Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

«Чигиринська АЕС — те ж саме, що млин на могилі мами»

9 серпня, 2005 - 00:00
ФОТО УКРІНФОРМ

Ця загрозлива тенденція триває вже не перший рік і, схоже, ніхто не може чи не хоче перервати її. І продовжують виникати ідеї — в сакральних для української історії місцях будувати об’єкти, які несуть велике технологічне навантаження. То — котлован під Софією Київською, то — міст через Хортицю... І ось — «Україна розглядає відновлення будівництва Чигиринської атомної електростанції в Черкаській області». Про це заявив міністр палива та енергетики України Іван Плачков журналістам у Києві в п’ятницю, повідомляє Інтерфакс-Україна. Він нагадав, що майданчик під будівництво АЕС в даному районі було підготовлено в 60-х роках минулого століття. За словами Івана Плачкова, будівництво може бути відновлене через півтора-два роки... Ми тут не торкаємося технічного аспекту цього будівництва. «День» запропонував експертам прокоментувати можливість відновлення будівництва АЕС із історичного та морального погляду.

Ігор ПАВЛЮК, письменник, старший науковий працівник Інституту літератури НАН України:

— Скажу просто і ясно — не можна зрівнювати духовне і фізичне, і на місці духовних святинь будувати навіть стартові майданчики для космічних кораблів, які понесуть нас у інші світи. Тому що без внутрішніх багатих світів усі світи зовнішні, навіть в інших галактиках, будуть абсолютно нам не потрібні і порожні. Будувати Чигиринську АЕС — це те ж саме, що теперішньому «новому українцю» на могилі мами, наприклад, будувати собі млин, який нібито має його годувати... Чигирин — наша національна святиня, там пантеон українського національного духу потрібно будувати, а не ще один, не доведи Господи, Чорнобиль. Всіляка інша суперечка між «ліриками» і «фізиками» щодо цього будівництва, вважаю, — від лукавого, і від некомпетентності тих же «технічних» міністрів (назвемо їх «фізиками»).

Мирослав ПОПОВИЧ, директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України:

— Я думаю, що певне скорочення всесвітньої програми розвитку атомної енергетики, викликане Чорнобильською катастрофою, є тимчасовим фактором. І ми будемо будувати АЕС, і Європа буде будувати. Єдиний вихід із енергетичної кризи на майбутнє — це чиста ядерна енергетика. Але в Чигирині, звичайно, АЕС будувати не варто. Це такий регіон, де без кінця має «товктися» вся Україна, бо це — її духовна батьківщина. І Чигирин, і Суботів, і Холодний Яр — всі ці місця повинні сприйматися і розвиватися в контексті культурної програми освоєння української історії. Це не можна віддавати промисловцям. Досить приїхати і подивитися на Черкаси, які абсолютно «ніякі» і сьогодні не мають зовні ніякого сліду національного міста. Зробити це ще й з Чигирином — це взагалі злочин. Хай шукають якесь інше місце для будівництва. А підготовлений майданчик хай залишиться для історії, він не має бути використаний для небезпечних для культурної екології проектів.

Валерій СТЕПАНКОВ, доктор історичних наук, професор, лауреат Державної премії України, завідувач кафедри всесвітньої історії Кам’янець- Подільського державного університету:

— Українцям потрібно врешті-решт навчитися шанувати свої історичні святині. До них, безумовно, належить Хортиця, як символічна колиска українського козацтва. І, безперечно, до таких символів належить Чигирин, який був столицею створеної в середині XVII століття Української держави. Крім того, Чигирин пов’язаний по суті із переважною більшістю подій політичної історії України середини і другої половини XVII століття. І, виступаючи символом українського козацтва і символом визвольних змагань, дане місто повинно відповідним чином оберігатися. Можна, скажімо, навіть необхідно в Чигирині чи на його околицях створити центр з перепоховання славних представників українського козацтва, гетьманів. Можна створити якийсь символічний пантеон. А будь-які заходи, спрямовані на те, щоб створити якусь загрозу, по суті є злочинними стосовно пам’яті української нації. Ми не повинні забувати також і того, що Чигирин пов’язаний із життям і діяльністю Богдана Великого, творця української держави. Тобто це є символ боротьби за незалежність в XVII столітті. Я вже не кажу про те, що він описаний в творах безсмертного Шевченка і т.д. Тому всі ці спроби з боку представників уряду ігнорувати значимість духовних цінностей змушують нас знову повертатися до проблеми, яку ми вже раніше мали, — до проблеми бездуховності. З одного боку, ми говоримо про те, що хочемо відроджувати пам’ять, розвивати національну свідомість, намагаємося формувати і виховувати нові покоління. І разом з тим практичною діяльністю демонструємо зневагу до найвидатніших історичних пам’яток України. Ясно, що Чигирин — це не те місто, де треба будувати станцію — чи то атомну, чи то теплову. І я думаю, що, з одного боку, зелені й інші захисники довкілля, а також історики та представники громадськості, яка небайдужа до історії України, зі свого боку, повинні вжити певних заходів для того, щоб чиновництво інакше ставилося до історичної спадщини. За сім місяців структурних змін у цій сфері, як і загалом у сфері розвитку України, немає, тому що стара система себе відновлює...

Записав Михайло МАЗУРІН, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments