зробити не можна, скільки те, що зробити необхідно. Поки крім тисячі «не можна», українські ЗМІ отримали всього одну позитивну пораду — висвітлювати різні точки зору. Є ще побажання — мати власну редакторську (журналістську) позицію, але при цьому жодних механізмів досягнення цієї мети не додається.

Отож до отримання відповідей на поставлені питання ще далеко, а розраховувати, що все вирішиться у передвиборній лихоманці, наївно. Проте питання передвиборному процесу поставлено, і це вже позитив.

Денис ЖАРКИХ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ