Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава
Ліна Костенко, українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів

Борис ТАРАСЮК: «Шлях України до ЄС та НАТО почався з Ради Європи»

17 листопада, 2005 - 00:00

Учора у Страсбурзі розпочалося 115 те засідання Комітету міністрів РадиЄвропи, участь в якому візьме делегація України на чолі з міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком. Планується, що голова зовнішньополітичного відомства підпише від імені України Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми та Конвенцію щодо відмивання, пошуку, арешту та конфіскації коштів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму. Також заплановано, що Б. Тарасюк відвідає фотовиставку у Постійному представництві України при Раді Європи, присвячену першій річниці помаранчевої революції. Нагадаємо, що минулого тижня виповнилося рівно десять років відтоді, як Україна стала повноправним членом Ради Європи. «День» писав про це в номерах від 9 та 11 листопада. Десять років тому прапор України вперше був піднятий поряд із прапорами інших європейських країн. Тоді документи про вступ до Ради Європи підписував прем’єр-міністр Євген Марчук. Значною була робота і Бориса Тарасюка, який очолював державну міжвідомчу комісію із приєднання України до членства. Про його оцінки першої «десятирічки» в Раді Європі — у статті для «Дня».

Історія європейського континенту вже кілька десятиліть твориться шляхом поступового поширення й посилення європейських демократичних цінностей. Цей процес розпочався падінням берлінської стіни та оксамитовою революцією у Празі, а революція троянд у Тбілісі та помаранчевий Майдан у Києві стали свідченням його незворотності. Ці доленосні для усієї Європи події наочно продемонстрували зрілість цих нових незалежних держав, народи яких бачать своє майбутнє в єдиній європейській родині. На наших очах мозаїка різноманітних культур та історичних доль поступово складається в європейську єдність.

Сьогодні виповнюється 10 та річниця приєднання України до Ради Європи. Ця унікальна пан’європейська організація, яка охоплює 46 країн континенту, визначила своєю головною метою єднання країн- членів для збереження та втілення в життя демократичних ідеалів і принципів, що є їхнім спільним надбанням.

Мене, як міністра закордонних справ і як тодішнього голову Державної міжвідомчої комісії з підготовки вступу України до РЄ, запитують, якою була мотивація вступу України до Ради Європи, що реально здобула наша держава за десять років членства у цій організації, які переваги отримав пересічний український громадянин?

Відповім однозначно: рішення про приєднання до Ради Європи було обґрунтованим і виваженим кроком, який став логічним продовженням обраного зовнішньополітичного курсу нашої держави на європейську інтеграцію. Я б назвав його прагматичним рішенням, покликаним унеможливити повернення до тоталітарного минулого, і одночасно спроможним забезпечити стрімкий політичний прорив у майбутнє.

Рада Європи стала фактично першою європейською інституцією, в яку Україна увійшла повноправним членом. З неї почався наш шлях повернення до об’єднаної Європи, до Європейського Союзу і НАТО.

Слід також пам’ятати, що членство в Раді Європи розглядається міжнародною спільнотою, зокрема впливовими фінансово-економічними інституціями, як важливий показник внутрішньої демократичної стабільності, що слугує додатковою гарантією захисту кредитів та інвестицій в цю державу. Процес інтеграції у європейську родину проходив у складній внутрішній і зовнішній ситуації. Наша держава перебувала на стадії перехідного періоду: багато хто ще не повністю усвідомлював, що розвиток України як незалежної європейської демократичної держави — це її історичний і незворотний вибір. До того ж деякі впливові країни тоді ще не звикли були бачити в Україні суверенного, рівноправного партнера.

Попри те, незважаючи на всі проблеми, з якими зіткнулася молода держава, та значне відставання від інших європейських держав у питанні становлення демократичних інститутів, в Україні відбувався суттєвий прогрес у питаннях вдосконалення законодавства, що відкривало реальні можливості для приєднання до Європейської конвенції з прав людини й набуття повноправного членства у Радi Європи.

За півторарічний період між декларацією намірів та офіційним приєднанням нашої держави до РЄ Верховна Рада України ухвалила низку законів і постанов про захист прав людини, які стали основою для демократичних перетворень у суспільстві. Це Закони України «Про свободу совісті і релігійних організацій», «Про громадянство України», «Про національні меншини», «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

Ще десять років тому, у травні 1995 року, Голова ПАРЄ Мігель Мартінес заявив, що прийняття України до сім'ї європейських партнерів буде корисним для Європи в цілому, її участь в європейських проектах збагатить всю європейську спільноту.

Формальна частина вступу була довготривала і складна. До порядку денного вересневої частини сесії 1995 р. ПАРЄ було винесено рекомендацію підтримати прагнення України приєднатися до РЄ і 26 вересня Асамблея ухвалила позитивне рішення з цього приводу. А 31 жовтня Верховна Рада України вирішила приєднатися від імені України до Статуту РЄ. 8 листопада 1995 року Комітет міністрів РЄ розглянув Резолюцію ПАРЄ та запросив Україну стати 37-м членом Організації. Офіційна церемонія приєднання України до РЄ відбулася 9 листопада у Страсбурзі.

Вступ України до Ради Європи юридично засвідчив її демократичний вибір, послідовність у проведенні відповідних реформ. Набувши членства в РЄ, наша держава взяла на себе низку зобов'язань, зокрема у галузі реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів РЄ. А Рада Європи висловила готовність надавати всебічну експертну допомогу.

Надзвичайно важливим аспектом співробітництва з Радою Європи є використання експертного потенціалу цієї організації. Передусім йдеться про висновки Європейської комісії за демократію через право, або, як її зазвичай називають, Венеціанської комісії.

За роки членства України в Раді Європи вітчизняні законодавці мали можливість скористатися оцінками експертів цієї комісії щодо цілої низки важливих законодавчих актів. Надзвичайно затребуваними були висновки Венеціанської комісії під час розробки проектів Конституції України, Законів України «Про Прокуратуру», «Про судоустрій», «Про Конституційний Суд України», «Про вибори народних депутатів», «Про політичні партії», «Про внесення змін та доповнень до Конституції України», а також багатьох інших.

Завдяки ратифікації базових конвенцій Ради Європи вітчизняне законодавство зробило важливий крок вперед — наша держава отримала додаткові юридично закріплені гарантії свого демократичного розвитку, а пересічний український громадянин — можливість обстоювати свої права та законні інтереси.

Наприклад, завдяки приєднанню України до Конвенції про захист прав і основних свобод людини не лише було гарантовано весь спектр цих прав і свобод, але й забезпечено дієвий судовий контроль за їх дотриманням. Йдеться про визнання Україною обов'язковою для себе юрисдикції Європейського суду з прав людини. Саме ця судова інституція забезпечує гарантії прав людини в країнах-членах і є головним елементом контрольного механізму дотримання державами-учасницями організації, у тому числі Україною, положень вищезгаданої конвенції.

Тепер кожен громадянин України, втім, як і інші 800 мільйонів європейців, має право звернутися до цього суду у разі, якщо було вичерпано всі засоби їхнього захисту, передбачені національною правовою системою. I наші співвітчизники активно користуються цим правом. Так, за період після набуття чинності Конвенції про захист прав і основних свобод людини до Європейського суду з прав людини надійшло близько 15 тисяч заяв від громадян України.

Показовою є динаміка кількості рішень по суті, винесених судом у справах проти України: якщо у 2002 році ним було ухвалено одне рішення по суті, у 2003 — сім таких рішень, то у 2004 році — вже тринадцять. Лише за період січень — жовтень цього року ухвалено більше тридцяти таких рішень. При цьому слід пояснити, що процедура звернення та розгляду справ у Європейському суді є доволі громіздкою і довготривалою. Тобто цьогорічні рішення стосуються порушень прав, які мали місце в попередні роки.

Сьогодні Україна здійснює виконання 45 юридично зобов'язуючих інструментів Ради Європи. Ще 25, підписаних від імені нашої держави, очікують на свою ратифікацію або завершення відповідних внутрішньодержавних процедур. Щойно, перебуваючи у Страсбурзі на черговому засіданні Комітету міністрів Ради Європи, я підписав від імені України Конвенцію про протидію торгівлі людьми.

Зараз вживаються скоординовані заходи виконавчої й законодавчої гілок влади для ратифікації необхідних для нашої держави конвенцій та угод Ради Європи.

Варто окремо зупинитися на Спільних програмах співробітництва між Радою Європи та Європейською комісією для сприяння та зміцнення демократичної стабільності України. Такі програми є спеціальним інструментом, покликаним забезпечити втілення в життя та захист принципів демократії, повагу до прав та основних свобод людини.

Кожна з них мала практичне спрямування і була розроблена відповідно до специфічних завдань, які стояли перед Україною як державою-членом РЄ у той чи інший період свого демократичного становлення.

В рамках програм здійснюється систематичне навчання з питань Європейської конвенції з прав людини, у тому числі що стосується свободи слова, розвитку європейських стандартів у діяльності органів прокуратури та міліції, зміцнення верховенства права й незалежності судочинства.

Їх характерною і унікальною рисою стало навчання «викладачів» — тобто тих осіб, які в подальшому в Україні продовжуватимуть навчання відповідних категорій українських посадовців, безпосередньо покликаних забезпечувати втілення у життя європейських стандартів у тій чи іншій сфері суспільного життя.

Зараз триває виконання вже шостої з цих програм, спільно профінансованої Радою Європи та Європейською Комісією на суму майже 20 млн. євро. Програма спеціально розроблена з урахуванням потреби закріплення стрімких демократичних змін, що відбулися в українському суспільстві після Помаранчевої революції.

Нарешті, якщо говорити про користь співпраці з Радою Європи, не можна не згадати про близько 250 тематичних комітетів організації, в яких регулярно працюють українські експерти і які охоплюють весь спектр практичного співробітництва в європейському правовому, соціальному та гуманітарному просторі.

Десятки, сотні вітчизняних фахівців пройшли цю «вищу школу» демократії, переносили набутий досвід у відповідні сфери діяльності в Україні, а також збагачували своїми знаннями загальноєвропейську спадщину.

Хочеться наголосити, що весь період співробітництва з Радою Європи представники України на різних рівнях пліч о пліч плідно працювализ експертами організації, національними делегаціями країн членів, долаючи, як це буваєміж справжніми друзями, непорозуміння, радіючи спільним надбанням і перемогам.

Саме про це говорив Президент України В.Ющенко у своєму виступі перед Парламентською асамблеєю 25 січня цього року. Помаранчева революція змогла відбутися завдяки тому, що цінності свободи і демократії, уособленням яких є Рада Європи, міцно закріпилися в свідомості українського народу, який рішуче виступив і відстояв своє право на вільні і чесні вибори та свободу будувати своє майбутнє.

Фактично, перемога демократії внаслідок протестів на українських майданах стала квінтесенцією і найліпшим свідченням тієї ролі, яку зіграла і продовжує відігравати Рада Європи не лише для України як держави, але й для кожного українського громадянина.

Тому, відзначаючи десяту річницю приєднання до Ради Європи, Україна впевнено дивиться у майбутнє, яке нерозривно пов'язане з єдиною родиною європейських народів.

Борис ТАРАСЮК, міністр закордонних справ України
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments